Чинним законодавством та статутом встановлений спеціальний порядок призначення керівника комунального закладу охорони здоров`я та виконувача його обов`язків, однак виконання обов`язків керівника має тимчасовий характер – до призначення керівника на постійній основі згідно із встановленим порядком. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу № 451/1363/17 за позовом особи до Радехівської центральної районної лікарні (ЦРЛ) Львівської області про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі.

Обставини справи

Суди встановили, що до покладення виконання обов`язків головного лікаря позивач обіймала посади лікаря-терапевта (0,5 ставки) та лікаря-терапевта дільничого (0,5 ставки), а після звільнення від виконання обов`язків продовжила працювати на вказаних посадах. Рішенням районного суду позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача від виконання обов`язків головного лікаря та поновлено його на посаді виконувача обов`язків головного лікаря з 17 серпня 2017 року. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення від виконання обов`язків головного лікаря свідчить про порушення частин першої, третьої статті 32 КЗпП, а саме неповідомлення позивача про зміну істотних умов праці в частині системи та розміру оплати праці не пізніше ніж за два місяці при переведенні на іншу роботу. Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконувачем обов`язків, здійснюється на підставі Кодексу законів про працю України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам. Аналогічні роз`яснення містяться в листі Міністерства соціальної політики України від 21 липня 2011 року № 591/13/84-11. Відповідно до пункту 5.3 статуту районної лікарні, який діяв на час спірних правовідносин, керівником юридичної особи є головний лікар, який діє на принципах єдиноначальності, призначається і звільняється з посади головним лікарем центральної районної лікарні за погодженням з районною державною адміністрацією. Згідно з частиною першою статті 33 КЗпП тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою. Отже, на думку Суду, під час призначення позивача на посаду тимчасового виконувача обов`язків головного лікаря застосуванню підлягали норми, прописані у Роз`ясненні 1965 року, оскільки призначення на посаду головного лікаря здійснюється за погодженням із вищими установами, а посада виконувача обов`язків головного лікаря не передбачена штатним розкладом установи, що відповідає Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, статуту та штатному розпису лікарні. Касаційний цивільний суд погодився з позицією апеляційного суду щодо обґрунтованості висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач не порушив норм трудового законодавства під час звільнення позивача з посади виконувача обов`язків головного лікаря. Постановою Верховного Суду постанову Львівського апеляційного суду від 25 червня 2019 року залишено без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.