Рішення ВС у справі https://cutt.ly/TgDaCGX
У справі №127/33824/19 позивач просив суд визнати індивідуальну частину кредитного договору недійсною. Серед іншого, посилався на відсутність у договорі свого електронного підпису.
Однак, КЦС порушень не знайшов.
Зауважив, що моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного або електронного цифрового підпису;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором;
- аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін (ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Вони додаються до інших даних особою, яка прийняла пропозицію укласти договір, і надсилаються іншій стороні.
Це комбінація цифр і букв чи тільки цифр/літер, яку отримує заявник за допомогою e-mail або смс-коду.
При оформленні замовлення під логіном і паролем формується електронний документ із зазначенням замовника.
У даній справі позивач через особистий кабінет на вебсайті відповідача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними, що підтвердив натисканням кнопки «погоджуюсь». Пізніше йому було надіслано одноразовий ідентифікатор (смс-код), що і був використаний для підписання договору.
КЦС дійшов висновку, що без отримання листа на e-mail чи смс-коду, без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір не був би укладений.
Отже, укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Цей правочин згідно з ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
