Наслідки порушення підприємством резидентом України встановленого законодавством терміну здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями

При наданні правової допомоги суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності (резидентам України), щодо стягнення ними заборгованості за зовнішньо економічними договорами (контрактами) зрозумів, що не всі керівники підприємств знають, які же наслідки чекають їх за порушення встановленого законодавством терміну здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями.

В даній статті я наведу декілька таких наслідків, можливість їх зупинити та зверну увагу на можливість розгляду спорів, що виникають із спірних договорів, у судах України.

Про розрахунки в іноземній валюті.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлений Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР.

Статтею 1 зазначеного Закону, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 2 зазначеного Закону, зокрема, передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені даним законом. Тобто, на час укладення та під час дії договору перевіряємо чи не запровадив Національний банк України інший строк розрахунків.

Якщо не вжити усіх можливих заходів, спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків в іноземній валюті, можуть бути наступні наслідки:

1. Застосування спеціальних санкцій.

Міністерством економічного розвитку та торгівлі України може бути застосована спеціальна санкція — індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності чи тимчасове зупинення підприємству зовнішньоекономічної діяльності що приведе до заборони суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб'юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності.

(підстава: Положення “Про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Наказ Міністерства економіки України 17.04.2000 N52 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 р. за N 260/4481)

2. Податкова перевірка.

Податковим органом буде проведена документальна позапланова перевірки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, з питань дотримання валютного законодавства по зовнішньоекономічному договору за цей період. Як правило перевірка в такому випадку, закінчується актом з висновком про порушення підприємством встановленого законодавством терміну здійснення розрахунків за експортною операцією на суму боргу.

(підстава: ст.1, ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19 лютого 1993 року.)

3 Нарахування та стягнення пені.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Звертаю увагу, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недоставленого товару).

3. Прокурорська перевірка.

Можливі запити та виклики керівників підприємства до прокуратури або до податкової поліції для надання пояснень та документів з цього приводу.

Як це зупинити? Не все так страшно, нарахування та стягнення пені можливо зупини:

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” “… У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується…”.

Тобто, нарахування пені зупиняється з дня звернення резидента із позовом до суду або МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або з дня відправлення позову поштою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, від 07 лютого 2011 року у справі №21-63а10.

Подаємо позов до суду, але до якого?

Звернув увагу на такі моменти, що деякі підприємства не приділяють уваги при укладанні договорів (контрактів), щодо підсудності розгляду справ, тобто в якому суді буде розглядатися їх спір (за наявності).

Дуже часто, в договорі зазначена умова, про розгляд спорів в суді на території нерезидента або взагалі зазначено відповідно до законодавства. Це може привести до великих грошових затрат на участь підприємства в іноземних судах або до порушення підприємством встановленого терміну здійснення розрахунків та застосування відповідних санкцій.

Для того, щоб підприємство резидент України, мало можливість подати позов до свого боржника іноземного підприємства до суду в Україні та щоб суд не повернув назад позов без розгляду, сторони в договорі (контракті) повинні передбачити можливість розгляду спорів, що виникають із даного договору (контракту), у судах України. Тобто, передбачити та встановити в договорі умови, про підсудність розгляду спорів відповідно до територіальної юрисдикції підприємства резидента України.

Це допоможе захищати свої права “дома” та не витрачати додаткові гроші на відрядження або іноземних адвокатів для захисту своїх прав в іноземних судах.

(мій приклад угоди: Всі суперечки і розбіжності між сторонами, які можуть виникнути з цього договору або в зв'язку з ним, сторони врегульовують їх шляхом переговорів. У разі, якщо сторони самостійно не можуть вирішити спір, то він передається на розгляд до Державної судової інстанції за місцем перебування ТОВ “__” (підприємство резидент України). Сторони домовилися про підсудність розгляду спорів, що розгляд всіх суперечок або розбіжностей між сторонами, що випливають з даного договору підлягають вирішенню в Господарському суді Харківської області (Україна, м. Харків). Для вирішення спору або розбіжностей між сторонами буде застосовуватися матеріальне і процесуальне право України. Мова судового розгляду Українська).

Підстави подання позову до Господарського суду України:

Стаття 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між сторонами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Частина 1-3 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право", у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

Стаття 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Після того, як суд прийняв рішення про задоволення вашого позову та дане рішення набрало законної сили, рішення господарського суду легалізуємо та приводимо до виконання вже на території боржника іноземного підприємства.

Бажаю всім успіхів!

Автор консультації: Демский Владислав Юрьевич

Источник