ЧИ НЕОБХІДНІ ЗМІНИ ДО ЧИННОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО КОДЕКСУ?

Чи необхідні зміни до чинного Кримінального процесуального кодексу?

«Немає нічого більш постійного, ніж зміни», Карл Берні

В Україні проводиться низка заходів, присвячених підбиттю підсумків застосування положень КПКпротягом останніх п’яти років, аналізу новоприйнятих змін, а також необхідності модернізації положень КПК з метою підвищення ефективності кримінального процесу.

Дійсно, новий Кримінальний процесуальний кодекс набрав чинності 20 листопада 2012 року, більше 5 років тому, прийшовши на зміну старому КПК 1960 року. В це важко повірити, однак більше 20 років в незалежній державі діяло радянське законодавство, яке потребувало суттєвої модернізації.

Кодекс 2012 року розглядають прогресивним кроком у розвитку кримінального процесуального права, однак досвід його застосування виявив низку неточностей та колізій, які можуть бути виправленні шляхом внесення змін. Окрім цього таким же способом можна удосконалити окремі положення та привести їх у відповідність до міжнародної практики.

Так, під час проведеного  заходу, присвяченого реформі кримінального процесуального законодавства, Денис Бугай, адвокат, партнер VB PARTNERS, Президент Асоціації правників України (2013 — 2017), заявив, що наразі готується звіт з пропозиціями щодо вдосконалення законодавства, який буде розповсюджено у ЗМІ. Можливо, він і стане основою для майбутнього вдосконалення КПК. Також під час зустрічі презентувався проект змін до чинного КПК, підготовлений правниками, який найбільш точно включає загальну позицію правників щодо модернізації законодавства в цій сфері.

Нижче пропонуємо ознайомитись із запропонованими новелами  з можливістю висловити свою думку з приводу доцільності їх закріплення на законодавчому рівні.

ЗМІНИ ДО КПК, ЩО НАПРАВЛЕНІ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ЗМАГАЛЬНОСТІ

1. Визначення терміну “захисник” серед основних термінів у статті 3 КПК.

2. Розширення змісту “права на захист”, коло його суб’єктів (у ст. 20 КПК зараз немає осіб (1) щодо яких вирішується питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, (2) щодо яких вирішується питання про екстрадицію, (3) права та інтереси яких обмежуються), забезпечення можливості реалізації, посилення наслідків його порушення.

3. Закріплення права підозрюваного, обвинуваченого захищатися будь-якими не забороненими законом засобами, що відповідало б ст.ст. 19 та 55 Конституції, та долучати необмежену кількість захисників.

4. Визначення моменту набуття процесуального статусу захисника (коли його залучено в порядку, визначеному ст. 48 чи 49 КПК).

5. Визначення основних прав захисника в одній статті. “Залучення прав захисника” до підзахисного (із статей 42-43 КПК) призводить до ототожнення адвоката з клієнтом.

6. Закріплення принципу наявності у захисника того самого обсягу прав, що й у сторони обвинувачення (крім виключних прав сторони обвинувачення).

7. Розширення процесуальних прав захисника:

— встановлення права збирати докази будь-якими не забороненими засобами та способами, в т.ч. допиту осіб за їх згодою, ініціювання перед слідчим суддею проведення слідчих та інших процесуальних дій, в т.ч. негласних (з можливістю залучення інших осіб, по аналогії із детективами у США);

— закріпити право захисника брати участь у будь-яких слідчих діях, участь у яких приймає або має приймати підзахисний або, які проводяться відносно підзахисного незалежно від стадії їх проведення;

— передбачити право ознайомлення (в т.ч. за допомогою технічних засобів) з матеріалами справи в суді, в т.ч. під час розгляду клопотань під час досудового розслідування, окрім випадків передбачених в КПК;

— закріплення права безперешкодного доступу до клієнта;

— передбачити право участі захисника при розгляді клопотань про дозвіл на затримання з метою приводу та можливість апеляційного оскарження такого дозволу;

— закріплення права ставити питання прокурору на усіх етапах розслідування.

8. Законодавче закріплення процесуальної самостійності захисника по аналогії із процесуальною самостійністю прокурора (ч. 1 ст. 36 КПК) та слідчого (ч. 5 ст. 40 КПК) та забороні втручання в його діяльність або перешкоджання його діяльності в будь-який спосіб.

9. Закріплення, що єдиним документом для підтвердження повноважень захисника є ордер або доручення центру БПД (ч. 1 ст. 50 КПК).

10. Врегулювання процесуального статусу помічника адвоката та статусу адвоката свідка.

ЗМІНИ ДО КПК, ЩО НАПРАВЛЕНІ НА ПОСИЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ НА ДОСУДОВОМУ РОЗСЛІДУВАННІ

1. Визнання дій, бездіяльності слідчого та прокурора незаконними, шляхом зазначення про це окремим пунктом у резолютивній частині рішення суду.

2. Розгляд скарг на відмову у наданні матеріалів для ознайомлення (зокрема, що стосується надання слідчим лиш вибіркових документів для ознайомлення).

3. Забезпечення виконання рішень слідчого судді за скаргами на бездіяльність у проведенні слідчих (розшукових) дій.

4. Можливість оскарження рішень слідчого щодо вилучення документів, речей у адвоката.

ЗМІНИ ДО КПК, НАПРАВЛЕНІ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ АДВОКАТСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ

1. Заборона отримання інформації щодо спілкування адвоката, помічника адвоката з клієнтом.

2. Заборона доступу та вилучення у адвоката документів, предметів (речей), що містять таємницю ( така інформація не може використовуватись як доказ, однак  може бути використана слідством для визначення тактики розслідвання).

3. Удосконалення процедури обшуку адвоката – (1) підвищення ролі представників Ради адвокатів, (2) особливий порядок вилучення документів та речей.

4. Проведення будь-яких заходів чи слідчих дій відносно адвоката можливе лише на підставі рішення апеляційного суду.

5. Визначення процесуального статусу представників Ради адвокатів під час розгляду клопотання про застосування до адвоката запобіжного заходу.

Як бачимо, пропозиції правників є досить конкретними та спрямовані на модернізацію різних інститутів кримінального процесу. До того ж запропоновані новели планується винести на публічне обговорення перед правовою спільнотою. Відсутні пропозиції на удосконалення процесу доказування стороною обвинувачення. Правники стурбовані численними випадками порушення прав сторони захисту.

А які зміни, на Вашу думку, необхідно внести до чинного КПК?

Наталія Зозуля, Українське право