Не пропусти

Cтосовно повернення судового збору в разі відмови у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 КАСУ

Застосування положень пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» стосовно повернення судового збору в разі відмови у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті

НАУКОВО-КОНСУЛЬТАТИВНА РАДА
ПРИ ВИЩОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ

УЗАГАЛЬНЕНИЙ

НАУКОВО-КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК

1. Проблема правозастосування

У судовій практиці виникло проблемне питання щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011   № 3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон) стосовно повернення судового збору в разі відмови у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України), коли суддя-доповідач ухвалою відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Особливість цієї проблеми полягає ще й у встановленні того, чи є ухвала про  відмову у відкритті касаційного провадження з наведеної підстави результатом касаційного перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

З метою вирішення окресленого питання членам Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України (далі – НКР при ВАСУ) було дано завдання дослідити зазначену проблему та надати відповідні наукові висновки.

У дослідженні брали участь 9 членів НКР при ВАСУ, зокрема свої правові позиції висловили заступник голови НКР при ВАСУ Цуркан М.І. та члени НКР при ВАСУ Базов В.П., Бевзенко В.М., Кравчук В.М.,        Мельник Р.С., Прудивус О.В., Савенко М.Д., Савченко Л.А., Усенко Є.А.

2. Узагальнене обґрунтування науково-консультативного висновку

 2.1. Сплата судового збору є майновий цензом доступу особи до процесу правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Закону судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга є окремими об’єктами справляння судового збору (частина перша статті 3 Закону), а розміри ставок судового збору визначаються для кожного об’єкта окремо            (пункт 3 частини другої статті 4 Закону).

2.2. Судовий збір сплачується та, відповідно, може повертатися до та після відкриття провадження в адміністративному суді будь-якої інстанції. Відповідно до частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

Отже, у разі відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону судовий збір повертається.

2.3. Зі змісту частини другої статті 214 КАС України випливає, що отримавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 213 цього Кодексу, суддя-доповідач у дводенний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження. Частинами четвертою та п’ятою цієї статті передбачено підстави, за наявності яких суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що відкриття касаційного провадження у справі є окремим видом відкриття провадження в адміністративній справі. Такими видами також є: відкриття провадження у справі судом першої інстанції (ст. 107 КАС України); відкриття апеляційного провадження у справі (ст. 189 КАС України); відкриття провадження у справі про перегляд судових рішень Верховним Судом України (ст. 240 КАС України); відкриття провадження у справі за нововиявленими обставинами (ст. 250 КАС України).

Від протилежного, видами загального процесуального інституту про відмову у відкритті провадження у справі є: відмова у відкритті провадження у справі судом першої інстанції (ст. 109 КАС України); відмова у відкритті апеляційного провадження у справі (ст. 189 КАС України); відмова у відкритті касаційного провадження у справі (ст. 214 КАС України); відмова у відкритті провадження у справі про перегляд судових рішень Верховним Судом України (ст. 240 КАС України); відмова у відкритті провадження у справі за нововиявленими обставинами (ст. 250 КАС України).

Отже, відмова у відкритті касаційного провадження є видом процесуального інституту відмови у відкритті провадження у справі.

  З огляду на викладене у разі відмови у відкритті провадження у справі, у тому числі касаційного провадження у справі, застосовуються правила пункту 3 частини першої статті 7 Закону про повернення судового збору.

2.4. Однак відмова суддею-доповідачем у відкритті касаційного провадження  з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, має свої особливості.

Відповідно до зазначеної норми суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми суддя-доповідач, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, перевіряє оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зокрема їх обґрунтованість (висновки про застосування норм матеріального і процесуального права)  на відповідність доводам, викладеним у касаційній скарзі. Установленням того, що ці доводи є необґрунтованими, тобто не спростовують висновків судів, зроблених у оскаржуваних рішеннях, і для цього немає необхідності перевіряти матеріали справи, суддя-доповідач фактично і юридично проводить касаційний перегляд оскаржуваних рішень судів.

Підтвердженням такого висновку є правова позиція Верховного Суду України, який постановою від 24 червня 2014 року (справа №21-241а14) скасував ухвалу судді-доповідача Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2014 року, прийняту за правилами пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України, з підстав неправильного (неоднакового) застосування норм матеріального права. Таким висновком Верховний Суд України встановив, що зазначена ухвала (судове рішення) є результатом касаційного перегляду.

З урахуванням цього відсутні правові підстави для повернення судового збору у разі відмови у відкритті касаційного провадження з підстав передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Висновки

3.1. Відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, є касаційним переглядом справи.

3.2.  У разі відмови у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір не повертається.

Учений секретар
Науково-консультативної ради при
Вищому адміністративному суді України                                           М.І.Смокович

Учений секретар секції
загальної теорії адміністративної юстиції
Науково-консультативної ради при
Вищому адміністративному суді України                                          Н.Є.Маринчак

Учений секретар секції
адміністративного права
Науково-консультативної ради при
Вищому адміністративному суді України                                          Є.А.Усенко

Учений секретар секції
адміністративного процесу
Науково-консультативної ради при
Вищому адміністративному суді України                                         Т.А.Чумаченко

Окремі висновки членів НКР при ВАСУ:

Науковий висновок: Цуркан М.І. —  суддя Вищого адміністративного суду України, кандидат юридичних наук

Науковий висновок: Базов В.П. — науковий консультант відділу забезпечення роботи Голови та заступників Голови Вищого адміністративного суду України, кандидат юридичних наук

Науковий висновок: Бевзенко В. М. — професор кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченко,  доктор юридичних наук

Науковий висновок: Кравчук В.М. — суддя Львівського окружного адміністративного суд, професор кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор юридичних наук

Науковий висновок: Мельник Р.С. — професор кафедри адміністративного київського національного університету імені Тараса Шевченко, доктор юридичних наук

Науковий висновок: Прудивус О. В. — голова Запорізького окружного адміністративного суду, кандидат юридичних наук

Науковий висновок: Савенко М.Д. — доцент кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук НаУКМА, суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук

Науковий висновок: Савченко Л. А. — в.о. ректора Національного університету державної податкової служби України, доктор юридичних наук, професор

Науковий висновок: Усенко Є. А. — суддя Вищого адміністративного суду України, кандидат юридичних наук

Джерело