1/3 квартири не може вважатися незначною часткою у спільному майні, тому припинення права власності на таку частку за рішенням суду на підставі ст. 365 ЦК України неможливе

ВС/КЦС: 1/3 квартири не може вважатися незначною часткою у спільному майні, тому припинення права власності на таку частку за рішенням суду на підставі ст. 365 ЦК України неможливе (ВС/КЦС у справі № 760/8958/15-ц від 30 травня 2018 р.)

Фабула судового акту: Прокляття  співвласності дійсно існує, завдяки чому у конфлікті завжди виграє більш нагла та ущербна особа. І суди ілюзорно прикриваючись законом не вирішують конфлікти у таких спорах, а заморожують або ще більше підсилюють суперечки аж до поножовщини.

Частково раціональній особі вирішити проблему із спільною власністю з упертим співвласником допомагає стаття 365 ЦК України – «припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою співвласників». Ця стаття визначає умови, при дотриманні яких право особи на незначну частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду без згоди цієї особи.

У цій справі ВС конкретизував, що таке незначна частка у спільному майні, а точніше, що неможливо вважати незначною часткою у спільному майні. Предметом спору є квартира, яка знаходиться у спільній частковій власності. Співвласників троє і у кожного по 1/3 квартири. Один із співвласників у квартирі давно не проживає та має інше житло для проживання, проте це житло не належить йому на праві власності.  Добровільно цей співвласник продати свою частку іншим співвласникам не бажає. Ось і судяться…

Після неодноразового розгляду справи судами ВС остаточно відмовив у задоволенні позову про припинення права власності на частку у квартирі із виплатою грошової компенсації. Зокрема ВС підкреслив, що 1/3 квартири не може вважатися незначноючасткою у спільній частковій власності незважаючи на виплату справедливої грошової компенсації. Разом з цим ВС підкреслив, що оскільки 1/3 квартири є єдиною приватної власністю відповідача, то припинення права на цю власність може призвести до порушення його прав відповідно до 4), ч.1, ст. 365 ЦК України.

Аналізуйте судовий акт:  Припинення права власності на частку у майні можливе лише за умови дотриманя інтересів іншого співласника (ВССУ у справі № 308/2858/15-ц від 05.10.2017)

Визначальною обставиною при припиненні права власності співвласника на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника є відсутність істотної шкоди для нього та членів його сім’’ї (ВСУ від 23 листопада 2016р. у справі № 6-1943цс16)

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у спільному майні можливо за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (ВСУ у справі № 6-2811цс15 від 30 березня 2016р.)

Що саме зобов’язані встановити суди у випадку рішення про присудження співвласнику грошової компенсації за частку і спільному майні ( ВСУ у справі № 6 – 2925 цс 15 від 13 січня 2016р.)

Відсутність особи за місцем проживання з поважних причин НЕ не позбавляє права користування житлом (Зарічний райсуд м. Суми № 1805/8939/2012 від 28.02.2014)

 

Постанова

Іменем  України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 760/8958/15-ц

провадження № 61-4860св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

 

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник позивачів — ОСОБА_3

відповідач — ОСОБА_4

представник відповідача — адвокат ОСОБА_5

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником-адвокатом ОСОБА_5, на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В., від 12 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_4 на                       1/3 частини квартири АДРЕСА_1 з виплатою грошової компенсації за належну частку та визнанням за ними права власності по 1/6 частин спірної квартири.

Позов мотивовано тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 1/3 її частини. Відповідач в спірній квартирі не проживає, спільне проживання є неможливим, відповідач має інше постійне житло, що стало підставою для пред’явлення зазначеного  позову.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що присудження ОСОБА_4 грошової компенсації вартості її частки з  припиненням   права   власності   на неї, завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки іншого належного їй на праві власності житла вона не має.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року (з урахуванням ухвали Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року про виправлення описки) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 — ОСОБА_3 задоволено. Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 29 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1. Стягнуто на користь ОСОБА_4 компенсацію в сумі 284 800 грн, з яких: 146 030 грн 68 коп. знаходяться на депозитному рахунку Солом’янського районного суду м. Києва № 37319001004186 (квитанції № 0.0.447440179.1 та 0.0.447440552.1 від 15 жовтня 2015 року) та 138 770 грн. на депозитному рахунку Апеляційного суду м. Києва № 37310016015850 (квитанція № 0.0.908082396.1 від                          04 грудня 2017 року), сплачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач постійно зареєстрована за іншою адресою; згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 11 жовтня 2017 року виділ в натурі 1/3 частини спірної квартири неможливий, а тому з урахуванням внесення позивачами на депозитні рахунки судів першої та апеляційної інстанцій коштів, що становлять вартість 1/3 частини, визначеної висновком експертизи, вважав за можливе задовольнити позов на підставі статті 365 ЦК України.

У січні 2018 року представник ОСОБА_4 — адвокат                ОСОБА_5 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано положення статті 365 ЦК України, вона та її неповнолітні  діти позбавилися житла, грошова компенсація за належну її частку не надає можливості придбати інше житло.

У березні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що ті обставини, на які посилається заявник були предметом дослідження апеляційним судом і висновки, зроблені ним з даного приводу, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018  року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що позивачам на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_2, а інша 1/3 часитина цієї ж квартири належить відповідачу на підставі договору дарування, посвідченого 18 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко О. П.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилались на те, що частка відповідача у спірній квартирі порівняно із часткою позивачів є незначною, спірна квартира є неподільною річчю, такою, яку неможливо поділити в натурі без втрати її цільового призначення, спільне володіння та користування майном для сторін є неможливим; відповідач та її діти мають інше житло, а отже припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім’ї, а також той факт, що з моменту набуття права власності на 1/3 частини спірної квартири відповідач жодних витрат на утримання квартири у придатному до використання стані не несла, а також відмовилась отримати компенсацію за свою частку у спільному майні.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилалась на те, що припинення права власності на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди її інтересам та членам її сім’ї, оскільки іншого житла на праві власності вона не має.

У силу положень статтей 212441 Конституції України, статтей 319,                358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При цьому право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року № 6-68цс12.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім’ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що ОСОБА_4 належить 1/3 частина спірної квартири, указана частина у порівнянні із частинами співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яким також належить по 1/3 частині квартири, не може бути визначена як незначна; зазначене житло є єдиною власністю ОСОБА_4, припинення на яку завдасть останній істотну шкоду.

Та обставини, що відповідач та її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім»ї.

Ураховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, оскільки немає достатніх правових підстав для припинення права власності ОСОБА_4 на належну їй частку в праві спільної часткової власності на квартиру.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником-адвокатом ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року скасувати, та залишити в силі рішення Солом’янського районного суду м. Києва від                   29 грудня 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко   В. М. Коротун   В. І. Крат   В. П. Курило

Джерело:

Протокол Юридичний інтернет-ресурс

viber-image