96 НОВЕЛ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА: ЧИ НАБУДУТЬ КІЛЬКІСНІ ЗМІНИ ЯКІСНИХ ОЗНАК?

96 новел процесуального законодавства: чи набудуть кількісні зміни якісних ознак?

«Президент дав старт реформуванню процесуального законодавства«, — з таким заголовком вчора на сайті Адміністрації Президента з’явилась новина про підписання Петром Порошенком закону, яким вносяться зміни до чотирьох процесуальних кодексів України та інших законодавчих актів.

Прийнятий у рекордні півроку закон уже набув розголосу в пресі та досліджений багатьма експертами, але як він буде застосовуватись та чи виправдає надії авторів, поки що невідомо нікому. Лише практичне застосування його положень, спрямоване на реалізацію основних завдань судочинства, дасть змогу через деякий час оцінити вплив прийнятих змін. Саме моніторинг результатів застосування нового процесуального законодавства стане наступною стадією реформування законодавства, оскільки не виключено, що прийняті зміни не є досконалими та в подальшому, після випробування практикою, будуть доопрацьовані. Про це зазначив Віктор Короленко, завідувач Відділу представництва інтересів Президента України в судах Адміністрації Президента України під час обговорення питання перспектив судової реформи та наслідків прийняття нових кодексів на круглому столі, організованому АПУ.

«Ми всі розуміємо, що ідеального процесу, прописаного в законі, досягти дуже важко. Ідеальність буде випрацьовуватись практикою«, — зазначила з цього питання Анна Огренчук, к.ю.н., член Ради з питань судової реформи при Президентові України.

Перейшовши вже безпосередньо до новел в процесуальному законодавстві, Дмитро Луспеник, який тимчасово виконує обов’язки Голови Верховного Суду, зауважив на численних змінах, які були внесені до нових кодексів: «Новий Цивільний процесуальний кодекс, який вийшов з Верховної Ради, є на 104 статті більшим, ніж діючий, а новий Господарський процесуальний – на 234 статті«. Суддя навіть порахував кількість новацій у процесуальному законодавстві: «96 новел у Цивільному процесуальному кодексі — це ті новели, які судді ніколи в своїй практиці не застосовували«. До порахованих новел суддя не відносив окремі статті (наприклад, глава про спрощене провадження була порахована як одна новела), і навіть змінені процесуальні строки не є в цьому переліку. Зазначена цифра вказує на обсяг нововведень, який очікує українські суди з моменту початку роботи нового Верховного Суду.

«Дійсно і цивільний, і господарський процеси змінюються концептуально«, — зауважила Анна Огренчук. Головною концепцією, на думку науковця, яка закладена в кодекси, є змагальний процес. Це є найголовнішим, оскільки всі інші зміни пов’язані з ним і повинні розглядатись в сукупності.

Найбільшу увагу окремим новаціям процесуального законодавства приділив Віктор Короленко. Так, Представник Адміністрації Президента виділив такі основні моменти новоприйнятих кодексів:

  • розширюються можливості вибору способу захисту порушеного права на стадії звернення до суду: позивач може звернутись з будь-якими вимогами, які не повинні суперечити законам чи порушувати права інших осіб; право суду за заявою позивача запропонувати інший спосіб захисту ніж той, який зазначений в позовній заяві;
  • спрямування на більшу змагальність судового процесу: можливість замовлення висновків експерта до судового розгляду;
  • диспозитивність судового процесу: можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження чи загальними правилами (по аналогії із судочинством Великої Британії);
  • запроваджується принцип пропорційності судового процесу: прийняті судові рішення повинні бути збалансованими, виходячи з інтересів учасників справи;
  • встановлюються нові правила визначення юрисдикції та підсудності справ: ключовою ознакою стає предмет спору, а не суб’єкт; запровадження інституту «похідних вимог»;
  • розширення засобів доказування: закріплення електронних доказів; включення показань свідків до доказів у господарському процесі;
  • адвокатська монополія: необов’язкова участь адвоката у справах, що розглядаються в спрощеному провадженні (хоча, на думку Короленка, на перших етапах формування судової практики скоріш за все необхідність залучення адвоката буде обов’язковою у всіх формах проваджень);
  • закріплення в кодексах розумних строків розгляду справ, які, на думку Короленка, є реальними;
  • запровадження так званого електронного суду: суди апеляційної та касаційної інстанції розглядатимуть справи на основі документів, які в електронній формі будуть знаходитись у відповідному реєстрі.

