Істотне збільшення вартості майна в шлюбі

 

zrazok-1024x562

telegram-appПідписуйтесь на наш канал в Telgram – Моє Право Інформ

Істотне збільшення вартості майна за час перебування сторін у шлюбі може перетворити особисте майно одного з подружжя на спільне майно подружжя.
Сімейний кодекс України визначає дві підстави поширення на особисте майно режиму спільної сумісної власності.

По-перше. Наявність спільних трудових чи грошових затрат або затрат лише другого з подружжя, який не є власником даного майна. Під трудовими затратами слід розуміти особисту або спільну трудову діяльність подружжя, спрямовану на ремонт майна, здійснення його добудови, переробки тощо, що призвело до істотного збільшення вартості майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих та (або) спільних коштів, що спрямоване на поліпшення майна.

При цьому необхідною умовою визнання судом права спільної сумісної власності на дане майно є наявність «істотного збільшення його у вартості». Оскільки поняття «істотне збільшення вартості майна» є оціночним, конкретне рішення щодо задоволення або відхилення позову приймається судом з урахуванням усіх обставин справи. Якщо спір про істотне збільшення вартості майнастосується житлового будинку, то до уваги беруться такі обставини, як капітальний ремонт, перевлаштування будинку, розбір старого та будівництво на його місці нового будинку тощо. Якщо ж у процесі сімейного життя подружжя здійснювало лише поточний ремонт житлового будинку або іншого майна, то це не дає підстав для визнання майна спільним, оскільки істотного збільшення вартості майна не було. У цьому випадку один з подружжя може вимагати лише відшкодування зроблених ним витрат. Таким чином питання про істотне збільшення вартості майна в період шлюбу, є визначальним при ухваленні судом рішення. Якщо суд встановить наявність понесених витрат з боку одного з подружжя — не власника, і разом з тим, не визнає такі витрати істотними — дана особа не позбавлена права вимагати грошової компенсації.

Спільна сумісна власність не передбачає визначення часток. Відтак, права кожного з подружжя поширюватимуться на усе майно, визнане спільною сумісною власністю. Проте у разі здійснення поділу спільного майна, набутого на підставі і в порядку ст. 61 СК України, суд має право відступити від принципу рівності часток, врахувавши ступінь трудової та (або) матеріальної участі у поліпшенні майна кожного з подружжя та істотне збільшення вартості майна.

По-друге. Наявність особистих витрат та (або) трудової участі одного з подружжя в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні даним майном або в догляді за ним. За умови встановлення цих обставин суд має право визнати право спільної сумісної власності лише щодо доходів (приплоду, дивідендів), одержаних за рахунок такого майна, але не на саме це майно. Враховуючи те, що за Цивільним кодексом України підставою набуття права власності є одержання особою власником не тільки плодів та доходів, але й продукції, остання також має бути визнана об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.При поділі майна може бути застосовано положення ст. 70 СК України, відповідно до якого при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

За загальним правилом кожен з подружжя має одержати реальну можливість володіти та користуватися спільним майном в натурі. Протилежне правило може бути встановлено за домовленістю (договором) між ними. Отже, без існування такої домовленості, враховуючи те, що право спільної сумісної власності поширюється на усе майно, навіть без приблизного, ідеального визначення часток у праві на нього, кожен з подружжя-співвласників може вимагати доступу до володіння і а користування усім спільним майном.

При нормальних родинних відносинах дотримання цього положення не викликає труднощів. Проте у житті трапляються ситуації, коли один з подружжя свідомо порушує це положення, користується та розпоряджається майном всупереч інтересів сім’ї.

Як засіб відновлення справедливості у цьому випадку судом може бути використана норма ст. 70 СК України щодо можливості відступлення судом від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.

Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
1. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Сімейний кодекс України

Право на майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь – якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на прав спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Майно, набуте особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час спільного проживання, крім речей спільного користування, є об’єктом права спільної сумісної власності цих осіб. Фактичне подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить йому на праві спільної сумісної власності тощо.

Автор Олександр Кульчицький

Адвокат (м. Львів)

Джерело