Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/7748/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Т» про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з особи на користь ПрАТ «Т» судові витрати у розмірі 15 000 грн. Постановою Харківського апеляційного суду рішення Дзержинського районного суду міста Харкова в частині вимог щодо стягнення з ПрАТ «Телесистеми України» пені за невиконання договірних зобов`язань за період з 1 листопада 2016 року до 31 травня 2017 року скасовано, провадження у цій частині закрито.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова змінено в частині стягнення на користь ПрАТ «Т» судових витрат на правову допомогу.

Стягнено з позивача на користь ПрАТ «Т» судові витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн.

Пізніше представник ПрАТ «Т» подав заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення (постанову) у справі № 638/7748/18 щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Стягнути з особи на користь ПрАТ «Т» витрати на професійну правничу допомогу, пов’язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 тис. грн.

Ухвалою Харківського апеляційного суду у задоволенні заяви представника ПрАТ «Телесистеми України» про ухвалення додаткового рішення (постанови) щодо стягнення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.  На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Окрім цього ВС зазначив, що у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20) зазначено, що «на підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представник  особи – адвокат надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 2 червня 2020 року № 3/20, копію ордера від 16 червня 2020 року та квитанцію від 2 червня 2020 року на суму 3 000,00 грн. Водночас представник не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу».

У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу представник ПрАТ «Т» разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надав суду акт приймання правничої допомоги із зазначенням переліку наданих послуг, копію платіжного доручення на суму 10 000 грн та довіреність на представництво інтересів відповідача. Під час розгляду апеляційним судом справи по суті представник відповідача разом із відзивом на апеляційну скаргу, в якому викладено попередній розрахунок витрат ПрАТ «Т» на правничу допомогу, також надав замовлення на надання правничої допомоги від 4 квітня 2019 року. Крім того, в матеріалах справи наявний договор і про надання правничої допомоги.

Проте відповідач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

ВС зазначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої дороги),  подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для ухвалення додаткового рішення (постанови) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов’язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.