Постановою Кабінету Міністрів від 3 лютого 2021 р. № 74 затверджено Порядок надання допомоги по частковому безробіттю.

На таку допомогу мають право працівники, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, що звернувся за отриманням допомоги по частковому безробіттю, за яких такий роботодавець протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, в якому почалося скорочення тривалості робочого часу, сплатив єдиний внесок та рівень скорочення тривалості робочого часу яких становить 50% і більше відсотків на місяць.

Право на допомогу на період дії карантину мають усі застраховані особи, з якими роботодавець оформив трудові відносини.

Центр зайнятості має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти перерахування коштів Фонду роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Перевірка може бути проведена за місцезнаходженням роботодавця або у приміщенні центру зайнятості. Роботодавець зобов’язаний допустити працівників центру зайнятості до проведення перевірки, а в разі її проведення у приміщенні центру зайнятості подати відповідні документи.

Центр зайнятості контролює використання коштів, що перераховуються роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 30 календарних днів після останньої виплати такої допомоги працівникам та має право отримувати від роботодавця необхідні пояснення з відповідних питань, зокрема в письмовій формі.

Нижче наводимо його текст.

 

ПОРЯДОК

надання допомоги по частковому безробіттю

1. Цей Порядок визначає механізм надання застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

2. У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

допомога по частковому безробіттю — кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд), що надаються регіональними центрами зайнятості або центрами зайнятості (крім філій регіональних центрів зайнятості) роботодавцю для виплати допомоги застрахованим особам (далі — працівники) у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин;

зупинення (скорочення) виробництва — зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, на дільниці (структурний підрозділ підприємства, в якому здійснюється виробництво певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких рівень скорочення тривалості робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць. Зупинення (скорочення) виробництва та скорочення тривалості робочого часу працівників є вимушеними, оскільки вжито всіх вичерпних заходів запобігання їм, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та спільного представницького органу, утвореного первинними профспілковими організаціями на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу — виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), що об’єднує більшість працівників такого роботодавця, або є вимушеними на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб;

регіональні центри зайнятості — обласні та Київський міський центри зайнятості;

центри зайнятості — міські, районні і міськрайонні центри зайнятості та філії регіональних центрів зайнятості.

Термін «підприємство» вживається у значенні, наведеному в Господарському кодексі України, термін «застрахована особа» — у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», термін «роботодавець» — у значенні, наведеному в Законі України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності».

3. Допомога по частковому безробіттю надається центром зайнятості працівникам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення тривалості робочого часу, передбаченої законодавством, у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин.

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється роботодавцем, з яким оформлено трудові відносини.

4. Кошти Фонду для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю надаються роботодавцям, діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції, незалежно від їх форми власності, організаційно-правової форми та підпорядкування.

5. Право на допомогу по частковому безробіттю мають працівники, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, що звернувся за отриманням допомоги по частковому безробіттю, за яких такий роботодавець протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, сплатив єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та рівень скорочення тривалості робочого часу яких становить 50 і більше відсотків на місяць.

Право на допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, мають усі застраховані особи, з якими роботодавець оформив трудові відносини.

6. Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, коли:

1) зупинення (скорочення) виробництва має сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин;

2) є можливість працевлаштування (тимчасового переведення) працівників на період зупинення (скорочення) виробництва на інших дільницях, у цехах;

3) працівник:

письмово відмовився від працевлаштування (тимчасового переведення) на підходящу роботу на підприємстві з повним робочим днем (тижнем);

працює на підприємстві за сумісництвом;

проходить альтернативну (невійськову) службу;

отримує оплату часу простою, а також у разі освоєння нового виробництва (продукції) відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України;

залучений до профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків, передбачених статтею 7_1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

7. Про можливе зупинення (скорочення) виробництва роботодавець повідомляє центру зайнятості за місцем провадження його господарської діяльності не пізніше дати початку зупинення (скорочення) виробництва письмово за формою та у строки, що визначені відповідно до абзацу шостого частини першої статті 47 Закону України «Про зайнятість населення».

