Денис Малюська презентував Уряду законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України щодо розвитку системи пробації, збільшення альтернатив позбавленню волі та створення умов для зниження рецидивної злочинності».

Законопроект розроблений внаслідок впевненості Мін’юсту у тому, що практики застосування таких видів покарання, як арешт та обмеження волі неефективні та потребують перегляду.

У санкціях статтей Особливої частини КК покарання у вигляді обмеження волі замінюється покаранням у вигляді пробаційного нагляду. Крім того обмежується коло осіб, до яких можливе застосування покарання у вигляді арешту.

Проектом Закону пропонується доповнити альтернативними позбавленню волі видами покарань та зменшити строк покарання у вигляді позбавлення волі у санкціях статей 185, 186, 286, 289, 309 КК.

Про обмеження волі та арешт

На утримання засуджених (заробітна плата та оплата комунальних платежів) витрачається з Державного Бюджету України 200 00000000 гривень. У перерахунку лише цієї суми на утримання 1 засудженого на 1 рік витрачається майже 140 000,00 гривень, або 11 600,00 гривень щомісяця.

Установи відкритого типу (виправні центри) за своїм технічним обладнанням, архітектурою (паркани суцільного заповнення, вежі, колючий дріт, інженерно-технічні засоби охорони, локальні сектори) та організацією діяльності майже не відрізняються від виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.

Крім того, особи, засуджені до покарання у вигляді обмеження волі, мають фактично такі ж права, як і засуджені до позбавлення волі, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання і дільницях соціальної реабілітації виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки (можуть носити цивільний одяг; мати при собі портативні персональні комп’ютери та аксесуари до них, гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження; мають право одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення – до трьох діб один раз на місяць).

При цьому засуджені за проступки та нетяжкі злочини, а також тяжкі та особливо тяжкі злочини, яким невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі замінено в порядку статті 82 КК більш м’яким у вигляді обмеження волі, відбувають покарання в одному виправному центрі.

Відсутні обмеження і щодо роздільного тримання засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції, правоохоронних органах.

За таких умов обмеження волі як вид покарання при передбаченому порядку його виконання втрачає своє кримінально-правове і соціальне призначення, внаслідок чого законодавство про його застосування вимагає перегляду.  Тому Міністерство пропонує його позбавитися та виключити із КК, замінивши апробаційним наглядом.

Фактично втратив своє соціальне і правове призначення і такий вид покарання, як арешт. Протягом усього часу існувала проблематика функціонування арештних домів, які і до цього часу належним чином не створені.

Практика поєднання в одному закладі установи виконання покарань та арештного дому суперечить логіці виконання покарань і є організаційно не вивіреною.

У Мін’юсті звертають увагу, що арешт та позбавлення волі є ідентичними покараннями.

Їх відмінність – це строки покарань. Арешт призначається на строк до 6 місяців, а позбавлення волі – від 1 до 15 років (в окремих випадках до 25 років). Специфіку арешту, що відмежовує його від позбавлення волі, втрачено із прийняттям законів щодо розширення прав засуджених.

При цьому арешт у кодексі залишається. Покарання у вигляді арешту може бути застосоване виключно до військовослужбовців.

Тримання під вартою та застава

Одним із факторів, що обумовлює високу чисельність засуджених та осіб, узятих під варту, є не тільки кількість призначуваних покарань, пов’язаних із ізоляцією від суспільства, а й їхня тривалість.

У країнах Ради Європи середній строк відбування покарання у пенітенціарних установах становить 8,2 місяця (відповідно до статистики 5РАСЕ І Ради Європи). Тоді як найбільш розповсюдженим строком призначених в Україні покарань у вигляді позбавлення волі є покарання на строк від 3 до 5 років (статистика Державної судової адміністрації України за 2019 рік).

Тож, потребують перегляду санкції, встановлені за вчинення певних злочинів.

Окрім тривалості строків призначених покарань у вигляді позбавлення волі, суттєвим фактором, який сприяє високому показнику засуджених та осіб, узятих під варту, є широке застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому основною причиною перенаповнення слідчих ізоляторів є тримання під вартою саме на етапі судового розгляду.

Причиною такої надмірної кількості ув’язнених на етапі судового розгляду є відсутність будь-яких обмежень процесуальних строків щодо тримання під вартою на цьому етапі. Водночас на етапі досудового розслідування такі строки існують.

Дієвою альтернативою триманню під вартою вважається застава, застосування якої Мін’юст пропонує розширити. Для зменшення кількості осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, пропонується запровадити норми, що зроблять заставу більш доступною.

З метою створення можливостей для забезпечення підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжного заходу у вигляді застави проектом Закону пропонується доповнити статтю 182 КПК та передбачити, що з урахуванням майнового стану підозрюваного чи обвинуваченого, який суттєво ускладнює внесення застави, слідчий суддя, суд може розстрочити внесення застави протягом одного року.

Перший внесок частини застави у розмірі не менше десяти відсотків від визначеної суми застави вноситься не пізніше десяти днів з дня обрання запобіжного заходу.

У випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави підозрюваний, обвинувачений має право внести такий розмір застави:

1) п’ятдесят відсотків від визначеного розміру застави – при сукупному строку тримання особи під вартою понад шість місяців;

2) тридцять відсотків від визначеного розміру застави – при сукупному строку тримання особи під вартою понад дванадцять місяців;

3) двадцять п’ять відсотків від визначеного розміру застави – при сукупному строку тримання особи під вартою понад двадцять чотири місяці;

4) десять відсотків від визначеного розміру застави – при сукупному строку тримання особи під вартою понад тридцять шість місяців.

