Не пропусти

Зразки позовних заяв за сімейними справами (до суду загальної юрисдикції)

Інформаційно-правовий бізнес портал «МОЄ ПРАВО ІНФОРМ» пропонує до Вашої уваги Зразки позовних заяв за сімейними справами (до суду загальної юрисдикції) за вимогами нового Цивільного процесуального кодексу України.

Деякі зразки заяв опубліковані з посиланням на ухвали суду про скасування заочного рішення суду за цими заявами (як за нормами старого ЦПК України, так і за нормами нового ЦПК України).

Зразки заяв про перегляд заочного рішення є платними та розміщенні в Юридичному кабінеті – онлайн на сайті documenti.com.ua.

В списку наведені зразки документів в форматі Word (*.doc).

У випадку, якщо після оплати документу з будь яких причин зразок документу не завантажиться, повідомте нас про це в онлайн чаті сайту або надішліть повідомлення на електрону адресу info.moe.pravo@gmail.com чи у Facebook на офіційну сторінку «Юридичний кабінет», або зателефонуйте:

тел: +38 (097) 983-37-77
тел: +38 (093) 245-37-77
тел: +38 (066) 986-07-77

Зразки позовних заяв за сімейними справами

Скачати:

doc Зразок позовної заяви про розірвання шлюбу

docЗразок позовної заяви про стягнення аліментів на дитину

docЗразок позовної заяви про стягнення аліментів на дітей

doc Зразок позовної заяви про скасування усиновлення

doc Зразок позовної заяви про розірвання шлюбу і поділ спільного майна подружжя

docАлгоритм щодо позбавлення батьківства

doc  Зразок позовної заява про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

doc Зразок заяви про виклик свідків у справі за позовом позбавлення батьківства

doc Зразок письмових пояснень на заперечення до позову

docЗразок позовної заяви про позбавлення батьківських прав (з посиланням на судове рішення)

docЗразок позовної заяви про позбавлення батьківських прав

docЗразок позовної заяви про стягнення аліментів на утримання колишньої дружини

doc Зразок позовної заяви про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька. Варіант -1

docЗразок позовної заяви про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька. Варіант-2

doc Зразок заяви про усиновлення дитини (окреме провадження)

doc Зразок заяви про встановлення факту народження дитини

docЗразок позовної заяви про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми

doc Зразок позовної заяви про збільшення розміру аліментів

Коментар:

В основі сімейих суперечок лежать майнові і немайнові розбіжності між членами сім’ї (подружжям, батьками і дітьми, опікунами). Найчастіше це шлюборозлучні конфлікти, поділ майна, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав, а також питання цивільного шлюбу.

Деякі сімейні спори, такі як розірвання шлюбу, за наявності неповнолітніх дітей, в обов’язковому порядку вирішуються в суді. Також обов’язковий судовий розгляд передбачено діючим Сімейним кодексом України для суперечок про поділ спільного майна і незгоди одного з подружжя розірвати шлюб.

Сімейні спори можна розділити на декілька категорій – розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, поділ майна подружжя, стягнення аліментів, спори про дітей, встановлення батьківства та ін.

1. Розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу досить проста процедура, з якою можна впоратись самотужки. Проте, бувають випадки, коли клієнт хоче вберегти себе від психологічного стресу та не має бажання брати участь у судових засіданнях з розлучення, а можливо не хоче залишитися без правової підтримки в той момент, коли розлучення вийде за рамки простої процедури розірвання шлюбу і виникнуть майнові питання або питання місця проживання дітей. Тому радуємо звернутися до юристів, щоб уникнути неприємних моментів при розірванні шлюбу, вже на стадії звернення окреслить вам перспективи справи і допоможе розірвати шлюб без Вашої участі.

2. Визнання шлюбу недійсним.   Визнання шлюбу недійсним – це один із способів припинення шлюбу. Шлюб може бути визнаний недійсним тільки за рішенням суду. У такому разі, шлюб не породжує прав і обов’язків подружжя по відношенню один до одного. Щоб суд визнав ваш шлюб недійсним, необхідно довести, що у подружжя або одного з них був відсутній намір та бажання створити сім’ю в момент реєстрації шлюбу, і що після укладення шлюбу між подружжям фактично були відсутні сімейні стосунки.

