Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав на розгляд Великої Палати справу № 212/5836/17.

КЦС знайшов підстави для відступу (уточнення) висновку, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, КЦС виходив із наступних мотивів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) зроблено правовий висновок про те, що

обов`язок встановити індивідуальні прилади обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем, який належить до такої категорії споживачів природного газу, як населення, покладено на газорозподільні організації. Таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів обліку та робіт з їх встановлення, оскільки відповідне фінансування уже закладено в тариф на оплату спожитого газу відповідно до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком місцевого суду про те, що пропозиція газорозподільної організації щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

КЦС вважає, що наявні підстави для відступу в цій частині від вищезазначеного висновку (шляхом його конкретизації), а саме: щодо застосування статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до наведених вище положень нормативно-правових актів України обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу визначаються:

1. У будинку, де встановлено індивідуальні лічильники газу – за показниками таких лічильників (пункт 5 Тимчасового положення);
2. У будинках, де встановлено загальнобудинковий лічильник обліку газу: для споживачів, що мають індивідуальні лічильники газу, – за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають індивідуальних лічильників газу, – за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання індивідуальних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають індивідуальних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні (пункт 5 Тимчасового положення);
3. У будинках, де не встановлено лічильників обліку газу – за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (пункт 3 Глави ІХ Кодексу газорозподільних систем).

Наведене узгоджується із положеннями частини третьої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу», за змістом якої постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу; побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу (як індивідуальних, так і загальнобудинкового) споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до 01 січня 2021 року (якщо газ використовується тільки для приготування їжі).

Таким чином, положеннями нормативно-правових актів України, які регулюють відносини між газорозподільними організаціями та споживачами природного газу, встановлена послідовність дій при визначенні газорозподільними організаціями обсягів спожитого природного газу, яка ставиться у залежність від наявності/відсутності забезпечення споживачів лічильниками газу (як індивідуальними, так і загальнобудинковим).

Водночас у випадку не виконання газорозподільними організаціями обов`язку щодо забезпечення встановлення індивідуальних лічильників газу у строки, передбачені частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», права споживачів захищаються пунктом 2 вказаної норми, а саме: облік розподілу природного газу із 01 січня 2021 року (якщо газ використовуються тільки для приготування їжі) до моменту встановлення індивідуального лічильника газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України; припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів України дає підстави дійти висновку, що умови встановлення загальнобудинкового лічильника обліку природного газу у період до 20 січня 2018 року та у період після 20 січня 2018 року різнилися:

• до 20 січня 2018 року – оператор газорозподільної системи зобов`язаний був врегулювати із власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), особою, відповідальною за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувачем будинку (будинків) договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку (пункт 4 Тимчасового положення);
• після 20 січня 2018 року – лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»).

Таким чином, для правильного вирішення спору в аналогічних категоріях справ необхідно встановити час встановлення загальнобудинкового лічильника обліку та дотримання сторонами наведених умов.

Ні попередня (до 20 січня 2018 року), ні чинна редакція Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» не кваліфікує дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу як протиправні чи такі, що суперечать вимогам цього закону.

Враховуючи наведене, КЦС дійшов висновку, що у разі не встановлення у споживачів індивідуальних лічильників обліку газу дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2021 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника обліку газу, який встановлений із дотриманням положень законодавства, чинного на момент такого встановлення, є правомірними та не суперечать вимогам Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Колегія судів вважає, що існує необхідність у відступленні (конкретизації) правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18), а саме у частині висновків про те, що пропозиція газорозподільної організації щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»,

оскільки має значення період, у який така пропозиція здійснена: якщо до 20 січня 2018 року, коли згода усіх співвласників квартир на встановлення загальнобудинкового лічильника газу не вимагалась, чи після 20 січня 2018 року, коли загальнобудинковий лічильник газу міг бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Кваліфікація правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу у період до 01 січня 2021 року, тобто до дати, яку визначив законодавець у статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», вказавши, що суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, – до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі – до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі – до 1 січня 2021 року, має значення, оскільки це вливає на порядок визначення обсягів спожитого газу споживачами за показниками загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Аналіз судової практики свідчить про те, що застосовуючи висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) суди, як правило, виходять із того, що визначення газорозподільною організацією обсягу спожитого природного газу на підставі показників загальнобудинкового лічильника обліку є неправомірними, оскільки саме на газорозподільне підприємство покладений обов`язок встановлення індивідуальних лічильників обліку природного газу споживачам, а тому до моменту встановлення таких лічильників облік природного газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

