Рішення ВС у справі №487/2001/19-ц https://cutt.ly/Dkeh4w5
Позивач у справі №487/2001/19-ц просив суд визначити місце проживання дитини з батьком.
Зазначив, що після розірвання шлюбу син проживає з ним. Однак, наразі мати прагне забрати дитину на постійне місце проживання до себе.
На думку позивача, такі зміни не відповідатимуть інтересам сина.
КЦС з такими доводами погодився.
Зауважив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від її прав та інтересів на гармонійний розвиток та належне виховання.
При розгляді таких справ суди мають дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання і обов’язком діяти в її інтересах.
Встановлено, що обоє батьків працюють, характеризуються позитивно. Побутово-матеріальні умови для проживання сина задовільні за обома адресами.
КЦС наголосив, що матір безсумнівно відіграє важливу роль у житті дитини та має право і обов’язок піклуватися про її здоров’я та розвиток незалежно від того, з ким дитина проживає.
Однак, під час допиту у суді малолітній син виявив бажання проживати з батьком.
Ст.ст.12-15 Конвенції про права дитини визначають право дитини висловлювати свою думку.
Згідно з ст.3 Конвенції про здійснення прав дітей дитина має право висловлювати свою думку під час розгляду справи, що її стосується.
Але згода дитини на проживання з одним з батьків не є абсолютною для суду, якщо не відповідає її інтересам.
Враховуючи:
тривале проживання з батьком;- наявність належних матеріально-побутових умов і у матері, і у батька для проживання сина;
- однакову прихильність дитини до батьків;
- належне виконання обома батьками обов’язків по вихованню дитини,
КЦС дійшов висновку про визначення місця проживання сина разом із батьком.
