4

Зразки договорів франчайзингу (комерційної концесії) – придбати>>>

Є категорія підприємців, які хочуть вести успішний бізнес, але, при цьому, не мають бажання створювати щось своє і піддавати себе ймовірним ризикам. В такому випадку, франшиза – кращий спосіб швидко стартувати в бізнесі.

Пропонуємо розібратися з тим, що таке «робота по франшизі», в чому переваги і недоліки такого бізнесу, а також, як правильно підійти до підбору франшизи.

Принцип роботи франшизи

Власники успішно функціонуючого бізнесу можуть пристойно заробити на продажу власного досвіду ведення господарювання, а нові підприємці – знайти для себе вдалу модель ведення бізнесу. Щоб отримати повні права на неї, між сторонами полягає франчайзинговий договір – своєрідна «довгострокова оренда» бізнес-моделі.

Під договором франшизи розуміється передача від власника (франчайзера) підприємцю (франчайзі) прав на користування брендом, запасом знань в сфері ведення бізнесу, напрацьованими технологіями і виробничими процесами. При цьому власникові одноразово виплачується початковий внесок і систематично – встановлена ​​в договорі частка від прибутку підприємця (роялті).

Контрагентами за договором франшизи можуть бути як юридичні, так і фізичні особи – підприємці (ФОП).

Основний плюс роботи по франшизі – мінімізація ризиків, так як основна їх частина припала на частку франчайзера. Франчайзі ж користується всім готовим – популярною торговою маркою (брендом), налагодженої процедурою виробництва, позитивною репутацією у покупців (клієнтів). Більш того, часті випадки, коли власник бізнесу допомагає підприємцю з пошуками приміщення, навчанням співробітників, а також розробкою бізнес-плану та стратегії продажів.

Зі свого боку, франчайзер строго контролює роботу франчайзі і то, як їм дотримуються встановлені правила, наприклад, магазини (вивіски, внутрішній інтер’єр і навіть формений одяг продавців) повинні виглядати ідентично.

В права франчайзера входить встановлення належного рівня сервісу, умов користування торговою маркою, а також вимог до якості продукції та сервісу. Якщо франчайзі не дотримується встановлені принципи роботи, договір розривається в односторонньому порядку.

Власники бізнесу завжди захищають власні інтереси, а саме – вказують в договорі про заборону франчайзі відкривати подібний бізнес на основі випробуваної моделі ведення господарської діяльності.

У будь-якому випадку, всі правила і вимоги встановлюються на договірному рівні між сторонами франчайзингового договору. Наприклад, франшиза на «Додо піцу» вказує на єдину систему ведення обліку, а також строгі вимоги по виготовленню піци (так, навіть помідори в піці повинні бути викладені строго по інструкції, а якщо порядок викладення порушений – її просто потрібно викинути).

В цілому, франшиза є договором оренди, а франчайзинг – бізнесом з передачі права користування впровадженої та успішно функціонує бізнес-моделі. Візьмемо, наприклад, MacDonald’s, який володіє тільки 15% від усієї кількості ресторанів в світі, 85% з якого – самостійно господарюючі підприємства на франшизі.

Важливо: Для того, щоб франшизу виставити на продаж, необхідно зібрати максимум інформації з ведення бізнесу (ази підприємництва, методологічні посібники і таке інше), іншими словами – приготувати повний «франчайзинговий пакет». Франшиза, в якій франчайзер все розклав по поличках, буде гранично зрозумілою навіть для новачка-підприємця, а тому, і в майбутній роботі у нього не виникне питань.

Переваги франшизи

1) Мінімальний ризик.

Кожен бізнесмен розуміє, що відкривати власну справу з нуля – значить обзавестися непередбаченими витратами і частої головним болем. З франшизою ж абсолютно інша справа – фінанси вкладаються в успішний бізнес, а значить і ризики в такому випадку мінімальні. Тим більше, що власник бізнесу стає не тільки діловим партнером, а й старшим наставником, який, по перших порах, допомагає налагодити господарську діяльність, проводить навчання, дає цінні поради.
Виходячи зі статистики, проведеної американськими дослідниками, за перші 5 років роботи закриваються більше 60% самостійно відкритих підприємств, а франчайзингових – всього 3%.

2) Користування торговою маркою з усталеною репутацією.

Впровадити нову торгову марку затратно і болісно довго, інша річ – робота по франшизі. Франчайзі здійснює господарську діяльність під ім’ям широко відомого бренду, а тому, відразу, без додаткових надзвичайних витрат на рекламу і просування, обзаводиться своєю клієнтською базою.

3) Максимально швидка самоокупність.

Судячи з підприємницькій практиці, на старт бізнесу потрібно відвести не менше двох років. За цей час можна напрацювати репутацію і окупити витрачені гроші. Більш того, в такому випадку підприємець все робить самостійно (розробляє торгову марку, піклується про її просуванні, знаходить постачальників і таке інше), а потім, в кінці кінців, може прийти до висновку, що щось зробив не так.
Франшиза уже містить в собі все готове для того, щоб моментально приступити до ведення бізнесу і отримання прибутку (бренд, рекламу, розроблені виробничі процеси і таке інше). Відшкодувати витрачені фінанси на покупку франшизи можна менш ніж за рік.