3. Поділ майна подружжя. Шлюбний контракт (договір).   Поділ майна подружжя – досить складна процедура, яка виникає при розірванні шлюбу. Під майном потрібно розуміти не тільки нерухоме майно, але і доходи кожного з подружжя від трудової і підприємницької діяльності. Розділ майна можна здійснити як у судовому порядку, так і через угоду про розділ майна або через серію альтернативних угод. Все залежить від волі сторін. Найбільш часто зустрічаються ситуації коли потрібно поділити нерухоме майно, яке придбане в кредит або на умовах пайової участі. Правовий режим майна подружжя можна визначити і до розірвання шлюбу, шляхом укладання Шлюбного договору. Шлюбним договором визнається угода осіб, що вступають в шлюб або угода подружжя, що визначає майнові права і обов’язки подружжя у шлюбі і (або) у разі його розірвання. Шлюбний договір може бути укладений як до реєстрації шлюбу, так і в будь-який час в період шлюбу. Шлюбним договором чітко регулюються питання спільної власності, частковій власності, способи участі подружжя у доходах одне одного, може бути визначений точний перелік майна, яке отримає кожен з подружжя у разі розірвання шлюбу. У будь-який момент в Шлюбний договір можуть бути внесені зміни і доповнення. При необхідності, адвокат допоможе Вам скласти  юридично бездоганну форму Шлюбного договору, яка дозволить Вам захистити свої майнові інтереси.

4. Стягнення аліментів. Угоди зі сплати аліментів. У більшості випадків після розлучення діти залишаються з матір’ю, яка не завжди здатна забезпечити всі їх потреби, так як забезпечує в основному чоловік. Сімейний Кодекс України зобов’язує одного з подружжя виплачувати аліменти на утримання дітей. До Вашої уваги пропонується встановити і належним чином оформити різні законні способи і порядок сплати аліментів. Угода зі сплати аліментів, передбачає крім щомісячних платежів ще й оплату різних витрат, у тому числі оплату навчання в школі та вищих навчальних закладах, лікування, відпочинку і т.д. Угода зі сплати аліментів є обов’язкова до виконання. Якщо між батьками не досягається добровільної згоди щодо сплати аліментів, то аліменти на утримання дітей стягуються в судовому порядку.

5. Спори щодо дітей. Спори про місце проживання дитини, про участь батьків або інших родичів у їх вихованні – болючі для всіх учасників конфлікту. Найголовніше тут – інтереси дитини. Місце проживання дітей при роздільному проживанні батьків може бути встановлено як в добровільному, так і в судовому порядку. Батьки можуть скласти угоду про те, з ким буде проживати дитина після розірвання шлюбу батьків. Якщо батьки не можуть мирно домовитися про це, то такий спір вирішується в судовому порядку. Рішення по таких справах приймаються судом виходячи з інтересів дитини, та у разі можливості, з урахуванням думки дитини. При винесенні рішення, суд приймає до уваги прихильність дитини до кожного з батьків, вік дитини, особисті якості батьків, можливість створення дитині умов для виховання та розвитку.  Один з батьків, який проживає окремо від дитини, має право на спілкування з ним, участь у вихованні та розвитку. Один з батьків не має права перешкоджати спілкуванню з дитиною іншого з батьків, якщо тільки таке спілкування не завдає шкоди здоров’ю дитини, її моральному розвитку. Батьки, які досягли згоди в цьому питанні, можуть укласти Угоду про порядок спілкування з дитиною. Якщо такої згоди не досягнуто, то спір вирішується в судовому порядку. До участі в справах, пов’язаних з дітьми, залучаються органи опіки та піклування. Вони зобов’язані дати висновок про умови проживання і виховання дитини.

6. Встановлення батьківства. Трапляється так, що дитина народжується поза шлюбом і за відсутності заяви батька до органів РАЦС про визнання себе батьком, виникає необхідність встановлювати батьківство в судовому порядку. За позовами такого роду доцільно скористатися послугами адвоката, тому що особиста присутність у суді позивача може бути психологічно важкою. Суд бере до уваги будь-які докази, які підтверджують походження дитини від конкретного батька – показання свідків, пояснення сторін і третіх осіб, письмові докази, речові докази, але основним доказом по справі є висновок судово-генетичної експертизи. Такий висновок встановлює або спростовує батьківство від конкретного чоловіка практично зі стовідсотковою долею ймовірності.

