Не пропусти

ВССУ - Відповідач не може бути разом з позивачем співавтором твору, оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними і непередаваними

Із ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, залишивши поза увагою, що відповідно до положень ст. 13 Закону співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.
Дійшовши висновку, що відповідач не може бути разом з позивачем співавтором твору, оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними і непередаваними, апеляційний суд в порушення ст. 316 ЦПК України не навів мотивів ухваленого ним судового рішення щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на майнові права співавторів на твір. 

Посилання на судове рішення:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69797231

Текст судового рішення:

 

Державний герб України

  У Х В А Л А ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    25 жовтня 2017 року                                   м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:  головуючогоЧервинської М.Є.,      суддів: за участю представника позивачаЗавгородньої І.М., Коротуна В.М., Ліскович М.Ю.Писаної Т.О., Попович О.В.,   розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про визнання співавторства на твір та права власності на майнові права, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 — ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року,                                                    в с т а н о в и л а: У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 01 вересня 2001 року у присутності уповноваженої посадової особи ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» ОСОБА_10, засновником і членом якої був ОСОБА_11 (батько відповідача), між ним та останнім укладено договір — угоду між авторами. Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 02 липня 2002 року ОСОБА_11 є автором опису і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1 — ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно з свідоцтвом № НОМЕР_2 від 09 січня 2014 року він є автором графічного зображення козаків з мультиплікаційного серіалу «ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого на підставі рішення про реєстрацію авторського права на твір. Посилаючись на те, що спільною працею (його та батька відповідача) створені графічні зображення вказаних персонажів, однак відповідач, до якої перейшли виключні майнові права автора на персонажів твору на підставі  свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті               ОСОБА_11 (на твір на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 від 02 липня 2002 року та № НОМЕР_3 від 29 листопада 2007 року) не визнає його співавтором графічних зображень козаків, у зв’язку з чим не врегульовано питання користування виключними правами на вказані самостійні частини твору, чим порушено його права, а тому просив суд визнати його та ОСОБА_11 співавторами твору-опису та зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1 — ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати за ним та відповідачем у рівних частинах право власності на майнові права співавторів  на вказаний твір. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня                    2014 року позов задоволено. Ухвалено визнати ОСОБА_7 співавтором твору — опис та зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1 — ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4. Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у рівних частинах право власності на майнові права співавторів на твір — опис та зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1 — ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4. Вирішено питання про стягнення судових витрат.Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. У касаційній скарзі  представник ОСОБА_7 — ОСОБА_9 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв’язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що авторське право на твір, створений спільною працею двох або більше осіб (колективний твір), належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має також і самостійне значення та врахувавши, що відповідач визнав позовні вимоги, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач вперше став одним із авторів у виді кольорового, мальованого  анімаційного (мультиплікаційного) кінофільму під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5 який є другим кінофільмом із добірки «ІНФОРМАЦІЯ_1, а також, що він є також співавтором інших п’яти кольорових, мальованих  анімаційних (мультиплікаційних) кінофільмів із добірки «ІНФОРМАЦІЯ_1, автором яких є ОСОБА_11, а також, що відповідно до договору від 01 вересня 2001 року між авторами досягнуто угоди про те, що позивач може використовувати персонажі козаків «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_3» і «ІНФОРМАЦІЯ_2» шляхом їх графічного зображення в будь-яких цілях, але з виплатою ОСОБА_11 авторської винагороди за кожне таке використання його персонажів  у розмірі 15 %. Встановивши, що до відповідача, яка отримала свідоцтво про спадщину від 20 квітня 2010 року, не перейшли особисті немайнові права автора, передбачені ст. 423 ЦК Україниу зв’язку з тим, що первинним суб’єктом авторського права твору є автор ОСОБА_11, а його донька за способом набуття авторських прав є вторинним суб’єктом авторського права, оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними і непередаваними, апеляційний суд вважав, що відповідач не може бути разом з позивачем співавтором твору, у зв’язку з чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Проте з таким висновком апеляційного суду в повній мірі погодитись не можна. Статтями 213, 214, 316 ЦПК Українипередбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає. Апеляційним судом встановлено, що 01 вересня 2001 року у присутності уповноваженої посадової особи ВГО «Гільдія кінорежисерів 24/1» ОСОБА_10, засновником і членом якої був ОСОБА_11, між ним та ОСОБА_12 укладено договір — угоду між авторами, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що автором персонажів є ОСОБА_11, а автором графічних зображень — позивач, якому 09 січня 2014 року Державною службою інтелектуальної власності видано свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір. 21 вересня 2003 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 02 липня 2002 року. 28 квітня 2014 року Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення про реєстрацію договору, який стосується прав автора та твір, а саме за ОСОБА_10 зареєстровано майнові права на твір Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1 — ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4.Відповідно до положення ст. 29 Закону України «Про авторське право та суміжні права»(далі — Закон) майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. За змістом ст. 1 Закону виключне право — майнове право особи,  яка  має  щодо  твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права,  на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання  іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;   Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.   У якості доказів, які засвідчують належність виключних майнових авторських прав на твір — опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії «ІНФОРМАЦІЯ_1 — ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_4 — в матеріалах справи наявні свідоцтво про спадщину від 29 листопада 2007 року                             № НОМЕР_3, видане ОСОБА_8 та авторський договір від 21 вересня 2003 року про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права за свідоцтвом від 02 липня 2002 року № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 423 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об’єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про авторське право та суміжні права»спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора. Частиною 3 ст. 423 ЦК України передбачено, що особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. За змістом ч. 2 ст. 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права» особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. Відповідно до положень ст. ст. 303304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом. За змістом ч. 1 ст. 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання можливості застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. Проте в порушення ст. ст. 11214316 ЦПК України апеляційний суд не звернув увагу на те, що предметом позову є визнання за позивачем та відповідачем, як спадкоємцем, у рівних частинах право власності на майнові права співавторів на твір. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, залишивши поза увагою, що відповідно до положень ст. 13 Закону співавторами  є  особи,  спільною  творчою   працею яких створено твір.  Авторське право на твір,  створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того,  чи утворює такий  твір  одне нерозривне  ціле  або  складається  із  частин,  кожна  з яких має самостійне значення. Дійшовши висновку, що відповідач не може бути разом з позивачем співавтором твору, оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними і непередаваними, апеляційний суд в порушення ст. 316 ЦПК України не навів мотивів ухваленого ним судового рішення щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на майнові права співавторів на твір.          За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Керуючись ст. 336338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а:        Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 — ОСОБА_9 задовольнити частково.        Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий                                                                      М.Є. ЧервинськаСудді:                                                                             І.М. Завгородня                                                                                В.М. Коротун                                                                                    Т.О. Писана                                                                                      О.В. Попович                                                                              

 

Джерело