ВСУ зробив висновок щодо підсудності IP-спорів

Якщо організація колективного управління звертається по захист прав фізичних осіб, то такий спір розглядається у порядку цивільного судочинства. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №464/6255/14-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

13 вересня 2017 року                        м.Київ                               №464/6255/14-ц

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — ЛЯЩЕНКО Н.П.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ГУМЕНЮКА В.І., ЄМЦЯ А.А., ЖАЙВОРОНОК Т.Є., ОХРІМЧУК Л.І., РОМАНЮКА Я.М., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах Особи 9, Особи 10 до фізичної особи — підприємця Особи 11про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, за заявою державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» в інтересах Особи 9, Особи 10 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.05.2017,

ВСТАНОВИЛИ:

У червні 2014 року ДО «УААСП» в інтересах Особи 9, Особи 10 звернулася до суду з указаним позовом.

ДО «УААСП» зазначала, що 7.03.2014 під час концерту «Інформація 1», присвяченого гурту «Інформація 2», ФОП Особа 11 у приміщенні Львівської обласної філармонії (вул. Чайковського, 7, м.Львів) здійснив бездоговірне публічне виконання музичних творів з текстом, майнові авторські права на які належать колективному управлінню ДО «УААСП».

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив

стягнути з ФОП Особи 11: на користь Особи 9компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 109620 грн.; на користь Особи 10 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 12180 грн.; до державного бюджету штраф у розмірі 10% суми компенсації, що становить 12180 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 29.10.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.08.2016, позовні вимоги ДО «УААСП» задоволено, стягнуто з ФОП Особи 11: на користь Особи 9 на поточний рахунок ДО «УААСП» компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 109620 грн.; на користь Особи 10 на поточний рахунок ДО «Українське агентство з авторських та суміжних прав» компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 12180 грн.; стягнуто до держбюджету штраф у розмірі 10% компенсації, що становить 12180 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою ВСС від 17.05.2017 касаційну скаргу Особи 11задоволено частково, рішення Сихівського районного суду м.Львова від 29.10.2015, ухвалу Апеляційного

суду Львівської області від 12.08.2016 скасовано, провадження у справі за позовом ДО «УААСП» в інтересах Особи 9, Особи 10 до ФОП Особи 11 про стягнення компенсації за порушення виключних майнових авторських прав закрито.

У поданій до ВСУ заяві про перегляд судових рішень ДО «УААСП» в інтересах Особи 9, Особи 10 просить скасувати постановлену у справі ухвалу суду касаційної інстанції та передати справу для розгляду до суду касаційної інстанції з передбаченої п.2 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме — ч.1 ст.15, п.1 ч.1 ст.205 ЦПК, ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ДО «УААСП» в інтересах Особи 9, Особи 10 посилається на ухвалу ВСС від 25.11.2015 та постанову Вищого господарського суду від 1.03.2011.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників ДО «УААСП» Особи 12 та Особи 13, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ вважають, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.353 ЦПК ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

За положенням п.2 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом ст.3604 ЦПК, суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.355 цього кодексу, якщо встановить, що судове

рішення є незаконним.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закриваючи провадження у справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем у справі є юридична особа, а відповідачем — фізична особа — підприємець, тому такий спір за суб’єктним складом підсудний господарському суду та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі ВСС від 25.11.2015 суд касаційної інстанції розглянув по суті справу за аналогічних обставин у порядку цивільного судочинства.

У наданій для порівняння постанові ВГС від 1.03.2011 суд касаційної інстанції за аналогічних обставин дійшов висновку про те, що ДО «УААСП», пред’явивши до суду позов, не є позивачем, оскільки звертається по захист прав суб’єктів авторського права (або) суміжних прав, а не своїх. Позивачем за законом у таких випадках має бути суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав, по захист інтересів якого звернулася організація. Якщо організація колективного управління звертається по захист прав фізичних осіб, то такий спір

розглядається в порядку цивільного судочинства. І лише якщо вона звертається по захист порушених прав юридичних осіб, то, залежно від суб’єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Відповідно до ст.15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС (ст.17), ГПК (стст.1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом або Кодексом про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження

чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Статтею 440 Цивільного кодексу та ч.1 ст.15 закону «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.93 №3792-ХІІ визначено, що автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до ст.7 закону №3792-ХІІ суб’єктами авторського права є автори творів, зазначених у ч.1 ст.8 цього закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

За приписами ч.1 ст.52 закону №3792-ХІІ, по захист свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно зі ст.45 цього закону суб’єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через

організацію колективного управління.

У п.«г» ч.1 ст.49 закону №3792-ХІІ установлено, що організації колективного управління повинні вчиняти від імені суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі отриманих від них повноважень дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду по захист прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб’єктів.

Разом з тим така організація, пред’явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду по захист прав суб’єктів авторського права (або) суміжних прав, а не своїх. Позивачем у таких випадках має бути суб’єкт авторського права і (або) суміжних прав, по захист інтересів якого звернулася організація.

Якщо організація колективного управління звертається по захист прав фізичних осіб, то такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається по захист юридичних осіб, то, залежно від суб’єктного складу,

спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ДО «УААСП» звернулася до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства по захист прав фізичних осіб.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов передчасного висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, а тому рішення суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду касаційної інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст.355, стст.3603, 3604 ЦПК, судові палати у цивільних та господарських справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛИ:

Заяву ДО «УААСП» в інтересах Особи 9, Особи 10 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 17.05.2017 скасувати, справу передати для розгляду до суду касаційної інстанції.

Постанова ВСУ є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

Джерело:

Закон і Бізнес