При отриманні звернення декларанта або уповноваженої особи про внесення змін до митної декларації митний орган може відмовити у внесені таких змін лише в разі відсутності законних підстав.
23 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року у справі № 809/984/18 (провадження № К/9901/373/19) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (товариства з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс») про визнання протиправними дій митного органу та зобов’язання до прийняття заяви та надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Суд касаційної інстанції уточнив підходи судової практики щодо порядку надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» звернулося з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (товариства з обмеженою відповідальністю «Брокер-Сервіс») про визнання протиправними дій митного органу та зобов’язання до прийняття заяви та надання дозволу на внесення змін до митної декларації.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовив. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливе лише в разі наявності чітко встановлених підстав, зазначених у пункті 37 Положення про митні декларації; заявлені зміни в митній декларації стосувалися числових значень (класифікації товару по коду УКТ ЗЕД), що призводить до зміни ставок ввізного мита, які в разі внесення змін необхідно перерахувати.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу та скасував судові рішення судів попередніх інстанцій. Позовні вимоги були задоволені частково: визнані протиправними та скасовані рішення контролюючого органу щодо відмови в задоволенні заяв про надання дозволу на внесення змін до митної декларації; зобов’язано митний орган повторно розглянути відповідні заяви.
Висновок Верховного Суду
У разі суперечності норм підзаконного акта необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
На підставі системного тлумачення статті 46 Податкового кодексу України, статей 257, 267, 269 Митного кодексу України, а також з урахуванням приписів підзаконних нормативно-правових актів до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а відмова митного органу в їх внесенні з тих підстав, що це стосується перерахунку митних платежів є протиправною. Вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Тому при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації митний орган може відмовити у внесені таких змін лише в разі відсутності законних підстав для їх внесення.
Приписи пункту 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, не суперечать нормам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, зокрема, у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.