10

Скоро із центральної вулиці Києва Хрещатика можуть зникнути каштани – її давній символ. Все через забруднення.

ВВС News Україна розповідає про п’ять місць у Європі, які на своєму прикладі довели, що сучасне місто може бути комфортним і для людей, і для природи, а гроші, вкладені у чисте повітря і воду є ефективними інвестиціями.

“Одне з найзеленіших міст світу”

За “Історією міста Києва” Максима Берлінського, каштани з’явилися у Києві з ХVIII сторіччя, коли їх почали висаджувати у монастирських та приватних садах.

Проте серед києвознавців поширена й інша, заполітизованіша історія. Мовляв, коли царю Миколі І не сподобалися каштани на Бульварному шосе (нині бульвар Шевченка), і у 1842 він наказав замінити їх на тополі, кияни зберегли саджанці і висадили їх у власних садах.

Згодом каштани стали візитівкою Києва, а за радянських часів з’явилися на гербі міста – замість архангела Михаїла.

Київські каштани

Автори путівника по Києву 1980 року гордо пишуть, що Київ є “одним із найзеленіших міст світу”:

“У Києві на одного жителя припадає 19 квадратних метрів зелених насаджень загального користування. Це удвоє більше, ніж у Відні, вчетверо більше, ніж у Парижі, значно більше, ніж у Лондоні й Римі”.

У тому ж путівнику йдеться про те, що 10 тис. київських каштанів навіть отримали “московську прописку”, після того як пройшли акліматизацію у столиці СРСР.

З вулиць Києва каштани перейшли на безліч сувенірів, Київський торт і навіть жетони метро. Очевидно, там, а також у двох бронзових пам’ятничках, вони і залишаться, на відміну від живих каштанів із головної вулиці Києва – Хрещатика.

Каштани Київ
Не виключено, що незабаром на Хрещатику каштани “бронзовітимуть” лише на сходах КМДА

На початку весни стало відомо, що каштани на Хрещатику замінять платанами.

Як пояснив заступник “Київзеленбуду” Дмитро Заруба, вони стали жертвами загазованого повітря, потепління та солі, якою взимку комунальні служби посипають дороги, а замінити її на менш шкідливі засоби виявилося надто дорогим для Києва.

“З одного боку, кияни вимагають прибрати лід і сніг з київських вулиць, а з другого – зберегти дерева. Зрештою, виникає ситуація, як у медицині, коли одне лікуєш, а інше – калічиш”, – заявив чиновник.

За таких умов старі каштани, які росли на Хрещатику десятиріччями, стали гинути, а нові – “не приживаються”.

  Київські каштани
Каштани почали висаджувати у київських монастирях

За словами Дмитра Заруби, прижитися мають витриваліші до жорстких умов центру столиці платани.

“Це дерево дуже стійке до хвороб, шкідників, міських умов загазованості та інших шкідливих факторів. Це дерево не потребує регулярного поливу та витримує низькі та високі температури повітря”, – заявив представник “Київзеленбуду”. При цьому пан Заруба додав, що поза Хрещатиком – “у парках і скверах” – каштани залишаться. Тому Києву не варто шукати інший символ.

Каштани Київ
У “Київзеленбуді” кажуть, що каштани у Києві залишаться, – в парках

“Бог з тими каштанами, треба рятувати людей”

Втім, виглядає, що загиблі київські каштани можуть стати символом безпорадності міської влади у тому, щоб знайти сучасне та ефективне розв’язання екологічних проблем міста, яке мер Віталій Кличко часто називає “європейською столицею”.

“Київ довели до того, що при всіх грошах у бюджеті навіть на центральній, фасадній вулиці, де працює мер і міськрада, не можна забезпечити умови, щоб символ і окраса Києва – каштани – вижили”, – написав у блозі депутат і давній київський активіст Ігор Луценко.

Він звернувся до столичного мера із закликом захистити каштани. Але насправді, наголошує він, справа не в них: “Бог з тими каштанами, треба рятувати людей – я взагалі не розумію, як можна вижити в районі, скажімо, Бесарабки вдень”.

ВВС News Україна розповідає про п’ять місць у Європі, де київські каштани могли би прижитися.

Найкомфортніше місто світу

Відень, столиця Австрії, місто з надзвичайною історичною і культурною спадщиною, яке має майже 2 мільйони своїх мешканців та мільйон туристів щороку. Тут розташовані штаб-квартири багатьох міжнародних організацій, а також один із найбільших вантажних і пасажирських портів на Дунаї.

