48

Суд прийшов до висновку, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 116209,23 грн. за кредитним договором № б/н від 20.09.2010року не підлягають задоволенню.

Фабула справи

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом в якому вказав, що боржник (Відповідач) підписав заяву б/н на отримання кредиту в розмірі 6500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок . Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, складає між ним та банком Договір, про що свідчить його підпис у заяві. Підписавши даний договір відповідач дав свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем умов кредитного договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» уц позові просив суд стягнути заборгованість, яка становить – 116209,23 грн., та складається з наступного: заборгованість по кредиту – 6495,49грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом – 9713,74 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову та просив застосувати строки позовної давності.

Щодо застосування строку позовної давності Позивачем надано заперечення, вказавши, що сторонами збільшена позовна давність до 50 років, що підтверджується п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг (а.с.27). Водночас, відповідно до вимог ст. 259 ЦПК України, договір сторін про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі. Враховуючи те, що умови та правила не підписані відповідачем, суд приходить до висновку, що факт збільшення строку позовної давності позивачем не доведений.

Відповідно до ч. 4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

МОЄ ПРАВО