Не пропусти

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, позбавляє ДПІ можливості дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення

ВС/КАС: Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, позбавляє ДПІ можливості дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення (справа №821/371/17, 21.02.18)

Фабула судового акта: Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги фізичної особи, виходили з того, що в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були вручені позивачу вже після її проведення податковим органом, чим позбавлено можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки та надання відповідних пояснень, а тому перевірка вважається проведеною без наявності на те правових підстав й, як наслідок, не має юридичної значимості для цілей прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправними і скасовано два податкових повідомлення-рішення, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Висновки судів заслуговуються на увагу, оскільки чітко і зрозуміло окреслюють правове поле взаємовідносин платникак подітків і податкового органу під час проведення перевірки. Так, суд зазначив, що за правилами зазначених норм ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об’єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме — компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

ВС нагадав, що наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14).

Аналізуйте судовий акт:

Податкова скасувала статус платника ПДВ фермерського господарства. Успішний досвід скасування рішення податкової (Київський апеляційний адміністративний суд від 24 січня 2017р. у справі № 823/1823/16)

Засудити за умисне ухилення від сплати податків – ст. 212 КК суд може тільки, якщо підсудний самостійно в цьому зізнається (Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у справі № 357/7763/15-к, суддя Буцмак Ю. Є)

Звіт або декларація вважаються поданими з моменту отримання квитанції № 1, а фіскальний орган при направленні квитанції №2 повинен довести в чому саме допущені помилки платником податків (Київський апеляційний адміністративний суд №826/24295/15)

Нереальність господарських відносин та безтоварність операцій між контрагентами не може ґрунтуватись на припущеннях, а повинна підтверджуватись первинними документами (Одеський окружний адміністративний суд, №815/528/16, суддя Стефанов)

Платник податку без санкцій та податкових донарахувань може реалізовувати продукцію нижче собівартості, якщо доведе економічні причини або ділову мету таких господарських операцій (ВАСУ від 15 червня 2016р. у справі № 812/1272/15)

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №821/371/17

адміністративне провадження №К/9901/1970/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П.,

розглянувши розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Кузьменко Н.А. від 04 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів Джабурія О.В., Романішина В.Л. від 20 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі — позивач/ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Херсонської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі — відповідач/Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2017 року №0000781305 та №0000791305.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав про безпідставність покладених в основу оскаржуваних рішень висновків відповідача про заниження податку на доходи фізичних осіб, оскільки на відміну від прощеного за кредитним договором боргу, скасована банком пеня та штрафні санкції не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року №0000781305 та №0000791305.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що в порушення вимог пунктів 79.2 та 79.3 статті 79 Податкового кодексу України повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були вручені позивачу вже після її проведення податковим органом, чим позбавлено можливості реалізації права на ознайомлення із ними до початку проведення перевірки та надання відповідних пояснень, а тому перевірка вважається проведеною без наявності на те правових підстав й, як наслідок, не має юридичної значимості для цілей прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на те, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки встановлено обставини невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування суми доходу у вигляді додаткового блага, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними і не підлягають скасуванню. Інших доводів, зокрема, стосовно дотримання Інспекцією порядку проведення перевірки, а також мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08 жовтня 2015 року №1183 та повідомлення про проведення перевірки від 08 жовтня 2015 року №849/21-03-17-03 у період з 08 жовтня 2015 року по 12 жовтня 2015 року Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_2 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 13 жовтня 2015 року №780/21-03-17-03/НОМЕР_1.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги:

— підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме не включено до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларовано суму доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором у розмірі 804669,96 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 133871,76 грн.;

— пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік.

Висновок контролюючого органу ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) кредитором боргу за його самостійним рішенням є додатковим благом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2017 року:

— №0000781305, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов’язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 167339,70 грн., у тому числі за основним платежем — 133871,76 та за штрафними (фінансовими) санкціями — 33467,94 грн.;

— №0000791305, відповідно до якого позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об’єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме — компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14).

У справі, що розглядається, суди встановили, що наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 08 жовтня 2015 року №1183 та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 08 жовтня 2015 року №849/21-03-17-03 направлено відповідачем на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв’язку 08 жовтня 2015 року та отримано позивачем 20 жовтня 2015 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на обставини направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки та копії наказу лише в день проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, колегія суддів погоджується із висновками судів у даній справі про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2017 року №0000781305 та №0000791305.

Доводи ж відповідача, наведені в касаційній скарзі, про встановлення в ході проведення перевірки обставин невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування суми доходу у вигляді додаткового блага не спростовують факту протиправності проведення перевірки позивача, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                            С.С. Пасічник

Судді:                                                                                І.А. Васильєва

                                                                                В.П. Юрченко

Джерело:

ПРОТОКОЛ

Юридичний інтернет-ресурс