Положення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, коли зупинення (скорочення) виробництва та зупинення тривалості робочого часу працівників є вимушеними на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

8. Роботодавець або його представник не пізніше ніж через шість місяців з дати початку зупинення (скорочення) виробництва подає за своїм місцезнаходженням відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (особисто або на електронну адресу відповідного центру зайнятості) такі документи:

1) у разі зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, на дільниці (структурний підрозділ підприємства, в якому здійснюється виробництво певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких рівень скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць:

заяву за формою, визначеною у додатку 1;

засвідчену роботодавцем копію наказу про зупинення (скорочення) виробництва, в якому зазначено обставини, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, про строк його початку та тривалість, а також про те, що зупинення (скорочення) виробництва охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких рівень скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць;

відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно із статтею 47 Закону України «Про зайнятість населення» (додаток 2);

2) у разі зупинення (скорочення) виробництва та скорочення тривалості робочого часу працівників, які є вимушеними, оскільки вжито всіх вичерпних заходів запобігання їм, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та спільного представницького органу, утвореного первинними профспілковими організаціями на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу — виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), що об’єднує більшість працівників роботодавця:

заяву за формою, визначеною у додатку 1;

засвідчену роботодавцем копію наказу про зупинення (скорочення) виробництва та скорочення тривалості робочого часу, в якому зазначено обставини, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, строк його початку та тривалість;

копію спільного рішення роботодавця та спільного представницького органу, утвореного первинними профспілковими організаціями на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу – виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), що об’єднує більшість працівників роботодавця, про те, що зупинення (скорочення) виробництва є вимушеним (вжито всіх вичерпних заходів запобігання);

відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно із статтею 47 Закону України «Про зайнятість населення» (додаток 2);

3) у разі зупинення (скорочення) виробництва та скорочення тривалості робочого часу працівників, які є вимушеними на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб:

заяву за формою, визначеною у додатку 1;

засвідчену роботодавцем копію наказу про зупинення (скорочення) виробництва та скорочення тривалості робочого часу, в якому зазначено обставини, що призвели до зупинення (скорочення) виробництва, строк його початку та тривалість;

відомості про працівників (прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України), у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю згідно із статтею 47 Закону України «Про зайнятість населення» (додаток 2).

Забороняється вимагати подання інших документів, не передбачених цим пунктом.

9. Рішення про надання або відмову у наданні у разі наявності підстав, передбачених пунктом 6 цього Порядку, допомоги по частковому безробіттю приймається центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня подання роботодавцем документів, передбачених пунктом 8 цього Порядку.

Рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю оформлюється наказом центру зайнятості.

У разі подання документів, передбачених пунктом 8 цього Порядку, в неповному обсязі або наявності в окремих документах помилок центр зайнятості не пізніше ніж наступного робочого дня після виявлення зазначених фактів повідомляє про них роботодавцю. Після доповнення або доопрацювання таких документів роботодавець має право повторно звернутися до центру зайнятості протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення від центру зайнятості.

У разі повторного подання роботодавцем документів, передбачених пунктом 8 цього Порядку, після їх доповнення або доопрацювання рішення про надання або відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю приймається центром зайнятості протягом трьох робочих днів з дня повторного подання роботодавцем документів відповідно до вимог цього Порядку.

Рішення про надання допомоги по частковому безробіттю набирає чинності з дня:

закінчення тримісячного строку зупинення (скорочення) виробництва у разі надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до підпункту 1 пункту 8 цього Порядку;

підписання керівником центру зайнятості наказу про надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до підпунктів 2 і 3 пункту 8 цього Порядку.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю центр зайнятості не пізніше ніж наступного робочого дня після прийняття такого рішення письмово повідомляє про нього роботодавцю з обґрунтуванням причин відмови.

Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про відмову в наданні допомоги по частковому безробіттю, роботодавець має право повторно звернутися до центру зайнятості з дотриманням вимог, визначених цим Порядком.

10. Перерахування роботодавцю коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється центром зайнятості на підставі відомостей про осіб, щодо яких виконуються вимоги частини другої статті 47 Закону України «Про зайнятість населення», що подаються роботодавцем щомісяця до 10 числа за формою, визначеною у додатку 2, протягом трьох робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок центру зайнятості.

11. Роботодавець виплачує допомогу працівникам протягом не більше ніж трьох робочих днів після надходження коштів на рахунок роботодавця за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги по частковому безробіттю (відомістю на виплату грошей). Копія зазначеної відомості (відомості на виплату грошей) з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника або виплати її готівкою подається центру зайнятості не пізніше ніж протягом п’яти календарних днів після виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю.

У разі скорочення тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва у працівників, які не були включені до відомостей про працівників, щодо яких прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю, роботодавець додатково подає центру зайнятості відомості про таких працівників, а також копію спільного рішення роботодавця та спільного представницького органу, утвореного первинними профспілковими організаціями на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу – виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), що об’єднує більшість працівників такого роботодавця, про те, що зупинення (скорочення) виробництва є вимушеним (вжито всіх вичерпних заходів запобігання (у разі надання допомоги по частковому безробіттю відповідно до підпункту 2 пункту 8 цього Порядку).

Роботодавець має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність центру зайнятості до Державного центру зайнятості або суду.

12. Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється роботодавцем з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу за рахунок коштів Фонду у межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше ніж на 180 календарних днів протягом року.

Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, здійснюється підприємством з першого дня скорочення тривалості їх робочого часу в межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше ніж на 30 календарних днів після завершення карантину.

13. Допомога по частковому безробіттю встановлюється за кожну годину, на яку працівникові було скорочено передбачену законодавством тривалість робочого часу, з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу), встановленої працівникові відповідного розряду.

Допомога по частковому безробіттю виплачується в межах коштів, передбачених на такі цілі в бюджеті Фонду.

Розмір допомоги визначається під час затвердження бюджету Фонду виходячи з фінансових можливостей і не може перевищувати розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

14. Роботодавець не може звернутися за наступним отриманням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю раніше, ніж через рік після закінчення строку виплати допомоги по частковому безробіттю.

Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, не враховується під час розгляду звернення за наступним отриманням допомоги по частковому безробіттю з причин зупинення (скорочення) виробництва.

15. Роботодавець несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.

16. У разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, – протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36, частиною третьою статті 38, пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, кошти, отримані роботодавцем, повертаються до Фонду в повному обсязі у розмірі виплаченої звільненій особі допомоги по частковому безробіттю.

17. За наявності підстав, передбачених у пункті 16 цього Порядку, центр зайнятості вживає заходів до повернення в повному обсязі коштів, наданих роботодавцю для виплати звільненій особі допомоги по частковому безробіттю, відповідно до законодавства.

18. Центр зайнятості має право перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти перерахування коштів Фонду роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду.

Перевірка може бути проведена за місцезнаходженням роботодавця або у приміщенні центру зайнятості. Роботодавець зобов’язаний допустити працівників центру зайнятості до проведення перевірки, а в разі її проведення у приміщенні центру зайнятості подати відповідні документи.

Центр зайнятості контролює використання коштів, що перераховуються роботодавцю для виплати працівникам допомоги по частковому безробіттю, шляхом проведення відповідної перевірки протягом 30 календарних днів після останньої виплати такої допомоги працівникам та має право отримувати від роботодавця необхідні пояснення з відповідних питань, зокрема в письмовій формі.

19. Спори, що виникають з питань надання та цільового використання коштів для виплати роботодавцем допомоги по частковому безробіттю працівникам, розглядаються в установленому законодавством порядку.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.