Гладких о президентских шансах Вакарчука и визовом режиме с РФ | Эксперты | Голос столицы — Слушай, чтобы знать

Гладких о президентских шансах Вакарчука и визовом режиме с РФ

Если бы президентские выборы состоялись уже в ближайшее время, больше всего шансов выиграть имели бы Петр Порошенко, Юлия Тимошенко и Святослав Вакарчук. Об этом свидетельствуют социологические исследования, которые опубликовала «Украинская правда» со ссылкой на собственные источники в Администрации президента.

 

Согласно данной информации, разрыв между первыми двумя кандидатами находится в пределах погрешности. Замыкают пятерку потенциальных президентов Анатолий Гриценко и Олег Ляшко.

 

Вопрос о необходимости визового режима с Россией снова обсуждается в украинском парламенте. На заседании согласительного совета руководитель фракции «Народный фронт» Максим Бурбак напомнил о существующей законодательной инициативе о введении визового режима с Россией.

 

«Мы должны использовать все оправданные методы для борьбы с агрессором, который должен заплатить высокую цену за нападение на нашу страну», — сказал Бурбак.

 

В повестку дня текущей пленарной недели Верховной Рады внесен отчет генерального прокурора Украины Юрия Луценко, которого пригласили в парламент на 24 мая. Об этом сообщил председатель фракции «Блок Петра Порошенко» Артур Герасимов.

 

Информационные итоги понедельника, 22 мая, в эфире радиостанции Голос Столицы подвел кандидат философских наук, политический эксперт общественной организации «Слово и Дело» Валентин Гладких.

 

На Книжковому Арсеналі ви зіштовхнулися з президентом…

 

— Важко сказати, хто з ким зіштовхнувся. Але з іншого боку, безумовно, прийшли на цей книжковий ярмарок, в останній день, перед грою, зі своїм другом, шукали книжки, побачили що там достатньо велика охорона, весь цей почет президентський рухався разом з ним. То думаю: пішли в інший бік, щоби не перетиналися наші шляхи. Стояли біля одного з видавництв, розмовляли… І тут же люди діляться враженнями: от, президент йде, там охорона, будете розганяти… Я пам’ятаю, я сказав цю фразу, що мене з часів Майдану ніхто нізвідки зганяти не зміг. І в цей момент говорять: посуньтесь, будь-ласка. Дуже ввічливо, культурно. Я все одно трошки обурений, повертаюсь і пан президент: «Добрий день». «Добрий день. Радий вас бачити». «Навзаєм». Але це така увертюра, найцікавіше було, мабуть, те, коли він запитує: які у вас тут є новинки. Новинок там справді було дуже багато в цьому видавництві, це «Наш формат». І президенту одна з працівниць видавництва, чи волонтерка, пропонує: от у нас є тут новинка про плутократію. Я і не втримався, інстинктивно сказав: «Ви що, панночка, травітє нашого президента»? Але треба віддати належне Порошенку, він сказав: а скільки вона коштує? І залюбки цю книжку купив. І це вчора стало такою медіа-подією, що Петро Порошенко придбав книжку про плутократію.

А ви щось радили йому?

 

— Ні, я не радив. Там ще була така книжка, вона називається «Мудакам тут не місце». Вона в принципі присвячена правилам виживання в офісі. В принципі, була спокуса порадити президенту ще цю книжку, можливо вона б йому знадобилася під час спілкування з нардепами в ВРУ та на мінських перемовинах, під час спілкування з лідерами цих псевдо-республік та В.В.Путіним. Але знаєте, все-таки, як кажуть французи, «шутка повторенная дважды — это уже пошлость». І я думаю, що зрештою ходив на книжковий ярмарок не для того, щоб з’ясовувати свої політичні симпатії чи антипатії.

