4

Засновник мережі булочних-кав’ярень Франс.уа Олександр Федець про те, як за кілька років відділ з випічки перетворити на одну з найуспішніших франшиз країни. Перша булочна-кав’ярня…

Засновник мережі булочних-кав’ярень Франс.уа Олександр Федець про те, як за кілька років відділ з випічки перетворити на одну з найуспішніших франшиз країни.

Перша булочна-кав’ярня під брендом Франс.уа з’явилася у 2012 році в Кривому Розі, і за кілька років виросла у величезну мережу, яка, крім власних точок, працює і за франчайзингом. У Франс.уа вже більше 180 кав’ярень, і величезна кількість заявок для співпраці продовжує надходити. У розмові з rau.ua засновник мережі Олександр Федець розповів, чому не продасть франшизу людині з кредитними грошима, як правильно підібране місце може стати запорукою успіху і про вихід мережі на зарубіжний ринок.

Як з’явилася ідея проекту Франс.уа і як втілювали її в життя?

– Спостерігаю за ринком з 2000 року. Давно хотів зробити свій проект, але лише в 2009 році, під час кризи, вдалося відкрити перший відділ з випічки повного циклу “Булочна №1”, а згодом – ще сім об’єктів. Але хотілося більшого. Почав багато подорожувати, і “підробляти” під час подорожей на підприємствах, які випікали круасани, чіабатти. У такому форматі року півтора час від часу “підробляв” у різних місцях (усміхається).

Дуже хотілося, щоб така продукція – круасани, чіабатти, багети – продавалася в Кривому Розі. І було бажання зробити своє виробництво. Мені пощастило, у 2011 році французька компанія дала мені його в розстрочку. Але в тих точках з пиріжками, які були в Кривому Розі, французька випічка не продавалася. Я розумів, що споживач став вимогливішим, він не хоче купувати випічку в кіосках і ларках.

Водночас моя дружина захотіла свій бізнес. Ми звернулися до Мирослави Козачук із Franchise Group, щоб придбати франшизу. Але вона відмовила мене від покупки франшизи і сказала, що мій проект успішний, потрібно лише подумати, як його реалізувати.

Відповідальність за взяте в розстрочку обладнання, за людей, яких взяв на роботу, за дружину і ще відповідальність перед Мирославою – усе це склалося, я сів і розписав повністю свій проект. У мене інженерна освіта, тому сам продумував деталі, дрібниці щодо приміщення. Сам вибрав колір об’єкта – чорний.

А якщо ти стаєш чорним, коли всі строкаті, тебе одразу помітно. Це виглядає дорого.

Дуже великі ризики були, але все добре закінчилося (усміхається).

Паралельно розробляв рецептури на виробництво. І ось вдалося зробити проект, який успішно розвивається – Франс.уа.

Він одразу став успішним?

– Коли відкрили першу точку Франс.уа в Кривому Розі, дуже переймався, оскільки вона розташована за сім метрів від McDonald’s. Але на третій день після відкриття я стояв у черзі в супермаркеті, і почув як дівчина по телефону говорить: “Зустрічаємося на Франс.уа”. А у нас всі зазвичай говорять “зустрічаємося на Маку”. Це було як бальзам на душу (сміється).

Далі я таке чув у Києві, у Вінниці, Івано-Франківську, у Львові.

– З якими труднощами зіштовхувалися?

– Спочатку зіштовхнулися з тим, що складно відкриватися повним циклом, тому що не скрізь є лінія електроживлення необхідної потужності. Складно управляти кількома виробничими об’єктами, контролювати якість. Крім того, проект досить дорогий у відкритті.

Дуже вдячний людям, з якими починав: вони мені дуже допомогли на початковому етапі. Грошей вони отримували менше, ніж у конкурентів, а працювали більше. Зараз вони переважно стали керівниками в нашій мережі.

– Коли почали продавати франшизу?

– Навесні 2013 року. До мене почали звертатися з питанням про франшизу, я терміново зателефонував Мирославі Козачук. Ми прописали бізнес-модель, вона розповіла як це продавати.

