Не пропусти

Чи може банк повторно стягнути кредит?

Чи може банк повторно стягувати тіло кредиту, відсотки, неустойку в судовому порядку, якщо вже існує рішення суду про стягнення боргу з цього ж кредитним договором?

У зв’язку з неможливістю боржниками виконати рішення суду про стягнення заборгованості частіше трапляються випадки звернень банків і колекторських компаній до судів з позовами про стягнення тієї ж заборгованості, але вже у перерахунку за новим курсом іноземної валюти на національну. “Така практика є недобросовісною, оскільки частіше вона розрахована на те, аби сторона боржника не з’явиться до суду та не заявила клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку з набранням законної сили рішенням суду на тих же підставах й між тими ж сторонами”, – розповідає юрист Дар’я Москаленко.

Про що що говорить закон?

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.Відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.Після набрання законної сили рішення суду сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також осскаржувати в іншому процесі встановлені судом факти та правовідносини.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі у випадку, якщо набрали чинності рішення суду або ухвала суду про припинення провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Практика захисту

Проаналізована практика вирішення судами питання про закриття провадження на підставі, передбаченій п. 2 ч.1 ст. 205 ЦПК України, показала, що судами здійснено неоднакове тлумачення поняття тотожності, а саме: для одних – досить встановити зв’язок між справами, а для інших – потрібно довести повну ідентичність виробництв.

Якщо судом все ж відхилено клопотання про припинення провадження у справі (у частині), варто акцентувати увагу на абз.1-3 п. 17 Постанови № 5, оскільки у ній конкретно передбачено право кредитора саме на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ГК, так як зобов’язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК, що також не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом та пені (які за відповідні періоди не були стягнуті), передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту, а не на повторне стягнення тіла кредиту.

Варто зіставляти розрахунки заборгованості в аспекті періодів. Наприклад, якщо за першим рішенням стягнуто 150000 за період з 01.01.2010 по 01.01.2012 року, а за другим позовом стягується заборгованість 180000 за період з 01.01.2010 по 01.01.2014, то сума за період з 01.01.2010 по 01.01. 2012 стягненню не підлягає, оскільки вже стягнута і рішення набрало чинності, таким чином можна досягти хоча б часткового задоволення позову, а не повного.

У випадку, якщо договір, наприклад, закінчився 2012 року (рішення перше від 2011 року,  банк не може нараховувати відсотки після 2012 року, тіло в свою чергу також не може бути збільшено.

Також для захисту необхідно докладати до клопотання / заперечення проти позову матеріали попереднього судового спору (не тільки рішення (бажано, яке набрало законної сили), а й позовну заяву кредитора з розрахунком заборгованості) та виконавчого провадження, аргументи щодо подвійного стягнення тощо.

Основним та єдиним, по суті, завданням у доказі того, що частина суми вже стягнута є докладний і доступний аналіз розрахунку заборгованості та наочний доказ в суді, у чому саме збігаються (накладаються) суми, які вже стягнені, проте заново пред’явлені у суді.

Реальним захистом прав боржника в ситуації повторного звернення банку до суду з тією ж сумою є закриття провадження в частині позовних вимог, що підтверджується судовою практикою.

Досліджена практика показала, що в тих випадках, де і не заявлялося клопотання про припинення провадження у частині позовних вимог, при належному доказі сторони, що конкретна сума за конкретний період була стягнута, суд задовольняє частково позовні вимоги з урахуванням цього.

Випадки, коли заявляється та ж сума (до копійки) майже не зустрічаються, однак, часто це просто виглядає як нібито «збільшення позовних вимог після винесення рішення суду», що є абсурдом, а єдиним захистом – закриття провадження в частині позовних вимог.

Варто також відзначити, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто боржникам, з яких вже стягнуто суму заборгованості за рішенням суду, а рішення в повному обсязі не виконано слід бути готовим, що банк може застосувати такий спосіб захисту своїх прав. Проте, слід врахувати, що інфляційні втрати можуть нараховуватися кредитором і стягуватися судом тільки на суми зобов’язань в національній валюті України. На суми в іноземній валюті інфляційні втрати не нараховуються, що підтверджується судовою практикою.

Механізму скасування попереднього рішення замість нового не існує, і це призводить до подвійної відповідальності боржника за одне і те ж порушення кредитного договору, а відповідно до норм Конституції України, а саме ст. 61, це заборонено.

Джерело: prostopravo.com.ua
Інформація опублікована із сайту:
https://ckp.in.ua/articles/6887