 

Соціологічні служби «Социс» и «Рейтинг» зробили заміри президентських рейтингів, результати доволі цікаві. Якби президентські вибори відбулися вже найближчим часом, найбільше шансів мали б Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Святослав Вакарчук. Ваша трійка відрізнялася би від цієї?

 

— Я дуже скептично ставлюся до такого терміну, як закрита соціологія, тому що як людина, яка не один рік працювала на передвиборчих кампаніях, можу вам сказати, що та соціологія, яка є насправді закритою, і ту соціологію, яка насправді замовляють для службового використання, вона дуже рідко оприлюднюється. І оприлюднюється лише тоді, коли вона може, окрім суто технологічного моменту для стратегії, хто планує кампанію і проводить, може мати якусь ще і цінність пропагандистську. Так от, те, що ми зараз бачимо, обговорюємо, то я не думаю, що закрита соціологія. Витоку не могло бути. Це не означає, що вона не об’єктивна. І це намагання представити її як закриту, з метою додати їй якось цінності. Це перший аспект. І другий аспект — мені здається, що принаймні одна фігура в цьому списку свідчить про те, що українське суспільство абсолютно нічому не вчиться, жодних висновків не робить, і досі не позбавилося цієї інфантильної віри в месію.

 

Це про намагання вивести в політику Вакарчука?

 

— Абсолютно. Знаєте, «впіхнуть невпіхуємоє», як говорить ця російська приказка. Нічого не маю особистого проти Вакарчука. Тим більше, як проти музиканта чи громадсько-політичного діяча. Але водночас треба розуміти одну просту річ. Політика — це є командна гра. В політику грають команди. Він може бути просто фронтменом, безумовно. Тобто йому дійсно не треба бути обов’язково генієм якихось політичних інтриг, не треба бути супер-економістом, супер-політологом, соціологом, юристом чи ще кимось. Йому достатньо мати команду, в якій всі ці люди є. Тобто йому треба уособлювати певну політичну силу. На сьогоднішній день своєї власної політичної сили у Вакарчука немає. Це раз.

 

І інша справа, що це можна розглядати як спробу прогріти Вакарчука для того, щоб потім його імплементувати в якусь іншу політичну силу. Тоді виникає запитання, в яку політичну силу. І хто це буде робити. І от коли ми побачимо цю політичну силу, тоді можна буде говорити, чи дійсно має якусь цінність ця кандидатура, чи не має вона жодної цінності. І я схильний думати, що все-таки, на превеликий жаль, не має. Більше того, що навіть якщо ми подивимося на Порошенка… Я пам’ятаю, коли його обрали президентом, почалися розмови про дострокові парламентські вибори. Я писав тоді цілу низку статей, до речі, вони потім потрапили навіть в огляди бібліотеки Конгресу США, так я писав тоді, що основна проблема Порошенка полягає в тому, що він прийшов до влади, не маючи  власної політичної сили. Тобто в нього була номінальна ця «Солідарність», але вона існувала лише на папері, своєрідна така консерва. Те, що він потім почав так плідно співпрацювати з «УДАРОМ», але це була не зовсім його політична сила. Більше того, коли він почав формувати далі список, ми ж побачили, що це вийшов такий своєрідний Ноєв ковчег, кожної тварі по парі. Тобто він пішов шляхом найменшого супротиву. Замість того, щоб визначити якусь соціальну групу і почати орієнтуватися на цю соціальну групу, відповідно, підтягувати людей з цієї соціальної групи до себе в політичну силу, він пішов шляхом найменшого спротиву і почав підтягувати до себе в силу ресурсних кандидатів. В результаті ми і бачимо ту ситуацію в БПП, яку сьогодні маємо. Так це був Петро Порошенко, людина, яка має величезні фінансові ресурси, людина, яка має достатньо великі організаційні ресурси, людина, яка мала грандіозний досвід у політиці. А всього цього в Вакарчука немає. Тобто в цій грі він не може бути суб’єктом. Він може бути лише тією фігурою, яку будуть розігрувати інші. Тобто на сьогоднішній день мушу сказати, що він серед переліку цього зайвий.

