Помер власник приватного підприємства, він же - директор цього підприємства. Що в такому випадку відбувається?

Бланк-документу-для-завантаження3

Якщо підприємство осиротіло…

Помер власник приватного підприємства, він же — директор цього підприємства. Що в такому випадку відбувається з юридичною особою, з її найманими працівниками? Хто за відсутності посадових осіб має право приймати необхідні для подальшої роботи рішення?

Відповідно до ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів. Таким документом для приватного підприємства є статут. Саме він визначає повноваження керівника підприємства, розподіл повноважень між власником та виконавчим органом підприємства, підстави та порядок передачі повноважень тощо.

Що ж робити, якщо немає керівника підприємства, тобто особи, яка діє від імені підприємства, представляє його інтереси в усіх органах, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства у межах та порядку, визначених установчими документами, а крім того, немає власника, який міг би призначити нового директора або тимчасово виконувати його функції?

Передусім, зазначимо, що підприємство як цілісний майновий комплекс може бути об’єктом спадкування (ст. 191 ЦК України), отже, ймовірно, що у померлого власника підприємства є спадкоємці, які зможуть прийняти всі необхідні рішення для подальшої діяльності підприємства.

Відкриття спадщини

За місцем проживанням власника (спадкодавця) у день його смерті відкривається спадщина. Протягом 6 місяців 1 з дня відкриття спадщини вирішується питання щодо виявлення спадкоємців, прийняття (неприйняття) спадщини. Але діяльність підприємства, звичайно, неможливо «заморозити» на весь цей період. Тож звернімося до норм, які регулюють це питання.

1 Цей строк може бути збільшено відповідно до статей 1270, 1272 ЦК України.

Згідно зі ст. 1283 ЦК України, з метою збереження спадкового майна до прийняття спадщини здійснюється охорона цього майна. Заходи щодо охорони спадкового майна повинен вжити державний нотаріус за місцем відкриття спадщини. Місцем відкриття спадщини є місце останнього проживання спадкодавця.

Охорона та управління спадковим майном. Теорія

Охорона здійснюється за заявою спадкоємців, виконавця заповіту або за власною ініціативою нотаріуса. Для охорони спадкового майна нотаріус проводить опис цього майна, призначає його охоронця та передає майно йому на зберігання. Опис та оцінка описаних предметів проводяться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, та не менше двох свідків. Обов’язковою є присутність виконавця заповіту під час опису майна. У разі відсутності виконавця заповіту нотаріус може призначити охоронця з числа спадкоємців або осіб, визначених спадкоємцями. Якщо ж спадкоємців немає, нотаріус самостійно призначає охоронця майна.

2 Виконавцем заповіту є фізична особа з повною цивільною дієздатністю або юридична особа, якій заповідач доручив виконання заповіту (ст. 1286 ЦК України).

Але у складі спадщини може бути майно, яке, крім охорони, потребує вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання у належному стані. У статті 1285 ЦК України зазначено, що за наявності такого майна нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Відповідно до п. 195 Інструкції №20/5, договір на управління спадщиною укладається на підставі заяви заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою може бути представник територіальної громади, інші особи.

У випадку, що розглядається, заінтересованою особою може бути будь-хто з працівників підприємства, що залишилося без керівництва.

Отже, при поданні заінтересованою особою відповідної заяви нотаріус або відповідний орган місцевого самоврядування повинен укласти договір управління спадщиною.

А що на практиці?

На жаль, наявність зазначеної норми в ЦК та в Інструкції №20/5 ще не означає, що все так просто робиться на практиці. Труднощі зумовлюють форма договору та практична реалізація прав управителя майном, у цьому випадку — підприємством. На сьогодні немає жодних інструкцій Мін’юсту, Держпідприємництва або інших компетентних органів з приводу цього питання, але спробуємо все-таки з’ясувати, яким чином та в якій формі може бути укладено договір на управління спадщиною.

Для початку нагадаємо, що аналогічний договір — договір на управління майном — передбачений главою 70 ЦК України.

Сторонами такого договору будуть державний нотаріус (установник управління), який діє відповідно до ЦК України та Інструкції №20/5 та на підставі повноважень, наданих йому Законом про нотаріат, та особа, з якою укладається договір (управитель). Управителем може бути як фізична, так і юридична особа (або фізична особа — СПД).

Предметом договору буде підприємство як єдиний майновий комплекс. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо іншого не встановлено договором або законом.

Істотними умовами договору є:

1) перелік майна, що передається в управління (точна назва підприємства як єдиного майнового комплексу, що передається в управління, його місцезнаходження та інші необхідні реквізити);

2) розмір та форма оплати за управління майном (згідно з ч. 3 ст. 1285 ЦК України, особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень).

Права та обов’язки управителя: відповідно до ч. 2 ст. 1285 ЦК України, особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини. Крім того, як уже зазначалося, управитель має право на плату за виконання своїх повноважень. До обов’язків управителя може належати виконання тих обов’язків, які повинен виконувати директор. Крім того, управитель, вчиняючи фактичні та юридичні дії, пов’язані з управлінням майном, зобов’язаний повідомляти осіб, з якими вчиняє правочини, про те, що він є управителем, а не власником майна.

Відповідальність управителя: в разі якщо управитель не виявив при управлінні майном належної турботливості, він зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані неналежним виконанням своїх обов’язків.

Припинення договору управління спадщиною:

1) з ініціативи установника управління шляхом повідомлення управителя про припинення дії договору. Повідомлення про припинення договору відбувається у разі надходження до нотаріуса заяви спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від спадщини на користь інших спадкоємців або про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

2) з ініціативи управителя спадщиною (слід визначити, в яких випадках і на яких умовах управитель має право відмовитися від своїх обов’язків щодо управління спадщиною).

Отже, відповідно до договору управління спадщиною управитель здійснюватиме всі необхідні дії щодо збереження та управління майном. Ці повноваження будуть здійснюватися доти, поки нотаріус не повідомить управителя про припинення договору. Якщо ж виявиться, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, усунуті від права на спадкування або не прийняли спадщину, договір управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про визнан­ня спадщини відумерлою 3.

3 Відумерла спадщина — це спадщина, що визнана такою судом у разі відсутності спадкоємців за законом і заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Важливо


Якщо у складі спадщини є майно, яке потребує вчинення певних дій для підтримання у належному стані, нотаріус (орган місцевого самоврядування) у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.


Істотних умов договору на управління майном є дві: перелік майна, що передається в управління (точна назва підприємства, що передається в управління, його місцезнаходження та інші необхідні реквізити), і розмір та форма оплати за управління майном.

Джерело:

ДЕБЕТ-КРЕДИТ

banner 240x350 png