Найважливіше те, що за всім цим повинен стояти успішний проект. Хтось каже, що краще, коли проект, який виходить на ринок, спочатку підготовлений під франчайзинг.

А я думаю навпаки, проект спочатку має бути успішним, він повинен подобатися твоєму гостю в кафе і потенційним партнерам, а потім його можна робити під франчайзинг. Його повинні любити і люди і власники.

Взагалі не можна визначити час, коли вже можна продавати проект. Визначити можна тільки через негативний досвід: неточність підбору об’єктів, персоналу, неточність по продуктах, які продаєш. Коли всі ці неточності виправлені, тільки тоді можна продавати.

Яка зараз кількість ваших власних об’єктів?

– Близько 20. Є в партнерстві з Оленою, моєю дружиною. Є в партнерстві з іншими учасниками виробництва. Усього під брендом зараз працює понад 180 точок: приріст щорічно десь 60-70%.

У вас величезна кількість заявок на покупку франшизи. У середньому в рік ви запускаєте 50-60 кав’ярень. Як підбираєте партнерів? Які вимоги до франчайзі?

– Я хочу, щоб це була досвідчена людина. Коли починав свою діяльність, то обирав за принципом “гроші є чи ні” (усміхається). Зробив великі помилки. Не був готовий до того, що інвестор не вміє вести цей бізнес. Зіштовхнувся з тим, що люди просто вкладали гроші, не працюючи на точках.

У якийсь момент вирішив не працювати з франчайзі, які розвивають бізнес на кредитні гроші. Подумав, що якщо людина не купить обладнання, якщо не вкладе туди свої гроші, то буде менш відповідальною.

До цього часу локацію кожного об’єкта стверджую особисто. Підбираю, їжджу, дивлюся, рекомендую. Це повинно бути місце з високим трафіком. Насправді є багато вимог, але часто рішення все одно ухвалюю інтуїтивно: відразу розумію – клас, або навпаки. Ось коли сумніваюся, коли немає цього вау-ефекту, тоді замовляю дослідження по геомаркетингу. Це вивчення пасажиропотоків, конкурентного середовища, цінової політики, вікового середовища. Визначаються коефіцієнти, ми розуміємо витрати в цій точці, і щодо витрат прогнозуємо. Але ось це “вау” ніколи не підводило.

А якщо людина дуже хоче відкрити кав’ярню, є гроші, але немає управлінського досвіду в бізнесі, відмовите?

– У мене зараз є досить потужна система регіонального управління, до якої входить, зокрема, і HR-менеджер. Він допоможе підібрати адміністратора, ми його навчимо приблизно за місяць-півтора. І в подальшому він буде керувати. А інвестор буде отримувати прибуток.

Тобто у вас є два формати: франчайзі – людина, яка купує франшизу і вона ж є директором магазину, і людина, яка дає гроші і стає інвестором. А яке їхнє співвідношення?

– Не рахував. Але намагаюся рідше вибирати інвесторів, тому що тоді мені доводиться більше працювати.

Як контролюєте своїх франчайзі?

– Це радше не контроль, а допомога. Коли почався серйозний розвиток, зрозумів, що треба все систематизувати. Тому створив окрему команду, яка пропрацювала всі стандарти, зараз вони впроваджуються. З’явилося усвідомлення того, що ми компанія, яка розвиває франшизу і це треба обслуговувати. Створили школу, щоб навчати персонал, навчати франчайзі.

Тобто ростемо в керуючу компанію, яка, я думаю, через півтора-два роки зможе працювати з усіма нашими клієнтами.

Я дуже вдячний кожному партнеру, хто повірив у цей проект і зробив вибір на користь нашої мережі. Вони навчили мене партнерству, а саме – домовлятися. Це різні люди, які доповнили мене в тій частині, у якій вони могли. У нас проходять збори, дебати з того чи іншого приводу. Насправді, кожен вніс щось своє в цю сім’ю.

Є якісь особливості попиту на франшизу в Києві і регіонах?

– Звичайно ж, основним споживачем залишається Київ: зі столиці надійшло 90 заявок на відкриття торгових точок.

