Отримання від свідка (підозрюваного) відомостей під час слідчої дії не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії. Показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 390/361/15-к.

Обставини справи

Так, чоловік обвинувачувався в тому, що керуючи автомобілем, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, яка виразилася у появі дитини дошкільного віку поблизу дороги без дорослих, чим також порушив п. 1.7 ПДР, не знизив швидкості. У цей час малолітній пішохід розпочала рух через проїзну частину справа наліво щодо напрямку руху автомобіля, однак обвинувачений не зміг зупинити керований ним автотранспорт до лінії руху пішохода, внаслідок чого стався наїзд.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області чоловіка визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих залишено без задоволення, а вирок суду без зміни.

Так, стосовно доводів касаційної скарги потерпілих щодо безпідставного врахування при постановленні вироку показань обвинуваченого, які він давав під час досудового слідства як свідок, то Верховний Суд зазначив наступне.

Згідно з визначеною у ст. 23 КПК України засадою безпосередності дослідження доказів, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 87 цього Кодексу суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

З тексту вироку суду першої інстанції вбачається, що в основу вироку були покладені показання обвинуваченого, які він давав безпосередньо в судовому засіданні, а отже порушень вищенаведених вимог закону немає.

Що ж стосується пояснень, які він давав під час проведення із ним як зі свідком слідчого експерименту, то згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року, метою слідчого експерименту є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримання від свідка (підозрюваного) відомостей під час цієї слідчої дії не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії. Показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

Згідно з вироком суду, доказами у кримінальному провадженні були визнані саме протоколи проведення слідчого експерименту, де зафіксовано обстановку та обставини ДТП. Отже, на думку ВС, порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.

ВС зазначив, що ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, адже в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України, тому касаційні доводи сторони обвинувачення в цій частині теж є безпідставними.  

Верховний Суд залишив вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області та ухвалу Кропивницького апеляційного суду без зміни.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли запис розмови, зроблений на диктофон мобільного, є допустимим доказом та 2 група інвалідності внаслідок ДТП: моральна шкода 500 тисяч гривень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.