В «Народному фронті» закликають ввести візовий режим з РФ. Які перспективи у цього законопроекту?

 

— Їм здається, що у них 70 людей в ВРУ, і ці 70 людей на сьогоднішній день намагаються накинути свою волю всьому суспільству. Тобто все-таки треба зважати, що ті політичні сили, які сьогодні перебувають не в межах коаліції, але тим не менше перебувають в парламенті, вони мають своїх виборців. І з позицією їхніх виборців також треба рахуватися. Тобто можна погоджуватися, можна не погоджуватися, але брати її до уваги, щонайменше, обов’язково треба. І тут є ще один момент, я, чесно кажучи, завжди, скільки себе пам’ятаю, завжди був прихильником гасла Хвильового: «геть від Москви». Але це таке емоційне. А для того, щоби це гасло було втілене ефективно в життя, треба керуватися не лише емоціями, а треба вибудовувати якусь раціональну стратегію і раціональний алгоритм. А на сьогоднішній день якраз цього раціонального алгоритму і бракує.

 

Тому ці всі заяви «Народного фронту» все-таки я схильний розглядати не стільки як прагнення реалізувати це гасло, скільки як знову ж таки пограти на патріотичних струнах українського виборця. Тому що політична сила є практично повним банкрутом в результаті катастрофічно неефективної своєї економічної політики, в результаті своєї соціальної політики, як в цій коаліції, так і в попередній коаліції. Зрозуміло, що тут представити ми нічого не можемо, то давайте пограємо хоча б на патріотичних струнах. В принципі, це нормально і прекрасно. Проблема полягає лише в тому, що коли такі люди, як Бурбак, Пашинський, своїми брудними лапами лізуть до патріотизму, то в результаті їхні лапи не стають менш брудними, просто патріотизм стає значно більш забрудненим. Їм на це треба зважати.

 

Настрої українців, вони відповідають от таким потребам?

 

— А про настрої українців я зараз можу вам розказати. Тому що в нас же було значно більше, ніж я один прихильників цього гасла «геть від Москви». Але коли це гасло почали реалізовувати шляхом блокування умовно російських соціальних мереж, то чомусь реакція виявилася іншою. Тобто простіше кажучи, безумовно, на рівні емоційному всі ми хотіли би, щоб на кордоні з Росією виникла якась стіна, що навіть птахи її не перелетять. Але коли ми побачимо, які це буде мати наслідки для нас, для громадян України, які їздять в Росію, які мають там родичів, чи їдуть туди на заробітки, тоді це може помінятися.

 

Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков переконує, що у разі введення візового режиму з РФ Україна сама і постраждає.

 

— Тут той рідкісний випадок, коли я можу погодитися з представником РФ. Це не тому, що він такий класний, а тому що просто є об’єктивна статистика і економічна ситуація, і кількість заробітчан, умовно кажучи, які українці їдуть заробляти до Росії, і кількість росіян, які їдуть заробляти до України. І я розумію цю пафосну риторику про те, що коли наші брати захищають і воюють проти російського окупанта, деякі покидьки їздять і заробляють, працюють в Росії… Безумовно, це прекрасна, пафосна риторика. Але вони туди їдуть чому? Тому що тут вони здохнуть з голоду. Тому що тут у них нема робочих місць. Тому якщо пан Бурбак, чи «Народний фронт», чи інші отакі псевдо-патріотичні, як я їх називаю, сили хочуть насправді повернути українців в Україну, щоби вони своєю працею не зміцнювали окупанта, а зміцнювали нашу країну, то їм треба зосередитися на іншій проблематиці, а не на введенні віз. Треба зосередитися на боротьбі з корупцією, на реіндустріалізації, на створенні робочих місць, бо коли у Львові чи Львівській області, чи Тернопільській, з’являться робочі місця, то, мабуть, мешканці цих областей не поїдуть в Москву класти плитку, а будуть йти і працювати на тих підприємствах, які колись, за жахливого Радянського Союзу, там працювали і щось створювали.

