У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції у зв’язку з припиненням її права на спільне майно.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 483/812/19.

Обставини справи

Суть справи полягла в тому, що позивач просила стягнути з відповідача на її користь ½ частини вартості спірних транспортних засобів у розмірі 424 585 грн.

На обґрунтування позову посилалася на те, що вони з відповідачем, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, набули право власності на спірні транспортні засоби, проте після розірвання шлюбу згоди щодо їх поділу не досягли. Під час розгляду справи їй стало відомо, що відповідач без її згоди відчужив спільно набуті транспортні засоби своїй матері, у зв`язку з чим вона просить стягнути з відповідача половину вартості автомобілів.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що частки сторін у спільно набутому майні є рівними, оскільки сторони не заперечували того факту, що за час спільного проживання вони обидва працювали, дбали про родину та придбали транспортні засоби в інтересах сім`ї, а також, що жодна зі сторін не надала доказів на підтвердження обставин, що можуть вплинути на зміну часток у праві спільної сумісної власності подружжя.

Вирішуючи спір щодо вартості спірних автомобілів, суд першої інстанції зазначив, що позивач вжила всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості транспортних засобів, тоді як відповідач, маючи реальний доступ до автомобілів (оскільки відчужив їх своїй матері), не надав жодного доказу, який би спростував заявлену позивачем ринкову вартість автомобілів. Крім того, зазначена відповідачем вартість чотирьох автомобілів у розмірі 40 000 грн є договірною, а не дійсною ринковою вартістю транспортних засобів.

З урахуванням наведеного, а також того факту, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування виконала – надала суду докази, що підтверджують орієнтовну ринкову вартість транспортних засобів (витяги з вебсайту з продажу автомобілів), а також середньостатистичну ринкову вартість автомобілів конкретної марки, моделі та характеристик (звіти про оцінку), а відповідач жодного доказу на підтвердження іншого не надав, суд першої дійшов висновку про задоволення позову.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції  залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, як роз’яснив  Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї  чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховуються при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим – неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Так, встановивши, що спірні транспортні засоби сторони придбали за час перебування у зареєстрованому шлюбі, відповідач здійснив продаж зазначеного майна без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 424 585 грн у рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірних транспортних засобів виходячи з їх ринкової (дійсної) вартості.

ВС зауважив, що доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково врахували звіти про оцінку транспортних засобів, є необґрунтованими та суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, про поділ майна подружжя: ВС висловися щодо застосування позовної давності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.