Також пропонується обмежити строки тримання під вартою під час судового розгляду, водночас забезпечивши можливість завершення кримінальних проваджень з урахуванням тяжкості відповідних злочинів.

Так, проектом Закону пропонується доповнити статтю 197 КПК та встановити, що сукупний строк тримання під вартою під час судового провадження не повинен перевищувати:

1) дванадцяти місяців – у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості;

2) двадцяти чотирьох місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжких злочинів;

3) сорока восьми місяців – у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

Запропоновано скоротити застосування позбавлення волі шляхом зміни існуючого переліку видів покарань та розширення можливостей для застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, доповнення санкцій статей альтернативними видами покарань та скорочення строків позбавлення волі у санкціях деяких статей, а також підвищення ефективності механізму виконання вже існуючих покарань.

Щодо громадських робот

Передбачене законопроектом збільшення верхньої межі одноденної норми виконання покарання у вигляді громадських робіт для неповнолітніх з двох до чотирьох годин надасть можливість неповнолітньому швидше відбути це покарання (наприклад, коли покарання призначене у період літніх канікул).

Крім цього, 8 годин – це загальновстановлена тривалість робочого часу, протягом якого можливо повноцінно та якісно виконати певний обсяг роботи.

Цим самим становище засуджених до громадських робіт покращується, адже виконання громадських робіт може «розтягуватися» на тривалий час.

Міністерство впевнено, що пропонований порядок відбування громадських робіт є більш гнучким, ніж існуючий сьогодні, та краще враховує інтереси засудженого продовжувати корисну зайнятість у громаді, оскільки нерідко працюючі особи, яким призначено таке покарання, задля відпрацювання громадських робіт вимушені брати відпустку або відгули, тривалості яких, як правило, не вистачає для повного відбуття покарання.

Відсутність можливості призначення громадських робіт особам, які досягли пенсійного віку, а також особам з інвалідністю II групи за їх згодою суттєво погіршує становище цих категорій.

Зокрема, у разі відсутності можливості призначення громадських робіт особам з інвалідністю II групи, а також особам пенсійного віку – єдиною альтернативою для них буде покарання? пов’язане з перебуванням в установі виконання покарань.

Тож, посадовці хочуть виправити таку несправедливість та запровадити можливість призначення покарання у вигляді громадських робіт цим особам.

План відбування покарання

Одночасно проектом Закону запроваджується оцінка криміногенних ризиків вчинення нового кримінального правопорушення.

Передбачається, що всі засуджені матимуть конкретний план відбування покарання, спрямований на їхнє виправлення шляхом роботи над ризиками, які призводять до вчинення злочинів. Виконання такого плану слугуватиме чітким критерієм успішності відбування покарання та підставою для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення особи.

Тобто, проектом Закону пропонується встановити більш чіткий критерій-підставу для застосування умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутого строку покарання більш м’яким – ризик вчинення нового злочину, який підлягає регулярному вимірюванню.

Це діятиме таким чином. За результатами оцінки криміногенних ризиків вчинення нового кримінального правопорушення адміністрацією установи виконання покарань спільно з органом пробації складається висновок, який разом з клопотанням подається до суду у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку (стаття 154 КВК), у зв’язку із чим проектом Закону вносяться відповідні зміни до статті 81 КК.

Пробаційний нагляд

Окрім того передбачено впровадження нагляду за умовно-достроково звільненими особами, який здійснюватимуть органи пробації.  Із КК виключається покарання у вигляді обмеження волі, а також запроваджується новий вид покарання у вигляді пробаційного нагляду (зміни до статті 51 КК). 

Наразі такий нагляд відсутній.

На особу, засуджену до покарання у вигляді пробаційного нагляду, можуть бути покладені обов’язки судом або уповноваженим органом пробації. Зокрема, судом може бути покладено обов’язок носити засіб електронного контролю та перебувати за вказаною у рішенні суду адресою.

Крім того, проектом передбачається запровадження застосування електронного моніторингу до осіб, яких звільнено від відбування покарання в порядку статті 75 КК. Коло осіб, до яких може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, розширять. Змінами до статті 75 КК передбачається, що суд може прийняти рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років, окрім випадків засудження за злочини проти основ національної безпеки України, корупційний злочин, злочин, пов’язаний із застосуванням насильства, злочин проти статевої свободи або статевої недоторканості особи або злочин, що спричинив загибель людей, а також засудженого, який протягом іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення.

Передбачено створення центрального, обласного (регіонального) та місцевого центрів моніторингу у складі державної установи «Центр пробації» які будуть забезпечувати цілодобове спостереження за дотриманням правил суб’єктами пробації, а також здійснювати виїзди для реагування на порушення, зафіксовані під час моніторингу.

Загальні витрати на створення та подальше функціонування центру моніторингу потребує додаткових витрат на перший рік для впровадження у промислову експлуатації у сумі 232,0 млн грн та у подальшому 208,5 млн грн.

Запровадження електронного моніторингу у зв’язку розширенням функцій, покладених на підрозділи державної установи «Центр пробації», потребуватиме введення додаткових посад штатною чисельністю 749 осіб, для утримання яких необхідні додаткові кошти на загальну суму 147,2 млн грн.

Денис Малюська написав інструкцію про те, як і за що штрафувати адвокатів та нотаріусів.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.