Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій

image (10)

Суди розглядали подання державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

На виконанні у державного виконавця перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про конфіскацію за вироком суду майна, яке належить особі на праві приватної власності.

Державний виконавець посилалась на те, що боржник звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво про право на спадщину не отримав. Державний виконавець просила суд вирішити питання про звернення стягнення на квартиру, частина якої належить боржнику на праві сумісної власності, а інша частина належить йому ж на праві спадкування за законом, але не зареєстрована у встановленому законом порядку.

Суди відмовили державному виконавцю та зазначили про те, що матеріали справи не містять інформації щодо кола осіб, які проживали із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

У касаційній скарзі державний виконавець зазначала про те, що боржник є єдиним спадкоємцем після померлої та звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а тому вважається таким що прийняв спадкове майно.

ВС скасував постанову апеляційного суду, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції звернув увагу, що згідно з довідкою МБТІ і копією свідоцтва про право власності на житло квартира зареєстрована за померлою та її сином (боржником).

Згідно з листом державної нотаріальної контори після смерті особи із заявою про прийняття спадщини звернувся її син. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось, оскільки на момент подання заяви особа відбував покарання в виправній колонії.

ВС роз’яснив, що чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п’ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Суд звернув увагу на те, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

А спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 4 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об’єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути перешкодою для проведення виконавчих дій щодо виконання вироку суду (постанова від 22.08.2018 у справі № 623/2000/15-к).