7.Визначення порядку спілкування з дитиною

8. Визначенням місця проживання дитини (дітей)

9. Позбавлення батьківства

Сімейне право — це сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті й пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї. Тобто це право регулює відносини між подружжям щодо порядку укладення шлюбу, особистих і майнових відносин між ними» порядку та умов припинення шлюбу, відносин між батьками й дітьми, іншими родичами. Крім того, сімейне право України регулює :а охороняє відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування тощо. Виходячи з цього можна стверджувати, що предметом сімейного права е сукупність відносин, що регулюються та охороняються нормами і принципами сімейного права з приводу особистих немайнових прав та обов’язків і тих майнових прав та обов’язків, що виникають на ґрунті шлюбу та сім’ї.

Завдяки цьому можна стверджувати, що сімейне право є самостійною галуззю права, яка відокремилася від цивільного. На підтвердження самостійності сімейного права та неналежності його до цивільного наводять кілька аргументів.

1. Сімейно-правові відносини характеризуються власними джерелами виникнення. Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні — зі споріднення, шлюбу, усиновлення, і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов’язують не сторонніх, а близьких осіб — родичів, подружжя.

2. У першу чергу, сімейні правовідносини — це особисті немайнові відносини.

3. Сімейні права та обов’язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати.

4. Сімейні відносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це є характерам тільки для сімейного права.

Основними джерелами сімейного права є Конституція, Сімейний кодекс та інші нормативно-правові акти України. Так, Конституція України проголошує: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі і сім’ї» (ст. 51). Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.

До того ж він передбачає, що регулювання сімейних відносин здійснюється з метою: зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір’ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім’ї, визначеними у ньому. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Система сучасного сімейного права — це його внутрішня структурна організація елементами якої є сімейні норми, принципи та інститути. Сімейна норма — це одиничне, формально-визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, що регулює та охороняє сімейні відносини. Сімейні принципи — це основні засади, керівні ідеї, відповідно до яких здійснюються сімейно-правове регулювання та охорона сімейно-правових відносин. До них, наприклад, належать принципи: одношлюбності; свободи і добровільності при укладанні та розірванні шлюбу; рівності чоловіка і жінки в особистих та майнових правах; моральної та матеріальної підтримки членів сім’ї тощо. Сімейний інститут — це сукупність сімейних норм і принципів, що регулюють та охороняють однорідні сімейні відносини. До найважливіших із них варто віднести інститути; шлюбу, прав та обов’язків подружжя, батьків та дітей, усиновлення, опіки та піклування, реєстрації актів цивільного стану.

На ґрунті сімейних норм і принципів виникають сімейні правовідносини. Під ними розуміють суспільні, правові відносини, що врегульовані та охороняються нормами та принципами сімейного права, учасники яких наділяються взаємними сімейними правами та обов’язками.

Для сімейних правовідносин притаманними є наступні ознаки:

а) специфічний суб’єктивний склад;

б) тривалий характер;

в) невідчужуваність прав та обов’язків;

г) наявність сімейних прав та обов’язків.

Суб’єктами сімейних правовідносин можуть бути лише фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення. Сімейний кодекс установлює наступний перелік суб’єктів сімейних правовідносин:

а) подружжя;

б) батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;

в)баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;

г) рідні брати; рідні сестри; мачуха, вітчим, падчерка, пасинок.

При цьому усі інші родичі (двоюрідні брати та сестри, тітки, дядьки, племінники, племінниці та ін.) не е учасниками сімейних правовідносин за винятками, встановленими законами.

Об’єктами сімейних правовідносин можуть бути:

а) майнові блага (речі);

б) особисті немайнові блага;

в) дії, у тому числі послуги.

Змістом сімейних правовідносин е суб’єктивні сімейні права та юридичні обов’язки. Суб’єктивне сімейне право — це міра можливої (дозволеної) поведінки суб’єкта сімейних відносин. Юридичний обов’язок — це міра необхідної поведінки суб’єкта сімейних відносив.

Залежно від об’єкта сімейних правовідносин суб’єктивні сімейні права та юридичні обов’язки можуть мати майновий чи особистий немайновий характер. Для суб’єктивних сімейних прав та обов’язків характерною ознакою є їх невідчужуваність, тобто неможливість передачі їх іншим особам.

Тема: Зразки позивних заяв з цивільних правовідносин