 Таких висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 176/1664/18 (провадження № 61-5545св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 725/5727/18 (провадження № 61-15791св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 947/26219/19 (провадження № 61-12880св20), при цьому не враховують дату встановлення загальнобудинкового лічильника, а також те, що на час розгляду усіх наведених справ кінцевий термін, у який, суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, ще не настав.

Проте, за змістом наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18) висновок про те, яким чином визначати обсяг спожитого газу споживачами до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника, чи за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, відсутній.

Разом з тим, статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», якою встановлено кінцеві дати, коли суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення індивідуальних лічильників (для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі – до 1 січня 2021 року) у частині другій визначено, що у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду бере до уваги те, що національне законодавство з цього питання допускає можливість різного тлумачення судами положень законодавства.

Обставини справи

У вересні 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз», яке 21 травня 2019 року перейменовано в Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, між позивачами та ПАТ «Криворіжгаз» укладений типовий договір постачання природного газу споживачам.

Доказом факту приєднання всіх позивачів до типового договору розподілу природного газу є щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий природний газ.

Позивачі регулярно оплачували рахунки ПАТ «Криворіжгаз» про сплату послуг за договором у терміни, визначені у рахунках.

У січні 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» встановило позивачам на будинок загальнобудинковий вузол обліку газу. У червні 2017 року позивачам із рахунків за спожитий природний газ стало відомо, що для них ПАТ «Криворіжгаз» в односторонньому порядку з 01 травня 2017 року почало нараховувати об`єми використаного природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибора обліку газу.

 ПАТ «Криворіжгаз» не уклало договору на зняття показань будинкового вузла обліку, не склав акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та вводу лічильника в експлуатацію.

Позивачі звернулися до ПАТ «Криворіжгаз» із заявою про встановлення індивідуальних приладів обліку газу (лічильників).

На зазначену заяву ПАТ «Криворіжгаз» у своєму листі від 17 липня 2017 року № Кд 01.3.-ЛВ-13367-0717 повідомив про те, що постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 березня 2016 № 547, затверджено план розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки та джерела його фінансування по розподілах. Розділом І Плану розвитку на 2016-2025 роки з урахуванням технічних та економічних чинників передбачено встановлення єдиних будинкових вузлів обліку природного газу у м. Кривий ріг Дніпропетровської області. Система газопостачання житлового будинку має таку характеристику – один газопровід-ввід до будинку, відповідно є технічна можливість встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу.

У зв`язку із численними порушеннями процедури введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку, існує вірогідність у завищенні фактичних показань лічильника з метою покладення на позивачів додаткових витрат за спожитий природний газ. Фактично позивачів усунуто від процедури щомісячного зняття показань загальнобудинкового прибора обліку газу. Невідомим є функціональний стан вказаного приладу та чи проходив він державну повірку.

 Позивачі просили суд:

– визнати незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибора обліку газу для побутових споживачів природного газу;

 – зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз» із 01 травня 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу, які проживають у будинку, режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203;

– визнати право за побутовими споживачами природного газу, які проживають у будинку, на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, позов задоволено частково.  

Задовольняючи позов у частині визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі індивідуальних, тому відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, – до 01 січня 2021 року.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог про визнання дій ПАТ «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку незаконними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу у будинку, здійснено за кошти ПАТ «Криворіжгаз», тому позивачі, як співвласники багатоквартирного будинку, не мають права заперечувати проти встановлення такого лічильника.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог щодо зобов`язання відповідача поновити позивачам режим нарахування природного газу відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що постанова, на яку посилаються позивачі як на підставу проведення перерахунку об`ємів споживання природного газу по об`єкту побутового споживача, на час розгляду справи визнана нечинною, тому не може бути застосована.

Раніше депутати внесли законопроект про механізм зниження тарифів на газ для побутових споживачів, а Верховна Рада доручила Уряду знайти механізм компенсації споживачам переплати за газ.

Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.