Окрім цього, в дискусії взяли участь й представники іноземних країн, які поділились міжнародним досвідом реформування системи судочинства на окремих прикладах. Так, Ремко Ван Рі, професор європейського права та порівняльного цивільного права в Маастрихтському університеті, звернув увагу на співпрацю, яка повинна існувати між суддею та адвокатами. Тобто їх спільні дії повинні бути спрямовані на розвиток правосуддя загалом, а не бути зосередженими виключно на конкретній справі.

Жан Лагадек, викладач Паризького університету, зауважив на необхідності не лише закріплення, але й дотримання принципів змагальності, рівності, пропорційності, диспозитивності у судовому процесі. Окрім цього, особливої уваги заслуговує питання розрізнення компетенції судів першої інстанції, апеляційної та касаційної. Так, на думку науковця, з якою погодився попередній доповідач, зважаючи на кількість справ, які невдовзі будуть передані до нового Верховного Суду, значна увага в Україні повинна бути приділена обмеженню категорій справ, що можуть розглядатись в касації, і це жодним чином не може вважатись порушенням права громадян на доступ до правосуддя.

Під час дискусії виникло питання, що стосувалось адвокатської монополії. Як зазначив Жан Лагадек, хоч у першій інстанції допускається самопредставництво осіб, однак це несе певні ризики, оскільки саме адвокат є фахівцем у галузі права та зможе як найякісніше забезпечити захист інтересів клієнта. На етапі розгляду справи у касації участь адвоката, на думку науковця, є обов’язковою, оскільки це дасть можливість визначити шанси отримання позитивного рішення найвищої судової інстанції та, як наслідок, зменшить навантаження на суд.

В розвиток цієї теми спікери поділились міжнародним досвідом зі створення окремої групи адвокатів, які забезпечують представництво інтересів клієнта виключно на етапі касаційного розгляду справи. Однак, на думку Марка Уіллерса, королівського адвоката, баристера з Великої Британії, створення такої окремої професії не є доцільним.

Потім британський адвокат розглянув питання судової медіації та зауважив, що, наприклад, у Великій Британії згідно з процесуальними положеннями судді повинні сприяти мирному врегулюванню спору між сторонами. Причому у разі відхилення цієї пропозиції, на сторін будуть покладені більші витрати. Тобто обидві сторони є зацікавленими у вирішенні спору шляхом медіації.

Загалом, як зазначив Довідас Віткаускас, керівник проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», основний тренд в Європі у сфері судочинства є саме в напрямку медіації та співпраці сторін. До того ж, як повідомив Віктор Короленко, виявляється, перед тим як ініціювати закріплення в процесуальних кодексах канадської моделі врегулювання спору за участю судді, в Україні було реалізовано проект, в ході якого в чотирьох судах першої інстанції судді розглядали справи, застосовуючи практику судової медіації. Статистичні результати дослідження вражають: 60-75% цивільних справ, які розглядались в порядку позовного провадження, закінчились мирним врегулюванням (мировою угодою, відмовою від позову, визнанням позову).

Насамкінець варто зауважити, що прийняття нових процесуальних кодексів та їх підписання Президентом є лише початком реалізації судової реформи. Реальні ж результати можна буде проаналізувати лише через декілька років після формування судової практики із застосування нових положень процесуального законодавства. Наразі ж основним завданням є публічне обговорення прийнятого закону та пошуки спільних рішень у проблемних та колізійних питаннях, що сприятимуть формуванню єдності та сталості в судовому процесі.

Наталія Зозуля, Українське право

Источник