У липні цього року Верховна Рада голосами 308 народних депутатів ухвалила закон №805-IX. Серед іншого, тоді депутати не змогли чи не захотіли знизити виборчу квоту для кандидатів у місцеві депутати для того, щоб претендувати на місце у раді. Замість пропонованого зниження до 5%, залишили «компромісні» 25%, бо ОПЗЖ взагалі пропонувала підняти її до 50%. У підсумку, як показала практика, цей компроміс призвів до того, що формально відкриті списки місцями залишалися фактично закритими.

По-перше, чверть голосів – це сам по собі не малий показник, який конкретному депутату (особливо, якщо мова про якось не дуже відомого кандидата) може бути майже нереально подолати. По-друге, важливим фактором було те, що частина електорату – хто за звичкою, а хто з інших причин – на перших виборах буде голосувати лише за партію. У підсумку, це могло дуже вплинути на результати волевиявлення виборців, і таки вплинуло. Як повідомляє громадський рух «Чесно», через особливості виборчого законодавства депутатами місцевих рад стали 67 кандидатів, які не отримали жодного голосу виборця.

Про те, як це працює, пояснив Голова Комітету виборців України в інтерв’ю для depo.ua: «Партіям, зокрема їхнім місцевим організаціям, зручно ставити на перші місця в списках осіб, яким партія чимось завдячує. Це можуть бути спонсори партії чи її організації в регіоні, представники спонсорів, наближені до партійного керівництва особи, родичі тощо. Якщо партія має значний рейтинг, то поставити кандидата на перші місця – це практично дати гарантію його потрапляння до потрібної місцевої ради. Уявімо, як можна змоделювати маніпуляцію при формуванні місцевого виборчого списку. На чільні місця партія ставить якихось одіозних осіб із сумнівною репутацією. А далі, на 5-7, скажімо, місця партійна організація ставить людей із прозорими та зрозумілими біографіями. Вони “витягують” загальну репутацію партійного списку, але водночас розтягують між собою голоси, і ніхто з них не долає виборчу квоту».

Найбільше таких щасливчиків зайшло у Сєвєродонецьку районну раду на Луганщині. Там із нульовим результатом депутатами стала понад третина райради – 20 з 54 депутатів. Друге-четверте місце у цьому сумнівному рейтингу отримали Новогродівська міська (Донеччина), Щастинська районна (Луганщина) та Волноваська районна (Донеччина) ради – із 15, 9 та 7 депутатами відповідно. Ще у двір ради без підтримки виборців зайшли по два депутатами, і по одному – у 12 сільських, міських та районних рад. У обласних та районних у місті радах таких випадків не зафіксовано.

Найбільшим бенефіціаром такої системи стала ОПЗЖ. Майже кожен другий (31 з 67) депутат, який обрався завдяки цьому «нульового порогу», висувався саме від цієї партії. Зважаючи на те, яку користь ОПЗЖ отримала від квоти у 25%, стає зрозуміло, чому саме ця партія просувала її підвищення. Результати інших партій менш вражаючі:

• Наш край – 11 депутатів;
• Слуга народу – 5 депутатів;
• За майбутнє – 4 депутати;
• Партія захисників Вітчизни та Опоблок – по 3 депутати;
• Ще 10 партій отримали по одному «безголосому» депутату.

Втім, навіть 67 депутатів із нулем голосів – це ще не всі симптоми проблеми, яку створила виборча квота у 25%. Адже, крім цих «нульових» кандидатів, були і ті, хто отримав не набагато більшу кількість голосів. І хоча ця кількість була далека від виборчої квоти, вони також отримали депутатський мандат.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, як виборці можуть відкликати депутата місцевої ради.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.