Не пропусти

Чому віртуальний договір наділили юридичною силою?

viber-image

З кожним днем, «всесвітня павутина» все швидше й швидше розповсюджується, охоплюючи собою безліч різних сфер діяльності. З кожним днем все більше людей починають замислюватися, яким чином використовувати цю мережу в своїх цілях. Як правило, всі прагнення людей зводяться до отримання комерційного прибутку, шляхом залучення великого потоку клієнтів, які знаходяться в різних куточках світу. При цьому ідея скористатися інтернет послугами цілком слушна. Завдяки їй, фізичні та юридичні особи, які створюють свої веб — сайти, інтернет — магазини, які надають будь-які послуги в онлайн режимі, охоплюють необмежене коло споживачів і, що найголовніше, привертають до себе уваги, забезпечуючи їх комфортними умовами доступу до переліку товарів і послуг, і настільки ж комфортними можливостями укладення угоди між ними. Суб’єктам даних правовідносин не потрібно витрачати час на довгий пошук потрібного товару або послуги, їм необов’язково бути присутнім в момент укладання угоди в конкретному місці, досить тільки зробити пару кліків у себе вдома, і чекати отримання замовлення. Комфортність цих правовідносин — запорука попиту на них. Будучи гарантом прав і свобод своїх громадян, все більше і більше держав піднімають питання врегулювання електронної торгівлі, зокрема, укладання електронних договорів на законодавчому рівні.

У європейському праві, ще в минулому столітті, звернули увагу на стрімкий розвиток електронної торгівлі, в результаті чого, було прийнято ряд правових актів, таких як: Типовий закон про електронну торгівлю і Керівництво по прийняттю ЮНСІТРАЛ 1996 року, Директива 97/7/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про захист прав споживачів в дістанційніх контрактах» 1997 року, Директива «Про Електронну комерцію» 2000/31/ЄС від 8 червня 2000 р., Директива №2002/65/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про дистанційний маркетинг споживчих фінансових послуг і про внесення змін до Директиви Ради № 90/619/ЄЕС та Директиви № 97/7/ЄС та 98/27/ЄС» 2002 року. У цих правових актах закріплені положення, які не тільки обгрунтували необхідність створення можливостей для укладення дистанційних договорів між учасниками ринкових відносин, але й продемонстрували  механізм, за допомогою, якого можна врегулювати дані правовідносини, зокрема, у спосіб і порядок укладання договорів.

У національному законодавстві України, було прийнято низку нормативно-правових актів, що регулюють основні аспекти, які виникають при укладанні електронних договорів. Так, Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг», закріпив правовий статус електронного документа та його копії, передбачив  презумцію дійсності електроної форми документа та його допустимості, як доказу. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльністі» закріпив можлівість укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або его представником у простій пісьмовій або в електронній форме. Закон України «Про захист прав споживачів», також, містить поняття договору, кий укладається с помощью засобів дістанційного зв’язку (зокрема, за допомогою інтернету, відповідно до п. 11 ст. 1 цього закону). Законом України «Про Електронну комерцію», було внесено ряд змін в діючі правові акти. Так, в чинний Цивільний Кодекс України (далі ЦК України)були внесені зміни, якими передбачається, в ст. ст.. 205-207, можливість вчинення правочину в електронній формі, та те, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.  Частина друга статті 639 ЦК України, була доповнена ще одним абзацом, в якому передбачається, що в разі домовленості сторін укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційніх систем, ван вважається укладенним у пісьмовій формі.

Крім цього, Закон України «Про Електронну комерцію» закріпив легальне визначення електронного договору, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі.  Також було визначено порядок укладення електронних договорів, суть якого полягає в пропозиції укласти даний договір (оферта) однієї зі сторін і відповідно, її прийняття іншою стороною (ацепт). При цьому, закон в ч. 2 ст. 11 встановлює певні вимоги до змісту самої оферти, такі як порядок укладення договору, порядок накладення електронних пидписів, можливість і порядок внесення змін до договору, спосіб і порядок акцепту та ін.. Договір вважається укладеним з моменту одержання особою, який відправив пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Акцепт може надаватися шляхом відправлення електронного листа особі  — оференту, або шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі (в цих двох випадках необхідний підпис), або вчиненням будь-яких інших дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар. Електронний договір, укладений  шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у відповідному порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Ще одним важливим моментом, який робить дані правовідносини більш оперативними і зручними, є припис, згідно з яким кожний примірник електронного документа з накладення на нього підпису, є оригіналом такого документа відповідно до п. 12 ст. 11 Закону України «Про Електронну комерцію».

Не менш важливим, є момент підписання електронного договору між сторонами, якщо ця необхідна умова, при укладенні договору, прямо передбачена  чинним законодавством або встановлена в самому договорі. Законом передбачено, кілька варіантів підписання електронного договору, а саме: використання електронного підпису або електронного цифрового підпису (далі ЕЦП) за умови використання засобів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначених цим Законом або використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Більшість інтернет — ресурсів і більшість інтернет — користувачів використовують простий електронний підпис, який формується шляхом створення логіна і пароля при реєстрації на сайті, і відповідно, який ідентифікує конкретного користувача серед інших. Зокрема, розповсюдженим способом є використання електронної поштової скриньки, за допомогою, якої сторони обмінюються офертою і акцептом, та яка виступає ідентифікатором сторін договору. Зручність полягає в конфіденційності особистих даних листування, і можливості зберігання повідомлень в якості електронних документів протягом тривалого періоду, що дуже важливо, оскільки електронне листування у відповідності до чинного законодавства, має юридичну силу і може використовуватися як доказ в суді, в разі виникнення спору. При цьому, закон передбачає, що електронний підпис не може бути визнаним недійсним тільки через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа (про це далі).

