Постанова Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у провадженні № 11-247сап19
Ключові тези:
Пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII зобов`язує суддю справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Надмірне навантаження судді не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням призначення судових засідань у справі зі значними інтервалами, які перевищують строки, встановлені законом, натомість вказані обставини свідчать про низький рівень організації судочинства суддею.
Обставини справи:
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20 про притягнення судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».
На обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що на думку скаржника, він детально описав причини та підстави для неодноразового відкладення розгляду справи № 754/10780/16-ц, які як за національним законодавством України, так і за міжнародними стандартами, визнаними Україною, є об`єктивними й обґрунтованими, оскільки хвороба особи, перебування особи за межами країни та відпустка представника сторони є поважними причинами неявки в судове засідання, а суд зобов`язаний сприяти особі в доступі до правосуддя та забезпеченні права висловити свою думку з приводу спору. До того ж ані позивачка в указаній справі, ані її представник як під час розгляду справи, так і у скарзі до ВРП на дії судді не зазначають і не надають жодних доказів, які б свідчили про наявність вини суду при відкладенні розгляду справи.
З урахуванням викладеного скаржник вважає, що об`єктивних та реальних підстав для звинувачення його в порушенні процесуальних строків та притягненні до дисциплінарної відповідальності немає.
07 жовтня 2020 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу ОСОБА_1 , у якому вказала, що не погоджується з наведеними у скарзі доводами.
На переконання ВРП, суддя ОСОБА_1 допустив безпідставне затягування розгляду справи № 754/10780/16-ц, оскільки строк розгляду справи становив близько двох років, що значно перевищує строки розгляду справи, визначені процесуальним законодавством.
У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення ВРП від 14 липня 2020 року № 2125/0/15-20 – без змін.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду:
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 29 січня 2020 року № 223/3дп/15-20, залишеним без змін оскаржуваним рішенням ВРП, суддю ОСОБА_1 також притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме за безпідставне затягування розгляду справи внаслідок недбалості.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.
Згідно зі статтею 157 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів – одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п`ятнадцять днів.
На підставі частини третьої статті 189 ЦПК України (у чинній редакції) підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Статтею 210 ЦПК України (у чинній редакції) визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Третя Дисциплінарна палата ВРП установила, що загалом справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу перебувала в провадженні судді ОСОБА_1 з 31 березня 2017 року до 25 липня 2019 року. Перше судове засідання у вказаній справі суддею призначено на 12 липня 2017 року, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 157 ЦПК України у редакції, чинній на час передачі справи судді. Наступне судове засідання суддею призначено через п`ять місяців, а саме – на 12 грудня 2017 року. Після скасування заочного рішення 31 січня 2018 року підготовче судове засідання призначено на 11 травня 2018 року, тобто знову з порушенням строку, встановленого частиною третьою статті 189 ЦПК України у чинній редакції. При цьому протягом березня 2017 року – липня 2018 року у справі було призначено шість судових засідань з інтервалами від двох до п`яти місяців між судовими засіданнями. З 24 липня 2018 року до 19 лютого 2019 року справа перебувала у Верховному Суді. У 2019 році у справі було призначено п`ять судових засідань, інтервали між якими становили від 3 тижнів до півтора місяця.
ВРП та її Третя Дисциплінарна палата також установили, що в заявах про відкладення розгляду справи від 11 липня 2017 року та від 12 липня 2018 року представниця відповідача зазначала про намір відповідача дійти примирення з позивачкою.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Разом із цим суддя Грегуль О. В. у порядку, передбаченому статтею 251 ЦПК України, провадження у справі № 754/10780/16-ц не зупиняв.
Ураховуючи наведене, ВРП та її дисциплінарний орган дійшли правильного висновку про те, що суддя ОСОБА_1 допустив безпідставне затягування розгляду справи № 754/10780/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
При цьому ВРП та її Третя Дисциплінарна палата обґрунтовано послались на те, що надмірне навантаження судді не може слугувати єдиним та достатнім обґрунтуванням призначення судових засідань у справі зі значними інтервалами, які перевищують строки, встановлені законом, натомість вказані обставини свідчать про низький рівень організації судочинства суддею ОСОБА_1.
Пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII зобов`язує суддю справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
На підставі пункту 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження внаслідок недбалості у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.
З огляду на встановлені за результатами розгляду дисциплінарної справи порушення суддею ОСОБА_1 права особи на своєчасний розгляд справи ВРП дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях цього судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
Велика Палата Верховного Суду скаргу на рішення Вищої ради правосуддя залишила без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя залишила без змін.
