У справі №561/77/19 позивач звернувся з вимогою стягнути заборгованість і штрафні санкції за кредитним договором.
Відповідач оспорював факт його укладання, оскільки в заяві на отримання споживчого кредиту не зазначені його рік народження, адреса проживання, місце працевлаштування та номер карткового рахунку. Також суд першої інстанції вважав, що позивач не довів, що кредитні кошти в розмірі 7000 грн. переказані саме на рахунок заявника.
Проте касаційна інстанція зауважила, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені законом «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному в ст.12 цього закону, уважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Відповідач підтвердила на сайті, що ознайомлена та приймає умови оферти, а також підтверджує, що однозначно та безумовно акцептує пропозицію про укладення кредитного договору, невід’ємною частиною якої є заявка до кредитного договору, з якими вона попередньо ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Крім того, відповідачка розуміла, що підписує та укладає кредитний договір на вказаних умовах, підписуючи акцепт одноразовим ідентифікатором (код СМС-повідомлення).
З огляду на це КЦС скасував попередні судові рішення та стягнув з позичальниці суму кредиту, проценти та штрафні санкції.