Десятий рік поспіль Відень очолює рейтинг найкомфортніших міст світу (Київ – на 173-му місці у тому ж рейтингу).

Відень, Шпітеллау

Дерева на даху, золота “цибулинка” бані на вежі, яскравий червоний, жовтий і синій на фасаді, – це сміттєспалювальний завод Шпітеллау. Він є однією з туристичних принад Відня.

Довкола заводу ніколи не бракує туристів – фанатів австрійського художника, архітектора, дизайнера, активіста і філософа Фріденсрайха Гундертвассера, який у 1987 році створив мистецьку обгортку для суто утилітарного об’єкта, збудованого ще у 1970-х.

  Фріденсрайх Гундертвассер
Фріденсрайх Гундертвассер був не лише надзвичайно талановитим, але й принциповим митцем

Але справа не лише в красі. Архітектор відмовлявся братися за проект, допоки замовники не погодилися обладнати його найсучаснішою системою очищення повітря. Вона коштувала майже удвічі дорожче, ніж планувалося від початку, – загалом, майже 250 млн євро на сучасні гроші.

Але воно було варте того. Табло біля прохідної заводу показує рівень забруднення повітря, – стабільно нижче загальних норм ЄС. Завод переробляє 260 тис. тонн сміття, і дає енергію для опалення для понад 60 тисяч віденських помешкань.

Фріденсрайх Гундертвассер
Житлові будинки, спроектовані Фріденсрайом Гундертвассером, обов’язково передбачають місце для квітів та дерев

Правила вікінгів

Одне з правил давніх вікінгів вимагає: тримай свій табір в порядку. Лідери вікінгів знали: все має бути охайно і організовано. Ті, хто живуть у таборі, повинні займатися корисною справою. У них має бути приємне дозвілля, яке підтримувало б групу разом. А самі лідери повинні дослухатися до порад усіх членів групи.

Правила вікінгів

Виглядає, саме цими настановами вікінгів продовжують користуватися у скандинавських країнах. Там багато зусиль і грошей витрачається на те, щоб не втратити успадковане від природи і предків.

Осло
Типова парковка в центрі Осло, столиці Норвегії, одного з найбільших експортерів нафти і газу

В Осло, столиці країни, яка десятиліттями була серед провідних експортерів нафти і газу, паливо для міських автобусів виробляє біогазовий завод.

Загалом серед європейських міст Осло виробляє найменше вуглецевих викидів, оскільки першим відмовилося від системи опалення на нафтопродуктах і перейшло до опалення на відновлювальних енергоносіях.

Там діє програма “Енергія з відходів”, за якою опалення для північного міста надходить зі сміття, яке переробляється на 70%.

Осло
Осло, парковка біля міністерства енергетики

Європейська столиця, де майже півроку темна пора доби є довшою за світлу, від 2014 має також “розумну” систему із 55 тисяч ліхтарів, яка керується центральним комп’ютером, що враховує не лише природне освітлення, погодні умови, інтенсивність руху на вулиці, але й потреби клієнтів магазинів і кав’ярень, – яскравість кожного ліхтаря можна регулювати за потребою.

Осло
Інвестиції в “розумну” систему освітлення в Осло покриються за 5 років

Система дозволяє економити близько 62% енергії, що раніше йшла на освітлення Осло. Очікують, що усі інвестиції у нову систему покриються за 5 років.

Столиця Данії Копенгаген планує стати першим мегаполісом із нульовими викидами вуглецю вже до 2025 року. Міська влада розраховує, що до 2030 весь громадський транспорт працюватиме на електродвигунах.

Копенгаген
У Копенгагені по дорозі на роботу чи з роботи не уникнути хоча б однієї зеленої зони – від маленького сквера до великого королівського парку

Тут діє закон “зелених дахів”, згідно із яким дизайн усіх нових будівель має враховувати озеленення.

Місто також використовує нову систему опалення-кондиціонування, розраховану на мікрорайони. Вона дозволяє заощаджувати до 70% енергії.

Копенгаген
У Копенгагені в парках запрошують посидіти на траві

Від Нью-Йорка місцева влада данської столиці запозичила ідею так званих “кишенькових парків”, – маленьких зелених оаз посеред міста, розташованих так, щоб людина на шляху з роботи додому минала хоча б один з таких.

Власне, про щоденний шлях робота-дім: від третини до половини жителів Копенгагену дістаються до роботи велосипедом.

