Не пропусти

Зразки позовних заяв про стягнення боргу та відшкодування заподіяної матеріальної шкоди (до суду загальної юрисдикції)

В даному розділу сайту публікуються шаблони (зразки) позовних заяв про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, для використання в роботі та завантаження. Деякі позовні заяви є платними та розміщені на сайті documenti.com.ua.

Інформаційний Інтернет ресурс «МОЄ ПРАВО ІНФОРМ» періодично буде поповнювати цей розділ іншими формами позовних заяв даного напрямку.

В списку наведені зразки документів в форматі Word (*.doc).

Деякі файли безкоштовні для скачування та провірені на наявність вірусів.

Застереження! Самостійне використання зразків позовних заяв без поради адвоката може вплинути негативно для позитивного вирішення вашої судової справи. Радуємо звернутися  до фахівців права.

Адвокатське бюро «Довженко та партнери»

http://advocate-dovzhenko.com.ua

Скачати:

images  Зразок вимоги про погашення боргу по розписці 

images Зразок позовної заяви про стягнення основного боргу за розпискою, 3% річних за незаконне використання коштів та втрати від інфляції

images Зразок позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди, яка заподіяна в результаті ДТП

images Зразок позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди завданої в наслідок залиття квартири з посиланням на судове рішення

Ми постійно поповлюємо даний розділ новими зразками позовних заяв. 

Сподіваємося, що вони будуть корисні для Вас!

Веб-ресурс «documenti.com.ua» це інформаційна Інтернет платформа, яка безперечно стане в нагоді для кожного, хто відповідально ставиться до складання документів: від студента до власника бізнесу або професійного юриста.

На даному сайті Ви знайдете високоякісні процесуальні документи, підготовлені досвідченими адвокатами в реальних справах, в «примітках» (за наявності в реєстрі) обов’язково зазначається посилання на рішення у Єдиному реєстрі судових рішень (ЄРСР).

banner 240x350 png

Відшкодування матеріальної шкоди (майнового збитку).

Згідно п. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій нанесені збитки (майнова шкода) в результаті порушення її громадянських прав, має право на їх відшкодування.

Майновими збитками вважаються:

 —   втрати, які особа понесла у зв’язку із знищенням або ушкодженням майна, а також витрати, які особа понесла або повинна понести для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);
—   доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якби його право не було порушене(упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майновий збиток, нанесений неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також збиток, нанесений майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об’ємі особою, яка його нанесла.

Особа, яка завдала збитку, звільняється від його відшкодування, якщо доведе, що збиток нанесений не з її вини.

Але в деяких випадках, передбачених законом, також відшкодовується збиток, який заподіяний правомірними діями, наприклад, у разі крайньої необхідності.

Юридична або фізична особа відшкодовує збиток, нанесений їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Так само збиток відшкодовується у разі незаконних дій посадовців, органів влади і місцевого самоврядування.

Відшкодування моральної шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди може бути поданий окремо у рамках цивільного судочинства. Закон не передбачає чітких правил визначення грошової суми, що підлягає виплаті.

Відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

Законодавство України, зокрема ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Надалі — Закон) вказує, що об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, у разі виникнення дорожньо-транспортної пригоди ( Надалі — ДТП) відшкодування спричиненої шкоди відшкодовується страхувальником, тобто страховою організацією в межах законодавства та договору страхування.

Страхову організацію кожна особа вправі обирати на власний розсуд.

Страхова організація не може відмовити будь якому страхувальнику в укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону).

Договори страхування відповідно до ст. 10 Закону поділяються на:

—         Внутрішні договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, (діють виключно на території України);

—         Договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування діють на території країн – членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта», що визначається і діє в цих країнах.

Розмір граничного розміру страхової суми відповідно до ст. 9 Закону становить:

—         За шкоду, заподіяну майну потерпілих – 50 000 (п’ятдесят тисяч грн) на одного потерпілого.

У разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п’ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується .

—         За шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих – 100 000 (сто тисяч грн) на одного потерпілого.

