Спрощене провадження за ЦПК - це наше все!

Картинки по запросу цпк украины
Вже перше знайомство з новим Цивільним процесуальним кодексом дає підстави вважати, що більшість цивільних справ буде розглядатись у порядку спрощеного провадження. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Суть процедури
Передбачено два варіанти спрощеного провадження: 1) з викликом сторін та свідків та 2) без їх виклику. В будь-якому разі розгляд справи проводиться у судовому засіданні. Але якщо сторони (та свідки) у судове засідання не викликаються, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247). В такому випадку маємо аналог “письмового” провадження.
У порядку спрощеного провадження справа розглядається відразу по суті. Ст. 279 та багато інших статей говорять про “перше судове засідання”. Але зрозуміло, що якщо не буде підстав для відкладення розгляду справи, то таке перше засідання буде і останнім.
Крім того, у справах спрощеного провадження дата першого судового засідання є тим рубіконом, який визначає можливість реалізації більшості процесуальних прав (відводи, вступ третіх осіб, залучення співвідповідача, об’єднання справ в одне провадження тощо).
Якщо справа розглядається без повідомлення сторін, то вона розглядається за наявними у справі матеріалами, тобто за матеріалами, які з’явилися у справі до першого судового засідання. Якщо у судове засідання будуть викликані сторони та свідки, то справа розглядається за наявними у справі матеріалами, а також — усними поясненнями та показаннями свідків (ч. 8 ст. 279). Таким чином, здійснення спрощеного провадження з викликом сторін має сенс лише у випадку, коли необхідно допитати свідків. Дослідження пояснень сторін та їх представників не вимагає їх виклику у судове засідання, оскільки при розгляді справи судом учасники справи викладають всі свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору письмово та виключно у заявах по суті справи, до яких відносяться (за приписом ст. 174 та ч. 1 ст. 279):
· позовна заява;
· відзив на позовну заяву (відзив);
· відповідь на відзив;
· заперечення;
· пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Якщо сторона хоче бути присутньою?
Проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін можливе або за клопотанням однієї із сторін, або з власної ініціативи суду (ч. 5 ст. 279). Процесуальний закон не зв’язує сторони будь-якими умовами для подання такого клопотання. Але якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають, на думку суду, проведення судового засідання, а ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році за проектом Держбюджету 170 000,00 грн.), то суд нікого викликати не буде (ч. 6 ст. 279).
Тому, якщо сторона обов’язково захоче зустрітися із суддею у судовому засіданні, то можна застосувати процесуальний трюк, передбачений ст.ст. 92, 234: якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки. Допит в якості свідків представників сторін є новелою цивільного процесу. А необхідність допиту свідка як раз відповідає сентенції “предмет доказування у справі вимагає проведення судового засідання”.
Якщо судове засідання буде проведене з викликом сторін, то суду все ж таки доведеться вислухати вступне слово сторін (ст. 227) та надати їм можливість дати додаткові пояснення після з’ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами (ст. 241). Але судові дебати в будь-якому разі не проводяться (ч. 8 ст. 279).
Інший випадок, коли все ж таки доведеться викликати сторін, — це необхідність призначення експертизи. Адже, при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою (ч. 3 ст. 103). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз’яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (ч. 5 ст. 103).
Якщо позивач бажає прискорити спрощене провадження, то він має право разом з позовною заявою подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (ст. 106).
Чи можна затягнути спрощене провадження?
Формально, якщо справа слухається без виклику сторін, то суд може відкласти розгляд справи лише за клопотанням сторони з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 279).
Якщо ж сторони будуть викликатися у судове засідання, то будуть діяти і загальні правила ст. 240 щодо підстав відкладення розгляду справи.
Категорії справ, які розглядаються у порядку спрощеного провадження
Фраза “тільки в порядку спрощеного провадження”, застосована у ч. 7 ст. 277, говорить про те, що слід розрізняти справи, які повинні розглядатися у порядку спрощеного провадження, та справи, які можуть розглядатися у порядку спрощеного провадження. З іншого боку вибір процедури спрощеного провадження може бути здійснений як з ініціативи суду, так і за клопотанням позивача. Право відповідача проявляти таку ініціативу процесуальним законом не передбачене.
Зі змісту ст. 274 випливає, що у порядку спрощеного позовного провадження повинні розглядатися справи:
1) Малозначні справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є (ч. 6 ст. 19):
1.1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році за проектом Держбюджету 170 000,00 грн.);
1.2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році за проектом Держбюджету 850 000,00 грн.).
2) Справи, що виникають з трудових відносин.
За бажанням позивача в порядку спрощеного провадження можуть бути розглянуті всі справи наказного провадження (ч. 2 ст. 161).
Крім того, за ч. 2 ст. 274, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. До таких виключень віднесені, зокрема, спори:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) в яких ціна позову перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2018 році за проектом Держбюджету 850 000,00 грн.);
У зв’язку з цим слід відмітити певну проблему у процесуальному законі. За ст. 276 позивач одночасно з поданням позовної заяви може подати і клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Але якщо позивач цього не зробить (а справа не відноситься до тих, які повинні розглядатись у спрощеному провадженні аз вказівкою закону), то чи позбавляє це суд права перейти в процедуру спрощеного провадження за власною ініціативою? Очевидно ні.
Взаємоперехід процедур
Із процедури спрощеного провадження можна вийти у процедуру загального позовного провадження. Зворотній перехід процесуальним законом не передбачений. Тому доля справи вирішується саме на стадії відкриття провадження.
Питання про перехід у процедуру загального позовного провадження може вирішуватися за ініціативою відповідача або за власною ініціативою суду.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277). Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
З цього випливає ще одна проблема. Право на таке заперечення закріплене тільки за відповідачем. Але якщо позивач сам не бажає спрощеного провадження і не подав відповідне клопотання в порядку ст. 276, то чи може він вимагати розгляду справи в порядку загального позовного провадження? Адже за приписом п. 8 ч. 3 ст. 274 суд повинен врахувати думку всіх сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. А за ч. 2 ст. 184 зазначення в позовній заяві клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження є саме правом, а не обов’язком позивача.
Суд за власною ініціативою постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 5 ст. 274).
При цьому, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, а змінити предмет або підстави позову — не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання (ст. 49).
Подання зустрічного позову є безумовною підставою для переходу у процедуру загального позовного провадження за ініціативою суду (ч. 4 ст. 193).
Заочне спрощене провадження
Спрощене провадження може бути і заочним (ч. 2 ст. 281). Це можливе, якщо належним чином сповіщений відповідач не подасть відзив, а позивач не буде заперечувати проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280). Якщо спрощене провадження за клопотанням позивача буде здійснюватися без виклику сторін, то позивачу варто зазначити у тексті позовної заяви, що він не заперечує проти заочного вирішення справи, бо це є умовою заочного розгляду справи.
Скасування заочного рішення має наслідком призначення справи до розгляду знов за правилами спрощеного позовного провадження (ст. 287).
Оскарження
Ухвала суду про відкриття провадження у справі окремо від рішення суду може бути оскаржені в апеляційному порядку тільки в частині відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Тому рішення суду першої інстанції про розгляд справи в порядку спрощеного провадження або про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження оскаржити в апеляційному порядку неможливо.
Разом з тим, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, то це визнається порушенням норм процесуального права, яке є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції (ч. 3 ст. 376).
Анатолій Федоров, адвокат, голова комітету з інтелектуальної власності Ради адвокатів Одеської області. www.fedorov.od.ua