До Європейського суду з прав людини звернувся Олег Лаптєв щодо смерті свого брата Сергія. Сергія знайшли повішеним у камері невдовзі після того, як він повідомив адвокату про погрози з боку правоохоронців. У рамках справи «Лаптєв проти РФ» (CASE OF LAPTEV v. RUSSIA) заявник стверджував, що уряд РФ не зміг виконати процедурні вимоги щодо розслідування обставин смерті його брата, і прямо звинувачував правоохоронців у порушенні права на життя Сергія.

Обставини справи

Арешт і смерть заарештованого

4 січня 2011 року брата заявника Сергія, який на той час працював поліцейським, заарештували за підозрою у зґвалтуванні. Після затримання поліцейські не складали рапортів про застосування сили, але вже після смерті Сергія доповіли, що силу таки застосовували. Того ж дня його помістили у ізолятор тимчасового тримання. За клопотанням заарештованого йому провели медогляд – медик не виявив на тілі жодних ушкоджень.

Сергій перебував у камері разом з Ч., який був поліцейським під прикриттям і видавав себе за підозрюваного у певному злочині. Заявник зазначав, що мета Ч. полягала у тому, щоб схилити Сергія зізнатися у злочині. Уряд підтвердив, що Ч. був поліцейським, але не надав інформації, якою була мета його перебування у камері.

Наступного дня Сергія двічі допитував слідчий – один із допитів відбувався за присутності адвоката Г. Заявник зазначав, що Сергій повідомив Г. про те, що поліцейські тиснуть на нього для отримання зізнання, зокрема погрожували, що влаштують його зґвалтування іншими ув’язненими.

6 січня о 6:40 ранку охоронці знайшли повішеним тіло Сергія у його камері. Близько 7 ранку тіло оглянули лікарі швидкої. Розтин встановив, що причиною смерті чоловіка стала механічна асфіксія. Крім слідів на шиї, патологоанатом виявив подряпини на руках, гематому на правій литці, яка з’явилася на тілі за 1-3 дні до смерті, а також гематоми на лівому коліні та обох литках, які з’явилися на тілі за 4-6 днів до смерті.

Попереднє розслідування обставин смерті

7 січня 2011 року у ізоляторі тимчасового тримання за власною ініціативою пройшло службове розслідування щодо смерті Сергія Лаптєва. Підсумком розслідування став висновок, що з 3:19 до 6:10 того дня у коридорі не було охоронців, а тому відповідальні офіцери здійснили серйозне порушення ряду безпекових та дисциплінарних правил нагляду за ув’язненими. Як наслідок, охоронців Х. та Б. звільнили, а їхнім керівникам оголосили догану.

Разом з тим попереднє розслідування почав підрозділ Слідчого комітету, представники якого допитали:

• охоронців Х., П. та Б., які не помітили нічого підозрілого або незвичайного у камері до того, як знайшли труп; Х. також зазначив, що заглядав у камеру близько 5 ранку і також не помітив нічого надзвичайного;
• Ч., який далі видавав себе за ув’язненого та який зазначив, що у цей час спав і не чув нічого підозрілого, додав, що Сергій відмовлявся їсти і був пригнічений;
• поліцейських У. та О., які затримували Сергія, та слідчого у справі про зґвалтування – вони заперечували жорстоке поводження щодо нього, але підтвердили застосування сили при арешті для запобігання втечі;
• адвоката Г., який повідомив, що клієнт говорив йому про тиск та погрози у ході розслідування.

На основі цих свідчень слідчі дійшли висновку, що Сергій вчинив суїцид, а пошкодження на тілі були наслідком застосування пропорційної сили під час затримання 4 січня. У свою чергу охоронці недотримали вимог нагляду над ув’язненими тієї ночі, адже були відсутні на посту, але жодним чином не пов’язували цей факт зі смертю чоловіка. Відповідне рішення датоване 4 липня 2011 року, і у зв’язку з ним провадження припинили.

