Может ли муж продать без согласия жены квартиру, приобретенную в браке? Разъяснение юриста | Моє право-інформ

Может ли муж продать без согласия жены квартиру, приобретенную в браке? Разъяснение юриста

В судовій практиці справи, пов’язані з поділом спільного майна подружжя завжди були досить актуальними для значної кількості наших громадян. При вирішенні даних спорів нерідко виникають ситуації, коли один з подружжя «зміг» продати спільне майно (зазвичай нерухоме) третій особі без згоди другого з подружжя, отримані кошти витратив, і тепер ані майно ані його грошовий еквівалент неможливо розділити. Здавалося б з точки зору здорового глузду та справедливості, ситуація очевидна, — такий «правочин» слід визнати недійсним. Однак, судова практика свідчить про можливість і протилежного.

Багато хто навіть не з кола юристів знає, що у відповідності зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. За статтею 65 цього ж кодексу для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір купівлі-продажу нерухомості укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, чинне законодавство наче б то чітко вказує на необхідність отримання письмової згоди другого з подружжя на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке є спільною власністю подружжя.

Що буде якщо дана умова не дотримана? У відповідності до частини 1 статті 203, статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є невідповідність змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на вищезазначене, є всі підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу спільного нерухомого майна, укладеного без письмової згоди другого з подружжя.

Проте, нещодавно Верховний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2017 р. у справі № 6-17цс17 зазначив, що відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Суть спору у даній справі була наступна. У січні 2015 року колишня дружина звернулася до суду з позовом, в якому посилалася на те, що перебувала з колишнім чоловіком у зареєстрованому шлюбі з 1990 року по 2014 рік. Під час шлюбу, 25 квітня 2005 року, за спільні кошти ними на підставі договору купівлі-продажу була придбана у власність спірна квартира, а 4 липня 2006 року без її згоди чоловік продав вказану квартиру третій особі (далі – покупцю). 30 серпня 2014 року ця особа подарувала квартиру ще іншій особі (далі – обдарованому). Про відчуження квартири позивачка довідалася лише після розірвання шлюбу в 2014 році. Вважала свої майнові права порушеними, а тому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 4 липня 2006 року між її чоловіком і покупцем, витребувати вказану квартиру з незаконного володіння обдарованого.

Рішенням суду першої інстанції – Київського районного суду м. Одеси від 15 вересня 2015 року позов було задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про витребування квартири із незаконного володіння обдарованого, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову. Витребувано вказану квартиру із незаконного володіння обдарованого. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Верховний Суд України в свою чергу скасував усі попередні рішення по даній справі та направив її на новий розгляд до Київського районного суду м. Одеси.

Свою позицію у справі Верховний Суд України обґрунтував тим, що пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно ж до частини 2 статті 369 ЦК України та частини 2 статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відтак Верховний суд України висловив позицію, що визнати недійсним можна лише той договір, в якому той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа – контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, якщо третя особа знала або повинна була знати, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Даний неоднозначний висновок тепер буде обов’язково враховуватися всіма судами нижчих інстанцій при вирішенні аналогічних справ.

Даним резонансним рішенням найвища судова інстанція країни принципово змінила підходи до захисту прав одного з подружжя, значно обмеживши можливість такого захисту. Як правило, треті особи – набувачі відчужуваного майна не є членами сім’ї позивача та відповідача чи їх родичами або близькими друзями. Тому довести їх обізнаність про перебування продавця у шлюбі, і відповідно, про його недобросовісність по відношенню до своєю дружини (чи чоловіка) буде вельми складно.

У практиці автора неодноразово були випадки, коли нотаріуси, посвідчуючи відповідний договір купівлі-продажу, приймають на «віру» просто «для галочки» заяву продавців про їх неперебування у шлюбі, жодним чином її не перевіряючи, оскільки чинне законодавство не зобов’язує їх перевіряти дані заяви через реєстри органів реєстрації актів цивільного стану.

В даній ситуації важко не погодитися з київським колегою, адвокатом Ростиславом Кравцем, який зазначив, що цим своїм рішенням Верховний Суд України фактично перекреслив інститут спільної сумісної власності, оскільки ті з подружжя, без згоди яких може бути відчужено спільне майно, тепер мають постійно моніторити Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на предмет зміни власника їх спільної нерухомості (сам факт перебування у шлюбі на момент придбання майна вже нічого не гарантує).

Андрій Курпіль, адвокат, партнер юридичної компанії «ДНІПРОЮРКОМ»

Джерело