Щодо регіонів, то мені чомусь складно працювати в Харківському регіоні. Франчайзі, як правило, не повторюють бізнес-модель, не виконують свої домовленості. Не розумію, навіщо купуючи франшизу щось міняти, адже це великі ризики.

Наскільки швидко вдається окупити проект?

– Франчайзі хочуть, щоб це було якомога швидше, і ми намагаємося максимально їм допомогти – буває навіть, що за чотири місяці. Останнім часом так не було через збільшення курсу долара. Але від восьми місяців це точно. Дуже низький вхід, тому що за 10 тисяч доларів можна створити бізнес.

Практично рік тому ви вийшли на закордонний ринок. Як працюєте там?

– Останнім часом дуже багато замовлень надходить з-за кордону. І я вирішив відкритися в Ризі, щоб пройти всю європейську бюрократію російською, тому що не дуже добре знаю англійську мову (сміється). Загалом, Рига допомогла мені опрацювати формат для закордону, зрозуміти, де розміщувати замовлення на існуючих зарубіжних підприємствах. Підприємства охоче йдуть на це. Уже сформовано продукт, який, я впевнений, буде успішним у Європі.

Замовлення є і з Канади, і зі США. Я вважаю, що Франс.уа вже через півтора року завоює європейський ринок.

Що б порадили тим компаніям, які тільки починають впроваджувати франчайзинг?

– Порадив би відкривати свої точки для того, щоб з’явилася команда. Та команда успішних людей, які разом з тобою будуть тиражувати бізнес. Обов’язково описати бізнес-модель. Передавати інформацію можна навіть особисто, запрошуючи людину або її команду на точку, де ти працюєш. Одразу потрібно подумати про єдину систему обліку, тому що необхідно буде аналізувати всю інформацію.

Що можете сказати про цей сегмент ринку – кав’ярень. Він заповнений чи ще ні?

– Я вважаю, що розвиватися є куди.

Бачите когось конкурентами?

– Усі мережі, які годують людей, – непрямі або прямі наші конкуренти.

Але у мене працює подвійна економіка – і кава, і випічка, і це унікально. Я можу знижувати вартість одних або інших товарів. Зі мною краще поруч не конкурувати.

Які проекти вважаєте прибутковішими: масові чи преміум сегменту?

– Усе відносно. У мене є знайомі ресторатори, які працюють по франчайзингу, відкрили в тому числі й Франс.уа. Плюс у них є свої ресторани. Один з них каже, що заробляє з ресторанів стільки ж, скільки і з Франс.уа, при вкладеннях у раз десять більших. Але знову-таки є успішні ресторатори з ім’ям, куди ходить велика кількість людей. Я думаю, що ось там є заробіток.

У Франс.уа є проблеми з підбором персоналу?

– Коли в новому проекті ми стандартизировали все, плинність кадрів практично припинилася, тепер кожен знає, чим йому займатися. Таке питання стоїть, але це звичайне робоче питання.

Розвиваєте якісь нові проекти?

– Так, створив проект “Сімейна пекарня” сегмента середній мінус. Це булочна з класичними пиріжками, начинками: всього приблизно 27 найменувань. Проект ми спільно з однією великою мережею супермаркетів розробили, він під їхнім брендом працює. Стартували в лютому цього року і вже відкрили сім об’єктів по Україні.

 Які плани на майбутнє?

– Стандартизація процесів, яка охоплює і продукт, і подачу, і підбір персоналу, і навчання франчайзі. Також запускаємо ребрендинг компанії. У нас буде оновлений модний дизайн. Його нам розробила Анна Пахомова, яка виграла гран-прі всеукраїнського конкурсу “Інтер’єр року 2016”.

Коли плануєте запустити ребрендинг?

– Перший об’єкт, який відкрився в 2012 році – у травні. Є проміжні дизайни, які будуть працювати ще три-чотири роки. Думаю, що через чотири роки всі будуть ребрендовані.

Читайте також – 

Геннадій Медведєв, Сушия і не тільки: Тотальна бідність породжує збочену конкуренцію

Источник: rau.com.ua

Залишити відповідь