Слід мати на увазі, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (п. 12.1. ст. 12 Закону).

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

         Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та /або здоров’ю потерпілих, не застосовується (п. 12.2. ст. 12 Закону).

Закон чітко визначає особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України зокрема відповідно до ст. 13 Закону, учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належним їм транспортними засобами, а також особи, що транспортними засобами, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Відшкодування збитків від ДТП, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторне транспортне страхове бюро України (МТСБУ).

Досить поширеними є випадки коли договір страхування не може покрити усіх завданих збитків потерпілій особі.

В такому випадку згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як правило вищезазначену різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою доводиться стягувати з винуватця дорожньо-транспортної пригоди в судовому порядку.

Шкода що може бути стягнута у судовому порядку з винуватця ДТП є моральна або матеріальна шкода, що розраховується відповідно до законодавства та потребує обґрунтованого правового доведення в судовому порядку .

Ознайомитися з подібними судовими рішення щодо стягнення з винуватця ДТП моральної та матеріальної шкодиможливо за вказаними посиланнями тут :

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/45294776

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42170195

Слід враховувати, що судова практика у даних справах є досить різною і залежить безпосередньо від того чи іншого конкретного випадку який вагомо впливає на стягнення моральної та матеріальної шкоди спричиненої внаслідок ДТП.

Автор публікації:

 

Юрист

Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, та порядок її відшкодування

 Розмір дійсної шкоди є саме тим критерієм, за допомогою якого точно встановлюється сума, що піддягає відшкодуванню працівником з урахуванням виду відповідальності, ступеня вини, конкретної обстановки, за якої було заподіяно шкоду, Його майнового стану. Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови «Про судову практику по справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їхніми працівниками» роз’яснив, що розмір шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд визначає відповідно до ст.1353 КЗпП Закону України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Визначаючи розмір шкоди, суд має виходити з цін на матеріальні цінності, що діють у даній місцевості на час вирішення справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для цих випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на додану вартість, акцизний збір тощо. При вирішенні позовів, у яких об’єднано декілька вимог про відшкодування працівником шкоди, розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, визначається по кожній з об’єднаних вимог з урахуванням відповідного їй виду і меж матеріальної відповідальності. Визначена в такий спосіб сума відшкодування по кожному випадку заподіяння шкоди включається до загальної суми, яка підлягає стягненню з працівника з урахуванням передбаченого ст. 233 КЗпП

України річного строку для пред’явлення позову по кожній вимозі і поважності причин його пропущення.

Розмір заподіяної підприємству прямої дійсної шкоди відповідно до ч. 1 ст. 135 і КЗпП України щодо майна, яке було в експлуатації і на яке передбачено амортизаційні відрахування, визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за винятком зносу згідно з установленими нормами. Отже, розмір прямої дійсної шкоди спочатку визначають в натурі, а потім провадять грошову оцінку вартості матеріальних цінностей. Визначати обсяг шкоди в натуральному вираженні не потрібно лише в тих випадках, коли нестача стосується грошових коштів.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за винятком амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 % балансової вартості на момент встановлення факту заподіяння шкоди з урахуванням індексів інфляції, які щомісяця визначає Держкомстат України, розмірів податку на додану вартість та акцизного збору. Тим самим розмір прямої дійсної шкоди визначається в натурі, а потім у грошовій оцінці вартості матеріальних цінностей.

 Загальне визначення шкоди проводиться в грошових сумах.

Розмір збитків у гривнях визначають за формулою

де Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, гри; А — амортизаційні відрахування, грн; Іінф — загальний індекс інфляції; ПДВ — розмір податку на додану вартість, грн; Азб — розмір акцизного збору, грн.