Заявник спробував оскаржити це рішення слідчих у суді, де він звертав увагу на ряд недоліків у ході слідства. Суд погодився із багатьма доводами заявника і 19 квітня 2012 року задовольнив його позов. Зокрема, суд звернув увагу на таке:

• слідство належним чином не встановило багато інформації про Ч. – хто він та як опинився у одній камері із Сергієм;
• втрата важливих доказів – одягу померлого, яким, як стверджувалося, він себе задушив, та відеозапису камери після виявлення тіла;
• відсутність інформації про обставини нанесення Сергію тілесних ушкоджень, які виявив патологоанатом.

Відповідне рішення підтримав також і апеляційний суд відповідним рішенням від 18 червня 2012.

Подальше провадження

Протягом липня-серпня 2012 року слідчий Слідчого комітету 4 рази повторно відмовляв у відкритті кримінального провадження – усі чотири рішення не містили інформації про усунення визначених судом недоліків і були у подальшому скасовані. Крім того, заявник намагався отримати компенсацію через цивільне провадження. Але 30 серпня це провадження призупинили. Апеляційний суд підтримав таке рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що кримінальне провадження щодо обставин смерті Сергія ще тривало.

У підсумку, 28 серпня 2012 року заявник подав скаргу на прокуратуру та керівництво ізолятора за недбалість, звинувачуючи їх у смерті Сергія. Втім, 30 листопада Слідчий комітет повідомив його, що 25 жовтня розслідування щодо його скарги припинили.

У рішенні переважно повторювалася версія подій, викладена у рішенні від 4 липня 2011 року. Йшлося про те, що тілесні ушкодження були нанесені під час затримання, а після виявлення тіла його неналежно оглянули, через що ці ушкодження виявили лише на розтині. Крім того, слідчі пристали на версію правоохоронців щодо того, що тиску на померлого з їхнього боку не було – слідчі стверджували, що доказів зворотного їм виявити не вдалося. Що ж до ролі Ч. у всіх цих подіях – слідство, судячи з усього, навіть не намагалося довідатися більше деталей щодо того, хто він такий і з якою метою перебував у камері.

Загалом же слідство знову встановило, що охоронці порушили правила несення служби. Втім, вони дійшли висновку, що ці порушення жодним чином не були пов’язані. За версію слідчих, Сергій вчинив самогубство. Більше того, один із працівників ізолятора стверджував, що Сергія помістили в одну камеру з Ч. через інформацію про те, що перший може вчинити суїцид.

Спроба оскаржити це рішення не була успішною – суди всіх інстанцій стали на бік Слідчого комітету.

Розгляд ЄСПЛ

Отже, заявник вирішив звернутися до Європейського суду з прав людини зі скаргами щодо того, що російський уряд не зміг захистити життя його брата та не зміг забезпечити, щоб розслідування обставин його смерті було ефективним. Основним контраргументом уряду щодо прийнятності скарг було те, що заявник мав би звернутися до Суду раніше, бо відповідні недоліки у розслідуванні стали очевидними задовго до завершення остаточного розслідування. А так варто вважати, що заявник не звернувся до ЄСПЛ у встановлені строки. Втім, Суд відхилив аргументи уряду і визнав скаргу прийнятною.

Коли йшлося про розгляд справи по суті, заявник зазначав, що є усі підстави вважати, що Сергію «допомогли» повіситися. Зокрема, на його думку, на користь цього свідчить непослідовність свідчень правоохоронців щодо застосування сили при затриманні і нанесення тілесних ушкоджень, а також дуже поверхневе розслідування щодо Ч. Так само розслідування не відповідало мінімальним стандартам ефективності. Воно не було швидким, незалежним та ефективним, що становило порушення статті 2 Конвенції – тут заявник посилався на неодноразові спроби припинити провадження та втрату доказів.