У більш значних угодах, як правило, використовується електронний цифровий підпис, оскільки вона створена з використання криптографічних засобів, які забезпечують не тільки ідентифікацію, але й цілісність повідомлення, на відміну від простого електронного підпису, запобігаючи можливості внесення змін у документ, що дозволяє уникнути ризиків, які можуть виникнути в майбутньому (наприклад внесення однією стороною змін в електронний документ або проведення операцій заднім числом). Проте, цей спосіб є менш простим та гнучким, оскільки спочатку вимагає звернення особи в Центр сертифікації ключів або в акредитований центр сертифікації ключів (далі АЦСК) для отримання ЕЦП і послуг з обслуговування самих сертифікатів.

Для кожної ЕЦП використовується два ключі. Один з них особистий (належить й доступна лише особі, яка підписала документ), а другий ключ відкритий, оскільки він може використовуватися для перевірки підпису власника особистого ключа усіма особами, зацікавленими в цьому. Комфортною умовою також виступає можливість перевірити справжність ЕЦП в АЦСК в онлайн режимі, в той час, як для перевірки звичайного підпису необхідно провести графологічну експертизу, витративши на це більше часу і ресурсів. Якщо врахувати високий темп розвитку інформаційних технологій, можна бути впевненим, що з кожним наступним разом, будуть створюватися нові механізми, які зведуть до мінімуму можливість підробки підпису або внесення змін в документ без належного доступу до нього, що надає значну перевагу у використанні ЕЦП. Крім того, ціна послуг, що надаються АЦСК набагато менше, ніж сума витрат на той же папір і фарбу для принтерів, яка йде на оформлення всієї документації, не враховуючи часових витрат. Що казати про державні структури, якщо в місцевих судах загальної юрисдикції виникають проблеми з нестачею паперу для друку процесуальних документів. Тому не дивно, що в проекті Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та других законодавчих актів» законодавець пропонує поетапне запровадження інструментів «електронного правосуддя «, зокрема, покласти на суд обов’язок направлення рішення учасникам судового процесу та здійснювання інших процесуальних дій в електронній формі.

У морському праві, експедиторні контори, використовуючи електронні ресурси, все частіше і частіше, видають коносаменти в електронній формі, закріплюючи їх ЕЦП і відповідно, в разі необхідності проставляння індосаменту в коносаменті, їм достатньо використати ЕЦП і внести в нього зміни, що є більш зручним і оперативним засобом. До речі, морські накладні також видаються переважно в електронній формі.

Укладення договору перевезення транспортним засобом в електронному вигляді, шляхом використання простого електронного підпису, є улюбленим засобом більшості людей, які мають доступ до мережі інтернет. Тим більше, дані учасники правовідносин всіляко стимулюють споживачів до оформлення таких договорів саме в електронній формі, надаючи можливість минути черги в касах або, у разі потреби, проходити до кас без черги і пред’являти свій квиток на будь-якому електронному носії, що дає можливість сканувати штрих код з екрану пристрою.

Популярним є спосіб придбання товарів, шляхом укладення договору купівлі-продажу всього одним кліком на таких відомих торгових платформах, як eBay.com, Amazon.com, ALIExpress.com. Без будь-якої реєстрації, з використанням гостьового режиму, шляхом простого заповнення формуляра споживач протягом декількох тижнів отримує імпортний продукт на будь-який колір і смак. При цьому, торгова площадка забезпечує базові та додаткові гарантії покупця, як у випадку порушення електронного договору з боку продавця, так і в разі його неналежного виконання.

У сучасному світі, будь-яке нововведення, будь-яка технологія, що дозволяє заощадити частку часу на вчинення будь-які дії або проведення будь-якої операції, мають величезну цінність. Інформаційна сфера, в процесі її освоєння, є основним генератором нових можливостей, нових переваг і, в той же час, нових правовідносин. А так, як наше повсякденне життя часто-густо складається з договірних правовідносин, вони з кожним разом, не повільним рухом, переходять в сферу інформаційних технологій. Саме тому, законодавства багатьох країн світу, намагаються в процесі розвитку цієї сфери, удосконалювати і свої правові норми. На щастя, Україна не є винятком, і прийняття відповідних нормативно-правових актів, що регулюють спосіб і порядок укладання договорів в електронному вигляді, є позитивним моментом в написанні історії онлайн-бізнесу. Зрештою, час — гроші, а час в даному контексті, передбачає укладення договорів саме в електронному форматі (теза набуває повної актуальності, з урахуванням прийняття проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно укладання договорів у вигляді електронного документа», в якому усуваються штучні перешкоди, передбачені ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Кіяшко О.О.
студент V курсу факультету господарської та цивільної юстиції
Національного університету «Одеська юридична академія»

*матеріал розміщено в авторській редакції та в рамках співпраці ІА «Українське право»  та ГО «Європейська Асоціація Студентів Права Львів»

Джерело:

Українське право