Якщо шкоду заподіяно внаслідок псування майна, визначати розмір відшкодування слід з урахуванням зменшення вартості майна. Якщо до заподіяння шкоди майно було відремонтовано, то розмір шкоди дорівнюватиме витратам на ремонт для поновлення майна в попередньому стані. Одночасне виявлення нестачі та надлишків різних товарів підстав для перекриття нестачі не дають. Залік надлишків та перекриття ними нестач можливі як виняток тільки за один і той самий період, що перевіряється, в однієї й тієї самої матеріально відповідальної особи і щодо матеріально-товарних цінностей одного найменування.

Порядки відшкодування заподіяної шкоди поділяються на добровільний, за розпорядженням роботодавця та судовий. Добровільне відшкодування здійснюється шляхом внесення грошей в касу підприємства або відшкодуванням збитків у натурі. Передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або полагодити пошкоджене можна тільки за згодою роботодавця.

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, а керівниками підприємств та їх заступниками — за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати. Розпорядження роботодавця або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Згода працівника для видання власником або уповноваженим ним органом розпорядження для покриття заподіяної працівником шкоди законодавством непередбачена. Якщо працівник не згоден із відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, встановленому законодавством.

Днем виявлення шкоди вважається день, коли роботодавцю стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. У разі встановлення факту заподіяння шкоди за результатами інвентаризації матеріальних цінностей, ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства днем виявлення шкоди вважатиметься день підписання відповідного акта, висновку комісії або іншого документа, у якому зафіксовано результати перевірок, проведених відповідними уповноваженими органами чи посадовими особами. Днем виявлення факту наявності шкоди, заподіяної працівником третім особам, вважається день виплати підприємством суми відшкодування третім особам.

Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У судовому порядку шкода відшкодовується у випадках, якщо:

— розмір шкоди перевищує середню місячну заробітну плату;

— розмір шкоди не перевищує середнього місячного заробітку (перевищує, але законом установлено відповідальність у межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у разі припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв’язку із закінченням строку на видання розпорядження про відрахування);

— працівник не згоден із відрахуваннями, проведеними власником або уповноваженим ним органом, чи з його розміром та звернувся з заявою до суду.

Шкода, заподіяна працівником третім особам, відшкодовується їм за рахунок підприємства-роботодавця, яке в подальшому стягує розмір відшкодування з працівника, винного у заподіянні шкоди, у порядку регресу. При цьому днем виявлення факту заподіяння шкоди вважається день виплати підприємством суми відшкодування третім особам, з якого й починають обчислювати річний строк для висунення підприємством до працівника регресної вимоги.

Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником

Матеріальна відповідальність за трудовим правом є двосторонньою, тобто не тільки працівник несе матеріальну відповідальність перед роботодавцем за заподіяну йому шкоду, а й роботодавець несе матеріальну відповідальність перед працівником за шкоду, заподіяну йому у зв’язку з виконанням останнім своїх трудових обов’язків. Ця відповідальність настає у певних випадках, установлених КЗпП України (крім того, трудове законодавство передбачає гарантійні і компенсаційні виплати працівникові). Слід зазначити, що чинне законодавство про працю не визначає підстав та умов настання матеріальної відповідальності роботодавця, а лише констатує в рамках КЗпП України випадки настання відповідальності роботодавця (наприклад, у разі незаконного звільнення, незаконного переводу на іншу роботу, затримання видачі трудової книжки чи несвоєчасних розрахунків при звільненні, незаконного відсторонення від роботи тощо).

Оскільки ст. 153 КЗпП України зобов’язує роботодавця створювати для всіх працюючих безпечні і нешкідливі умови праці, то на нього покладено і матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові порушенням установлених цією статтею обов’язків.

Трудовим законодавством передбачено також покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, невиконання або затримання виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, і заподіяння тим самим матеріальної шкоди (статті 236,237 КЗпП України) та в інших випадках заподіяння працівникові матеріальної шкоди.

У ст. 237і КЗпП України встановлено також відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівникові в разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

При розгляді трудових спорів щодо грошових вимог, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітної плати за час виконання нижчеоплачуваної роботи (ст. 238 КЗпП України), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних йому сум без обмеження будь-яким строком.

Джерело

Тема: Зразки позивних заяв з цивільних правовідносин