Не пропусти

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУ ЩОДО ПРАВ ПОДРУЖЖЯ НА МАЙНО, НАБУТЕ У ШЛЮБІ ЗА РАХУНОК КРЕДИТНИХ КОШТІВ

При розгляді справи № 6-7цс15 про поділ майна подружжя, визнання договорів відчуження транспортного засобу недійсними, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння ВСУ сформулював правову позицію щодо прав подружжя на майно, набуте у шлюбі за рахунок кредитних коштів, яке було відчужене з їх відома.

Роз’яснено, що за змістом ст. ст. 60, 65 Сімейного кодексу приналежність подружжю майна, придбаного під час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності презюмується законодавством, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи. ВСУ вказав на помилковість висновку судів про те, що якщо спірний автомобіль придбано під час шлюбу за спільні кошти подружжя, — майно не належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

За нормами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі встановленій законом. Отже, згода одного з подружжя на відчуження цінного спільного сумісного майна має бути надана у письмовій формі.

Однак, відповідно до положень частин першої та другої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна зі сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У той же час, законодавством не встановлено недійсності правочину в разі відчуження спільного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними угод щодо відчуження майна без письмової згоди одного з подружжя, при наявності згоди іншого, суди повинні виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім’ї чи майна.

У випадку порушення письмової форми надання згоди на вчинення відчуження цінного спільного майна подружжя (правочину), якщо один з подружжя надав таку згоду усно, а інший чоловік погодився з таким згодою, то така угода може бути визнана дійсною.

Судами було встановлено, що спору про розділ майна між подружжям немає, позивачці заздалегідь було відомо про намір її чоловіка видати довіреність зятя і на її видачу вона погодилася, погодивши з чоловіком майбутній продаж автомобіля покупцеві, обраному його представником, і лише намагається повернути кошти за придбання автомобіля від представника. ВСУ вважає, що суди дійшли законного висновку про наявність згоди позивачки і про відсутність підстав для визнання договору недійсним, а також про наявність у позивача права на відповідну компенсацію її частки у відчуженому представником чоловіка загалом майні, який як представник діяв в інтересах подружжя на підставі довіреності.

Джерела:

Юрліга

Єдиний державний реєстр судових рішень