Верховний Суд висловився з приводу реалізації автомобіля на підставі довіреності

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що на підставі довіреності уповноважив осіб укладати правочини щодо розпорядження належним йому автомобілем та просив стягнути з особи на його користь кошти, отримані за реалізацію автомобіля.

Відповідно до обставин справи на підставі довіреності особа зняв з обліку автомобіль з метою подальшої його реалізації та згодом транспортний засіб було перереєстровано на нового власника. Вартість автомобіля становила 70000 грн.

Позивач вказував, що спірний автомобіль був проданий відповідачем від його імені та в його інтересах, тому у останнього виник обов’язок передати йому, як власнику, кошти, отримані за реалізацію автомобіля. Оскільки кошти йому повернуто не було, особа просив стягнути на його користь кошти отримані за реалізацію автомобіля.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову. Суд вказав, що, обравши способом захисту порушеного права пред’явлення позову про відшкодування збитків, позивач повинен довести правову і фактичну підставу своїх вимог, але обставини, зазначені позивачем у позові, ним не доведені.

Апеляційним судом справа розглядалась неодноразово. Рішенням апеляційного суду у позові відмовлено з інших підстав. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сторони мали намір укласти договір купівлі-продажу проте не уклали, оскільки автомобіль був у несправному стані, а натомість, для оформлення відносин уклали договір доручення. Та до даних правовідносин не можна застосовувати глави 17 ЦК України (представництво). А тому відсутні будь-які підстави для задоволення вимог про стягнення коштів у зв’язку з виконанням договору доручення.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача 70000 грн.

КЦС ВС вказав, що апеляційний суд помилково вважав, що, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі-продажу автомобіля.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов’язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388.

Суд звернув увагу, що продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

А видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Відповідно до частини першої статті 1006 ЦК України повірений зобов’язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення.

Оскільки законодавством чітко визначено дії повіреного по закінченню виконання договору доручення, зокрема, негайно передати довірителеві все одержане у зв’язку з виконанням доручення, ВС і дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача отриманих ним коштів від реалізації автомобіля (постанова від 07.03.2018 у справі № 536/378/15).

Автор : «Українське право»

Джерело