4) всебічну допомогу від франчайзера.

Партнери-новачки завжди навчаються великими компаніями-франчайзерами правилам ведення бізнесу та управління виробничими процесами. Також вони можуть посприяти в пошуку і навчанні персоналу або ж розробити маркетинговий план. Загалом, власники бізнесу повинні дбати про якість свого бренду, а тому – на початкових етапах ведення господарювання ставлять на тотальний контроль свого франчайзі.

Недоліки франшизи

1) Підконтрольність франчайзеру.

Договір франшизи – своєрідна «біблія» для підприємця, тому що всі його дії повинні строго відповідати розпорядженням франчайзера, який, в свою чергу, ретельно стежить за роботою франчайзі, а також може влаштовувати йому перевірки або вимагати надання звітності.

До слова, не всі підприємці в захваті від такого розкладу, тому кожен йде у франчайзинг повинен розуміти, що його чекає. Наприклад, власник бізнесу може встановлювати такі вимоги:

заборона порушення технології виробництва і порядку обслуговування;

заборона підбирати приміщення або самостійно змінювати в ньому інтер’єр без повідомлення франчайзера;

необхідно дотримуватися встановленого франчайзером кількість найманих працівників і таке інше.

2) Обмеження у веденні бізнесу.

Основний напрямок, в якому потрібно рухатися франчайзі, встановлюється власником бізнесу. Саме тому підприємець гранично органічний в своїх ініціативах – працюючи на підставі франшизи, у нього не буде можливості втілити в життя власні ідеї та рішення.

Крім того, підприємець не зможе самостійно вибирати постачальників або обладнання для роботи, за винятком єдиного випадку, коли в договорі не зазначено таке обмеження.

3) Чітко встановлені темпи роботи.

Як правило, франчайзер встановлює для підприємця жорсткі тимчасові рамки щодо виконання плану роботи, порушувати які суворо заборонено. План розписується на кілька років і, якщо франчайзера не влаштовують темпи його виконання підприємцем, він має повне право розірвати договір франчайзингу в односторонньому порядку.

Хоча, з іншого боку, для багатьох підприємців такі терміни виступають в якості хорошу мотивацію працювати, а значить – швидше почати отримувати прибуток.

4) Неможливість рости далі.

Підприємець-франчайзі не може стрибнути вище того, що прописано в договорі. Розширити бізнес можна, відкрити нові представництва теж. Тому, амбітним підприємцям у франчайзингу робити нічого.

Фінансова сторона франчайзингу

Бажаючі спробувати себе в франчайзинг, повинні враховувати, що покупка франшизи тягне за собою чимало фінансових витрат, а саме:

паушальний внесок – одноразовий платіж, який вносить за фактом підписання договору. У нього входять витрати власника бізнесу на введення нового об’єкта господарювання – оренду приміщень, набір і навчання нових співробітників, проведення рекламної кампанії. Паушальний внесок встановлюється франчайзером виходячи з особистих розрахунків, тому як методики для визначення його суми немає.

роялті – регулярні платежі за допомогу в підтримці придбаної моделі бізнесу.
Носять систематичний характер і сплачуються у відсотках (як правило, 5-15%) від загальної суми доходу, який приносить бізнес. Роялті може бути і фіксованим, що встановлюються в договірному порядку.

інші витрати – крім встановлених платежів по франшизі, підприємцю необхідно заздалегідь прорахувати інші витрати на бізнес (оренду приміщень, навчання персоналу, маркетингову програму, оплату праці найманих працівників і таке інше). Варто враховувати, що окупність такого бізнесу хоч і висока, але тільки паушальний внесок доведеться відпрацьовувати півроку-рік. Щоб покрити всі витрати, буде потрібно як мінімум 2-3 роки.

Ризики бізнесу по франшизі

Підприємництво – справа ризикована, в тому числі, і у франчайзингу. Наведемо можливі «підводні камені», які зустрічаються в бізнесі по франшизі.

1) Неадекватні умови в договорі.

Читати договір потрібно уважно, буквально вичитувати кожен пункт. Трапляються хитрі франчайзери, які можуть завуалювати нереальні по виконанню обов’язків франчайзі. Наприклад, в обов’язки підприємця входить щомісячна закупка певного товару в кількості однієї тисячі примірників. При цьому, не передбачена можливість насичення ринку даним товаром і тим, що через певний час попит на нього в рази впаде, а значить необхідність в його закупівлі такими величезними партіями виведе підприємця в мінус.

2) Імовірність переоцінки власних можливостей.

