Кримінальне правопорушення чи злочин: щодо питань використання термінології

 

Аналіз судової практики показує, що суди, як й інші правозастосовчі органи, довільно застосовують формулювання «кримінальне правопорушення», не беручи до уваги його змістове навантаження, зазначаючи, наприклад, «кримінальне провадження відносно особи А. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України» (ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 18 грудня 2017 р. у справі № 337/4575/17) або «визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України» (вирок Апеляційного суду Вінницької області від 29 грудня 2017 р. у справі № 140/1919/17) тощо.

Вживання словосполучення «кримінальне правопорушення» в цьому контексті видається неправильним, оскільки:

по-перше, Кримінальний кодекс України (КК) не оперує таким словосполученням, а використовує лише термін «злочин», визначаючи, яке суспільно небезпечне діяння є злочином (ч. 2 ст. 1 КК), вчинення якого (суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, а не кримінального правопорушення), згідно з ч. 1 ст. 2 КК, є підставою для кримінальної відповідальності;

по-друге, в попередніх редакціях проекту Кримінального процесуального кодексу України (КПК) містилася ст. 2 «Призначення Кримінального процесуального кодексу України», де в ч. 1 зазначалося, що «Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює порядок кримінального (досудового і судового) провадження щодо кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів), передбачених законом України про кримінальну відповідальність». При цьому дужки як розділовий знак використані тут для уточнення терміна, який міститься перед ними. Такий термін позначає родове поняття, а в дужках зазначається поняття видове. Чітке визначення співвідношення понять «кримінальне правопорушення» (як родового) та «злочин» і «кримінальний проступок» (як видових) звільняло законотворців від обов’язку при формуванні єдиних для обох видів понять процесуальних правил повторювати в подальшому  словосполучення «кримінальні проступки і злочини» повністю, адже достатньо було використовувати узагальнюючий термін «кримінальне правопорушення», передбачаючи в окремих випадках спеціальні процесуальні правила з огляду на вид суспільно небезпечного діяння.

Читайте статтю: Презумпція невинуватості в дії ?! Практична реалізація цього принципу щодо осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням

Незважаючи на те, що проект КПК зазнав змін та згадана ст. 2 була викладена в іншій редакції, змістове навантаження формулювання «кримінальне правопорушення», з огляду на системне тлумачення норм чинного процесуального закону, залишилося незмінним. 

Так, системний аналіз норм чинного КПК, зокрема на предмет: а) вживання словосполучення «кримінальне правопорушення» (наприклад, статті 2, 19, 32, 60, 88, 214, 218 КПК тощо), термінів «злочин» (п. 6 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 219, ч. 3 ст. 233, п. 5 ч. 2 ст. 242, частини 2, 3 ст. 246, ст. 248, ч. 2 ст. 294, ч. 2 ст. 368, ст. 384 КПК тощо) та «кримінальний проступок» (п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 38, ч. 2 ст. 217, п. 1 ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 294, ст. 298, глава 25 «Особливості досудового розслідування кримінальних проступків» КПК тощо); б) використання терміна «злочин» при вказівці на норму кримінального закону (ч. 5 ст. 176, ч. 8 ст. 214 КПК тощо) або на вид злочину (наприклад, «злочин проти статевої свободи та статевої недоторканності особи» (п. 2 ч. 2 ст. 27 КПК), «корупційні злочини» (наприклад, ст. 100 КПК)) чи на ступінь його тяжкості (наприклад, ч. 1 ст. 52 КПК); в) використання між термінами «кримінальний проступок» і «злочин»  сполучника «та» (наприклад, ч. 2 ст. 217 КПК) чи розділового знака «,» у випадках, коли норма процесуального закону поширюється на кримінальні проступки та окремі види злочинів з урахуванням їх ступеня тяжкості (наприклад, частини 3 і 4 ст. 469, ч. 1 ст. 497 КПК) — свідчить, що словосполучення «кримінальне правопорушення» є узагальнюючим терміном, який охоплює як злочини (незалежно від ступеня їх тяжкості), так і кримінальні проступки.

Отже, якщо у нормі процесуального закону йдеться про кримінальні правопорушення, то дія цієї норми поширюється на всі види суспільно небезпечних діянь — кримінальні проступки та злочини. Якщо ж ідеться лише про злочини, то дія норми поширюється тільки на злочини, а якщо йдеться про кримінальні проступки — дія норми поширюється лише на них.

Тож  у процесуальних документах при вказівці на конкретне суспільно небезпечне діяння слід зазначати його вид — злочин або кримінальний проступок (при запровадженні законодавцем інституту кримінальних проступків). Натомість при посиланні на норму процесуального закону, що містить узагальнюючий термін, можна вживати словосполучення «кримінальне правопорушення».

автор статті: Слуцька Тетяна Іванівна,

к.ю.н., Заслужений юрист України

Читайте статтю: Окремі істотні порушення, констатовані Європейським судом з прав людини у кримінальному провадженні

 

                                                                                                          

Справа № 140/1919/17  

Провадження №11-кп/772/1393/2017

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого Рупака А.А.

суддів Ващук В.П., Мішеніної С.В.

при секретарі Доценко М.І.

прокурора Миколайчука Д.Г.

обвинуваченої ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження №12017020240000312 від 15.06.2017 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 07.09.2017, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки смт. Брацлав вул. Енгельса, 34 Немирівського району Вінницької області, росіянки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, вдови, непрацюючої, раніше не судимої,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 310 КК України та призначено їй покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України засуджену ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

     Стягнуто з ОСОБА_3 1500 гривень процесуальних витрат на користь держави.

Вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, маючи намір на незаконне вирощування коноплі, на весні 2017 року на присадибній земельній ділянці по вул. Енгельса,34 в смт. Брацлав Немирівського району Вінницької області незаконно посіяла 14 рослин коноплі та незаконно вирощувала, доглядаючи за ними до моменту їх виявлення працівниками поліції 21.06.2017 року, які згідно висновку експерта №1414 від 23.06.2017 року є наркотиковмістними рослинами роду коноплі (Cannabis) і відноситься до рослин які містять наркотичні засоби, обіг яких допускається для промислових цілей.

     В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4ставиться питання про скасування вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 07.09.2017 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винною за ч.1 ст. 310 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

В судовому засіданні прокурор Миколайчук Д.Г. підтримав доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній та просить задовольнити її повністю.

Обвинувачена ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги прокурора та одночасно заявила клопотання про звільнення її від покарання у звязку з амністією.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора та клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про звільнення її від покарання у звязку з амністією, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора та клопотання обвинуваченої підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються.

Водночас судом при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок мякості.

Як убачається з вироку, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції частини 1 статті 310 КК України.

Проте ч.3 ст.61 КК України встановлено обмеження щодо призначення даного виду покарання. Зокрема обмеження волі не може бути застосовано до осіб, що досягли пенсійного віку.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою, що досягла пенсійного віку.

Таким чином при призначенні покарання обвинуваченій було застосовано Закон України про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, які вірно було встановлені судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів.

Разом з тим, клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про застосування амністії, апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. «ґ » ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році», який набув чинності 06.09.2017 року звільняються від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнанні винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином обвинувачена ОСОБА_3 є субєктом Закону України «Про амністію в 2016 році» та підлягає звільненню від відбування призначеного покарання.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, п. «ґ » ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році», апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 07.09.2017 у кримінальному провадженні №12017020240000312 від 15.06.2017 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 310 КК України скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 310 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень на користь держави.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання задовольнити.

На підставі п.«ґ» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Судді:

Згідно з оригіналом:

Источник