“Великий” Копенгаген має 400 км спеціально збудованих велодоріжок, а кількість велосипедів у мешканців перевищує кількість авто. Є й інший важіль для рішення на користь двох коліс замість чотирьох, – високі податки на реєстрацію авто.

  Копенгаген
Копенгаген, година пік, каштани вздовж однієї з центральних вулиць почуваються нормально

Майже мільйонний Стокгольм став першим найзеленішим європейським містом, коли у 2010 році Європейська комісія започаткувала такий конкурс.

А сніг, якого у цій північній столиці досить багато, прибирають так: коли починається заметіль, спочатку виїжджають машини, які розпорошують гравій, а коли снігопад закінчується, гравій прибирають, просушують, і він знову готовий до вживання. Коріння дерев, ґрунтові води і взуття містян залишаються чистими.

Що ж до загазованості повітря, то до 2050 року столиця Швеції планує стати містом без вуглеводневого палива.

  Стокгольм
У центрі Стокгольма багато рибалок

Але справжньою гордістю шведської столиці є вода.

Шведи жартують, що після горілки та кави улюбленим напоєм є вода з-під крана.

Саме у Стокгольмі під патронатом короля Швеції щороку проходить Тиждень води, організований Інститутом води, а обов’язковим елементом путівників по Стокгольму є розповіді про ловлю лосося просто в центрі міста.

Розповіді відповідають дійсності – на численних стокгольмських мостах ніколи не бракує рибалок.

  Стокгольм
Лосось любить чисту воду. Центр Стокгольма його влаштовує

Можливо, варто також додати, що усі три скандинавські столиці – старовинні міста, де нову забудову вдало поєднують зі старовинними будинками і церквами.

Усі три постійно входять до верхівки списку найзеленіших міст Європи. І всі троє – великі порти, які приймають і багато вантажних суден, і круїзних лайнерів.

“Золото” Рейну

Лосось також став “маркером” успішності масштабної багаторічної програми очистки Рейну.

На відміну від скандинавів, німцям, французам, швейцарцям та голландцям довелося відновлювати втрачене під час промислової революції, війн та післявоєнного відновлення економік.

Рейн, Кельн
Жодну іншу річку у світі не використовують так інтенсивно, як Рейн

Жодна інша річка у світі не використовується з такою інтенсивністю, як Рейн.

Варто лише згадати, що на його берегах та берегах приток розташовані два величезні гірничопромислові басейни – Ельзас та Рур, або, наприклад, такі велетні індустрії, як BASF чи Bayer.

Дуже інтенсивним є й аграрний сектор – від виноробства до виробництва поташу.

Рейн

Рейн також є величезною транспортною артерією, яка дозволяє транспортувати вантажі із Північного моря до самого серця Європи. До цього варто додати ще й дуже розвинену галузь туристичних круїзів.

Через промислове забруднення воду з річки стало не те, що небезпечно пити, – в ній було небезпечно плавати.

До Рейну скидалися тисячі тонн фосфатів, аміак, ртуть, важкі метали і діоксини.

Науковці підрахували, що цинку із води Рейну вистачило б на спорудження каналізаційних труб на сотні кілометрів. Жартували, що у Рейні можна проявляти фотоплівку, – всі потрібні хімікати у воді вже є.

Врешті, Рейн, що тече через шість європейських країн, і впадає у Північне море на території Нідерландів, здобув назву “клоаки” Європи.

Роттердам
Тільки у Роттердамі щорічно із дельти Рейну вигрібали 10 млн тонн забрудненого мулу

У Нідерландах до 40% питної води надходить із Рейну, адже ґрунтові води часто засолені, а їхня дистиляція є досить дорогою навіть для такої багатої країни.

На межі виживання опинилися й овочеві та квіткові ферми в цій країні, куди Рейн приносив “найкраще” з пів-Європи.

Спроби врятувати річку почалися ще у 1950-х, коли було створено Міжнародну комісію з порятунку Рейну. Проте каталізатором для спільних дій стала масштабна аварія на хімічному заводі у Базелі у 1986 році.

РейнРейн наприкінці 1986, після аварії на Sandoz

Під час аварії в Рейн потрапили тони пестицидів, які, фактично, вбили все живе вниз по течії.

Рейн набув червоного кольору, а мешканців прилеглих до Рейну міст забезпечували привізною водою.

Загинуло близько півмільйона риб, деякі види зникли зовсім. Впродовж 10 днів забруднення досягло Північного моря.

