68

 

У відповідності до ч.3 .ст. 12, ч.1. ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами, як встановлено ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися на підставі показаннями свідків.

Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи (ст. 69 ЦПК України). Показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. (ст. 90 ЦПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно ст. 91 ЦПК України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справиЗаява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання у справі.

Слід звернути увагу на те, що в заяві про виклик свідка обов’язково зазначається про які обставини такий свідок може повідомити суд, які можуть вплинути на правильне вирішення судової справи.

Крім того, в заяві вказується адреса та номер телефона свідка, за для належного повідомлення судом такої особи про розгляд справи. Однак це не позбавляє можливості і учасника справи, який клопоче про виклик свідка, самостійно забезпечити його явку до суду.

Показання свідків – це свідчення, повідомлені особами, яким можуть бути відомі які-небудь обставини, що мають значення для розгляду і вирішення справи. Свідком є особа, якій ці обставини відомі. Від інших учасників процесу, свідок відрізняється наступними особливостями:

1) свідок є юридично незацікавленою особою. Громадяни, в яких зацікавленість носить юридичний характер, залучаються в процес як особи, котрі беруть участь у справі (позивач, відповідач, треті особи). У разі наявності іншої зацікавленості, особа може бути допитана як свідок;

2) законодавством не встановлено вік, з досягненням якого особа може бути допитана як свідок. При необхідності можуть бути допитані малолітні та неповнолітні свідки;

3) свідок є носієм відомостей про факти в результаті збігу обставин або безпосередньо сприймаючи події, що є обставинами даної справи, або одержавши відомості про них від інших осіб. У випадку, коли свідок не може назвати джерела своєї обізнаності щодо обставин, його показання не можуть використовуватися як доказ;

4) на свідка покладаються два основні обов’язки: з’явитися до суду у призначений час і дати правдиві показання щодо відомих йому обставин справи .

Свідок є носієм, джерелом свідчення про факти. Судовим доказом є свідчення про факти, які містяться в показаннях свідка, тому свідок і показання свідка – різні поняття. Свідок – джерело доказу, і показання свідка – засіб доказування, який містить певну інформацію .

На законодавчому рівні показання свідка, як поняття, закріплено ст. 90 ЦПК, – «повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи».

Показання свідка поділяв на дві частини: загальну і спеціальну. До першої відносяться свідчення, які встановлюють особистість свідка, його відносини з сторонами, та до справи. До другої, – свідчення про факти, які мають значення для справи, тобто те, що має доказове значення.