Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі 607/3714/18 нагадав, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача.

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).

При цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 ЖК УРСР.

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати громадян такими, що втратили право користування квартирою, з підстав, передбачених статтями 72, 107 ЖК УРСР, у зв`язку з вибуттям на інше постійне місце проживання.

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області рішенням від 17 липня 2019 року позов задовольнив частково. Визнав одну із осіб такою, що втратила право користування квартирою. В решті позову відмовив. Зустрічний позов задовольнив. Усунув позивачу перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом вселення її до цієї квартири.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач без поважних причин не проживає у спірній квартирі понад строки, встановлені статтею 71 ЖК УРСР, інший відповідач не проживала у спірній квартирі з поважних причин, оскільки навчалася в навчальних закладах, після закінчення яких не змогла потрапити до квартири у зв`язку з тим, що батько змінив замки.

Тернопільський апеляційний суд постановою від 19 листопада 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2019 року в частині позовних вимог скасував, ухвалив в цій частині нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав відповідача такою, що втратила право користування квартирою з квітня 2008 року.

В решті позову відмовив. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 липня 2019 року в іншій частині залишив без змін, відновивши дію рішення у нескасованій частині.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов було заявлено з підстав, передбачених статтями 72, 107 ЖК УРСР – у зв`язку з вибуттям на інше постійне місце проживання, у встановленому законом порядку позовні вимоги не змінювалися.

Раніше КЦС назвав головну підставу для втрати права користування житловим приміщенням.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.