Саме тоді Швейцарія, Франція, Німеччина та Нідерланди заходилися рятувати річку разом.

Операція з очищення Рейну передбачала комплекс заходів зі встановлення нових систем очищення на підприємствах, розташованих на берегах Рейну, вищі штрафи за забруднення, складну систему біологічного і хімічного очищення річища і води.

Програма очищення була розрахована до 2000 року і мала другу назву – “Лосось-2000”, оскільки кінцевим результатом мало стати повернення в річку чутливої до забруднень риби.

Крім чистої води цій примхливій рибі були потрібні коридори для нересту вгору за течією, яку перекрили численні електростанції. Лосось повернувся в Рейн навіть раніше, ніж планували – у 1997.

Рейн
Нині в Рейні живуть білья чотирьох десятків видів риб

Нині діє нова “Програма Рейн – 2020”, яка передбачає, що в річці можна буде плавати. Проте у Базелі, де сталася промислова аварія, що дала поштовх до очищення Рейну, люди вже плавають.

Очищення Рейну коштувало близько 45 млрд євро.

Тепер моніторинг води у Рейні здійснюється кожні 6 хвилин цілодобово.

Гамбург: зелений – значить, розумний

  Гамбург
Будівля нової Філармонії на Ельбі стата візитівкою оновленого портового району Гамбурга

Гамбург – друге найбільше місто Німеччини, величезний порт, розташований у дельті Ельби, іншої великої і колись дуже брудної річки.

Після падіння Берлінського муру річка також пройшла процес очищення і регенерації, а Гамбург завершує масштабну програму перетворення на еко-місто.

Проект, що коштує 14 млрд доларів, полягає у повній рекультивації 157 гектарів індустріальної площі, пов’язаної із портом.

Тепер це новий район – НаfenCity – із енергоефективними будівлями, що отримують енергію від вітру та сонця. Це район зелених зон. Це район велосипедних доріжок і станцій, де користування велосипедом можна “розділити”.

Загалом, місто планує, що зелені зони покриватимуть 40% його території, а парки, майданчики і сади будуть з’єднані між собою зеленими проходами. Кінцева мета полягає у тому, щоб людина за бажання могла пройти або проїхати на велосипеді все місто, не виходячи із зелених зон.

  Гамбург
У Гамбурзі 90% населення живе не далі, як за 300 метрів від найближчої зеленої зони

У місті з населенням 1,8 млн (разом із передмістями – 4,3 млн) майже півтори тисячі парків відвідують понад 1 млн людей на тиждень.

Саме у цьому полягає визначення “розумного міста”, вважають у Гамбурзі, який так подобається київському меру Віталію Кличку та його родині.

Едем – від промислового кар’єру до райського саду

Проект Eden (з англ. – Едем, райський сад) називає себе благодійним освітнім проектом, який показує, як люди можуть співпрацювати із природою та між собою і перетворювати життя на краще.

Еден розташований на Південному Заході Британії, у Корнуолі.

Еден
 Еден – це футуристично і природньо

Автори проекту на території приблизно у 35 футбольних полів створили парк із двома величезними “біомами” – найбільшими у світі сучасними оранжереями, що обслуговуються енергією сонця, – на місці кратера від колишнього кар’єру з видобутку глини глибиною у 50 метрів.

Першу версію проекту було накреслено на серветці у пабі. Але його творці – з другої спроби – змогли залучити 37.5 млн фунтів із Проекту тисячоліття до 2000 року.

Еден
Так виглядав майбутній Едемський сад у 2000 році

Після цього почали надходити і приватні пожертви, а також фінансування від ЄС та місцевого фонду регіонального розвитку. Тепер проект є самоокупним за рахунок плати за квитки та продажу їжі та товарів на території парку, – від відкриття у 2001 році його відвідали понад 1 млн гостей. Серед них – і особи королівської крові.

Еден
Каміла та Чарльз ввідвідують Еден
ЕденГерцогиня Камбриджська Кейт та принц Вільям

Крім вражаючого прикладу регенерації забруднених індустріальних просторів, проект є й одним з найбільших роботодавців у регіоні. За тим, що не виробляє сам, звертається до місцевих виробників.

Квитки для тих, хто прибуває до Едену на велосипеді чи на громадському транспорті – значно дешевші.

Творці Едену взяли собі за гасло слова Барбари Ворд, британської економістки і письменниці, що писала в Economist та була в Раді директорів BBC: “Ми маємо обов’язок сподіватися”.

Джерело