КАС ВС: необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справа № 805/4341/16-а звернув увагу на те, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов:
– їх існування на час розгляду справи;
– ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;
– істотність обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
При цьому, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Зокрема, у цій справі, заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що позивач після свого звільнення перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна, та отримувала допомогу по безробіттю в загальній сумі 14 241,21 грн, про що не було відомо ні відповідачам, ні суду під час розгляду справи.
Задовольняючи частково зазначену заяву, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при ухваленні судових рішень не було відомо про отримання позивачем допомоги по безробіттю, тому було прийнято рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку у повному обсязі без урахування одержаної нею допомоги внаслідок незнання про існування цієї обставини.
Колегія суддів Верховного Суду погодилася з такими висновками та зазначає, що наведені заявником обставини відповідають ознакам, зазначеним вище, оскільки вони існували на час розгляду справи, не могли бути відомі відповідачу та є істотними, тобто такими, які б слугували підставою для прийняття іншого за змістом судового рішення.
Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до обґрунтування правомірності підстав звільнення позивача з посади помічника судді. Вказані доводи не були підставою для перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2017 за нововиявленими обставинами, та вже отримали правову оцінку у рішеннях судів під час розгляду справи по суті спору.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни постанови Донецького окружного адміністративного суду від 07.09.2017 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 відсутні.
Сутність проблеми
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області просило переглянути за нововиявленими обставинами постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2017 за адміністративним позовом до Новогродівського міського суду Донецької області, керівника апарату Новогродівського міського суду Донецької області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.
У листопаді 2016 року позивач звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:
– визнати дії керівника апарату Новогродівського міського суду Донецької області щодо звільнення позивача з посади помічника судді Новогродівського міського суду Донецької області неправомірними;
– скасувати наказ керівника апарату Новогродівського міського суду Донецької області про звільнення позивача з посади помічника судді;
– поновити позивача на посаді помічника судді Новогродівського міського суду Донецької області з 18.10.2016;
– стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області як розпорядника коштів Новогродівського міського суду Донецької області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.10.2016.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.01.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, адміністративний позов задоволено частково, визнано неправомірним та скасовано наказ керівника апарату Новогродівського міського суду Донецької області про звільнення позивача з посади помічника судді, поновлено позивача на займаній посаді з 18.10.2016 та стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Проте, 29 червня 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просило скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду.
Заява мотивована тим, що після набрання постановою суду першої інстанції законної сили стали відомі обставини, які є істотними для даної справи, та які не були відомі і не були враховані судами при ухваленні рішень. Так, 02.06.2017 до ТУ ДСА України в Донецькій області надійшов лист-претензія Новогродівського міського центру зайнятості від 22.05.2017, з якого вбачається, що в період з 24.10.2016 до 13.01.2017 позивач перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю. Вказані обставини, на думку ДСА, є підставою для задоволення його заяви.
Донецький окружний адміністративний суд 07 вересня 2017 року заяву ДСА задовльнив, попереднє рішення скасував, а позов задовольнив частково, зменшивши розмір стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставою для цього став пункт 32 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» в якому зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.
Отже, позивач одержувала допомогу по тимчасовій непрацездатності, тому стягнуту суму зменшили на суму отриманої допомоги.
Раніше Верховний Суд дійшов висновку, що п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Закону «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ не передбачено можливості виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, які звільнились зі служби за власним бажанням.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.