Іноді умови договору франчайзингу досить жорсткі, і новачок-підприємець не усвідомлює всієї складності ведення бізнесу. Тільки в процесі, коли більшість вимог франчайзера не виходить виконати, бізнесмен розуміє, що «ноша» виявилася занадто важка.

3) непередбачені дії власника бізнесу.

Цілком можливо, що у франчайзера щось піде не так і він прийме рішення покинути російський ринок. Або, наприклад, просто відмовиться пролонгувати договір. Також власники бізнесу можуть шахраювати, навмисно припиняючи співпрацювати з франчайзі, успішно розвинули їх бізнес. Тому, читати договір обов’язково, бо в ньому може бути безліч лазівок для шахрайства.

4) Мінімальна підтримка з боку франчайзера.

У презентації франшизи може бути багато і красиво розписано про всебічної допомоги починаючому франчайзі, на ділі ж все виявляється не так, як хотілося б. Підтримка – мінімальна, навчання персоналу – заїжджене, а маркетингові програми абсолютно не стимулюють продажу.

5) Непередбачуваність попиту.

Удача в бізнесі не завжди гарантована, навіть якщо франчайзер робить все від себе залежне для підтримки пропонованої бізнес-моделі. Вона може виявитися незатребуваною в конкретному регіоні (місті) або ж запропоновані ціни будуть не по кишені для покупців.

6) Суперництво серед підприємців-франчайзі.

Франчайзер практично ніколи не втручається в розгляду серед конкурентів-франчайзі. Особливо яскраво простежується конкуренція серед франчайзі, що надають послуги. Франчайзер ніколи не обмежує свої франчайзі за територіальним принципом, а значить – за своїх клієнтів доведеться боротися кожному з них.

7) Самовпевненість франчайзі.

Франшиза не є незалежною машиною, що приносить гроші без праці. Купівля бренду і технології виробництва – це не фініш, а лише старт у веденні бізнесу. Підприємець не повинен сподіватися на отримання прибутку без будь-яких вкладень – працювати доведеться багато.

Вибираємо франшизу

Для початку радимо ретельно вивчити всі достоїнства і недоліки такої моделі ведення бізнесу, і тільки, зваживши всі «за» і «проти», приступати до підбору підходящої для себе франшизи.

Основними рекомендаціями щодо вибору франшизи будуть:

1) необхідно детально вивчити попит на пропонований по франшизі продукт в конкретному місті (регіоні), де підприємець збирається працювати, а також оцінити зацікавленість в ньому покупців;
2) потрібно об’єктивно оцінювати свій потенціал, а тому не варто вибирати саму розкручену, популярну і дорогу франшизу. Як правило, для просування великого бренду необхідно набратися підприємницького досвіду, і що не менш важливо, розташовувати великими фінансовими потоками;
3) підбирати франшизу можна як самостійно, так і за допомогою консалтингових фірм, або і те, і інше. Більш того, кожен договір, пропонований франчайзером, необхідно ретельно вивчити з грамотним юристом.

Про що говорити з потенційним франчайзером?

Припустимо, у підприємця є на прикметі франчайзер, з яким він бажав би співпрацювати. Але, як би там не було, не заважає перевірити його надійність.

Пропонуємо перелік основних питань, які бажано поставити власнику бізнесу перед оформленням договірних відносин:

1) Скільки років бізнесу і як довго він продає франшизу?
2) Чому було вирішено продавати власну модель господарювання по франчайзингу?
3) Чи є у нього франчайзингова мережа? Кількість діючих франчайзі? Чи були такі підприємці, з якими довелося розірвати договір франчайзингу?
4) Яка сума паушального внеску? Скільки необхідно виплачувати в якості роялті? Чи є внутрішні націнки на продукцію і таке інше?
5) Чи проводить франчайзер навчання, а також підтримує він франчайзі в процесі ведення бізнесу?
6) Чи надає консультації з правових питань та ведення маркетингової політики?
7) Чи ввімкнено в повний пакет документів керівництво з оперативного управління?
8) Чи є можливість у успішно працюючих підприємців-франчайзі відкривати нові бізнес-об’єкти?
9) Зареєстрована торгова марка франчайзера? У разі, коли документа, що підтверджує реєстрацію, немає, зв’язуватися з таким бізнесменом не варто.

У будь-якому випадку, пропоновану франшизу необхідно вивчити від «А» до «Я». Не потрібно сліпо довіряти офіційним презентацій, краще скласти про франчайзера власну думку. Інтернету і відгуками в ньому так само не варто беззастережно вірити. Як правило, негативних відгуків завжди більше, а реальні позитивні пишуться вкрай рідко.

Найдоцільніше провести власний аналіз щодо конкретної франшизи. Корисним буде досліджувати роботу франчайзі в місті, максимально наближеному за рівнем життя до того, в якому підприємець планує працювати. Не зайвим буде ознайомитися з досвідченими франчайзі і дізнатися, чи задоволені вони співпрацею з обраним франчайзером і пізнаємо, чи в цілому такий вид бізнесу.

Джерело

 

Залишити відповідь