Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №  903/323/20 та встановив, що громадяни, які мають статус фізичної особи – підприємця та підпадають під ознаки відповідних пунктів статті 5 Закону України «Про судовий збір», мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею.

Обставини справи

Фізична особа-підприємець звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «П» про стягнення пені у розмірі 4 110 095, 81 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання Фізичної особи-підприємця про заміну сторони Фізичної особи-підприємця правонаступником – задоволено. Замінено у справі Фізичну особу-підприємця І. правонаступником – Фізичною особою підприємцем К. Апеляційну скаргу залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати оригінал квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору у сумі 92 224,08 грн протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду.

Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду, касатор подав касаційну скаргу, яка обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто його апеляційну скаргу у зв`язку із несплатою судового збору, оскільки Фізична особа-підприємець є інвалідом ІІ групи, про що він повідомляв апеляційний господарський суд (з наданням відповідних доказів) та зазначав, що наведена обставина звільняє його від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що ухвалою суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної-особи підприємця на рішення Господарського суду Волинської області повернув скаржнику, оскільки скаржник у строк, визначений судом, не усунув недоліки, встановлені при поданні апеляційної скарги, а саме не подав до суду докази сплати судового збору в сумі 92224,08 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд повторно зазначив, що та обставина, що особа є інвалідом ІІ групи не звільняє скаржника від сплати судового збору у встановленому Законом порядку, оскільки він подає апеляційну скаргу як Фізична-особа підприємець, а не як фізична особа.

Колегія суддів вважає, що ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги прийняті при неправильному застосуванні пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з огляду на таке.

ВС підкреслив, що пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статті 25 Цивільного кодексу України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин 2 та 4 статті 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Також ВС зауважив, що у статті 26 Цивільного кодексу України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права  та обов’язки. Фізична особа здатна мати всі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов’язки як учасник цивільних відносин.

ВС зазначив, що з аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа – підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх (такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі № 161/6253/15-ц, від 07.04.2020 у справі № 743/534/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15).

Отже, громадяни, які мають статус фізичної особи – підприємця та підпадають під ознаки відповідних пунктів статті 5 Закону України «Про судовий збір», мають право користуватися пільгами, визначеними цією статтею.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду і направив справу до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття до розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, від чого залежить вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП.

Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.