Чисто гіпотетично, якщо навіть таке рішення буде прийнято, якщо дійде справа до голосування, чого очікувати? Чи будуть протести?

 

— Тут є ще один нюанс, що той факт, що ми введемо візовий режим для громадян РФ, зовсім не зобов’язує РФ вводити візи для українських громадян. Тобто тут може статися так, що ми зробимо таку доволі комфортну подачу для Кремля, який в цій ситуації може показати себе з кращого боку. І так поблажливо сказати, що добре, попри те, що там Україна зробила такий крок, ми не будемо обмежувати, і будуть і далі той же самий режим, який сьогодні діє, що 90 днів, впродовж 180 українці мають право перебувати на території Росії з відповідним оформленням. Це перший момент.

 

Другий момент, що насправді вже є прецедент, що після російсько-грузинської війни, коли вони розірвали дипломатичні стосунки, чим це закінчилося. Закінчилося тим, що тепер громадяни Грузії і Росії мусять з’ясовувати свої консульства, чи не мають, тобто захищати їх права невідомо хто має. І вони спілкуються за посередництва Швейцарії. Якщо це сприяє пошуку і врегулюванню тих проблем, можливо. І ще один момент, що Грузія, як раз те, що я говорив вище, в односторонньому порядку скасувала ті обмеження, які ввела спочатку для російських громадян. Під тим гаслом, для того, щоби росіяни могли приїжджати в Грузію і власними очима бачити ті зміни, які відбуваються в цій країні. Тому моя позиція така. В принципі, в далекій перспективі, якщо буде зберігатися ворожнеча між Україною і Росією, то, безумовно, ми повинні прагнути до того, щоб запровадити такий режим. Але, знову ж таки, це лише стратегічна мета, і лише інструментальна мета. А в перспективі все-таки, я думаю, що можна працювати і мислити не лише категоріями ворожнечі і суперництва, але і категоріями співробітництва. Але в даному випадку, хочу наголосити, все-таки дуже багато залежить від позиції РФ. Тобто все-таки джерело цієї ворожнечі укорінене в їх ставленні до нас, не стільки в нашому до них.

 

В середу очікується поява генпрокурора у ВР. Чи буде звіт?

 

— Ні, заяви гучні будуть. Юрій Віталійович Луценко — смисл його існування — гучні заяви. Я можу сказати лише, що як представник громадської організації «Слово і діло», яка моніторить обіцянки політиків, і те, як вони їх виконують, Юрій Віталійович Луценко примудрився роздати 49 обіцянок, і з них виконав лише 12%. Тобто це перший момент. І другий момент, серед усіх чотирьох постмайданих прокурорів, людей, які перебували на посаді генпрокурора, Юрій Віталійович Луценко виконав найменше обіцянок. Тобто, фактично, це людина, яка дала найбільше обіцянок — раз, і людина, яка виконала найменше обіцянок — два. І продовжує це робити. А для того, щоби відправити його у відставку і ставити питання про його профпридатність, достатньо того факту, що Інтерпол зняв з розшуку Віктора Федоровича Януковича та цілу низку його посіпак. Тому що, мабуть, в ГПУ не спромоглося надати неспростовних або достатніх доказів їх винуватості.

 

Ранее юрист, эксперт в сфере международного права Евгений Огарков в эфире «ГС» рассказал о перспективах введения визового режима с Россией и возможных последствиях такого решения.

 

Директор украинской политконсалтинговой группы Дмитрий Разумков заявив в эфире «ГС», что Верховная Рада вряд ли Вынесет вопрос о введении визового режима с РФ на голосование, поскольку высока вероятность его провала, что невыгодно коалиции.

Источник: gs.fm