З такою позицією цілковито не погоджувався уряд, на думку якого розслідування було проведено у відповідності до вимог Конвенції.

Ефективність розслідування

Свої висновки Суд розпочав з такого: «На початку Суд відзначає, що державні органи відмовили у проведенні повномасштабного кримінального провадження щодо смерті Сергія. Унаслідок цього слідчим був недоступний цілий ряд процедурних слідчих заходів, спрямованих на збір та збереження фізичних доказів та свідчень. Натомість вони провели декілька попередніх розслідувань, які, за винятком останнього, були визнані поверхневими. За винятком результатів розтину, слідчим доводилося засновувати свої висновки переважно на свідченнях різних свідків».

Крім того, ЄСПЛ звернув увагу на те, що він у справах проти РФ вже неодноразово звертав увагу на те, що відкриття кримінального провадження у разі смерті людини в ув’язненні є обов’язковим кроком. Зокрема через те, що «попереднє розслідування» як таке не дозволяє притягнути винних (у разі їх виявлення) до відповідальності – це можливо лише у рамках кримінального провадження. На основі цього та наявних матеріалів Суд дійшов висновку, що державні органи РФ не змогли провести ефективного розслідування смерті, що є порушенням процедурної складової статті 2 Конвенції.

Порушення права на життя

Далі суддям необхідно було визначити, чи порушила держава право Сергія на життя. Сторони розходилися у своїх версіях. Заявник стверджував, що його брата могли вбити чи примусити до суїциду, уряд же стверджував, що Сергій діяв самостійно.

«Суд відзначає, що Сергія помістили у камеру з Ч. – поліцейським під прикриттям. Відповідно до результатів службового розслідування щодо обставин смерті Сергія, у ніч його смерті у проміжку між 3:19 та 6:10 ранку у коридорі не було охоронців, і їхнє керівництво таким чином “серйозно порушило” ряд правил утримання ув’язнених. Він далі відзначає, що під час допиту 5 січня 2011 року, відповідно до заяви заявника, яку не оскаржував уряд, його брат скаржився [адвокату] про тиск, який на нього вчиняли поліцейські, щоб примусити зізнатися, включно із погрозою влаштувати його зґвалтування іншими ув’язненими. Розтин від 6 січня 2011 року виявив подряпини на обох передпліччях, синець на правій литці, датований 1-3 днями до смерті Сергія. І хоча Слідчий комітет РФ дійшов висновку, що виявлені під час розтину тілесні ушкодження були наслідком пропорційного застосування фізичної сили під час арешту 4 січня 2011, після арешту правоохоронці не подавали рапортів про застосування сили щодо Сергія, а офіцер, який оглядав Сергія під час його прибуття до ізолятора, не виявив слідів тілесних ушкоджень на тілі».

ЄСПЛ зазначив, що для належного доведення стаття 2 Конвенції вимагає, щоб докази були «поза розумним сумнівом». І на думку суддів, розумні сумніви щодо того, що Сергію «допомогли» чи примусили його повіситися, таки мають місце – навіть неясності щодо ролі Ч. не дозволяють про це говорити. Втім, це ще не означає, що держава не несе відповідальності за смерть брата заявника.

Так, Суд послався на свідчення співробітника ізолятора та Ч. про те, що Сергій міг вчинити суїцид, і дійшов висновку, що правоохоронці знали чи принаймні мали б знати про такий ризик. Попри це майже протягом 3 годин у коридорі не було нікого з охорони. Це є чіткою ознакою неспроможності правоохоронців належним чином відреагувати на наявну і відому їм загрозу життю Сергія. Отже, порушення права на життя у цій справі також мало місце. У якості компенсації за ці два порушення ЄСПЛ призначив заявнику 23 тисячі євро.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла: ЄСПЛ постановив рішення у резонансній справі проти України щодо того, як діяти з матеріалами проваджень, які лишилися на окупованій території.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.