Кожен співвласник зобов’язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 703/2200/15-ц.

Обставини справи

Позивач просив визнати його особою, що утримувала майно, яке є у спільній частковій власності в повному обсязі на суму 10 544,67 грн; стягнути із відповідача на його користь витрати з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 5 272,33 грн; зобов’язати відповідача укласти угоди з підприємствами, які надають комунальні послуги.

З матеріалів справи відомо, що позивач у період з квітня 2014 року до березня 2019 року сплатив 1 335,31 грн, за спожитий природний газ (опалення квартири), 168,30 грн, за послуги водопостачання, 1 571, 87 грн за використану електроенергію, 166, 98 грн, за послуги вивезення відходів, 7 302 грн за використану електроенергію для обігріву квартири в опалювальний період.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є співвласником спірної квартири, вона має рівне з позивачем право володіння, користування та розпорядження нею, тому не може бути визнана такою, що втратила право користування квартирою, незалежно від тривалості часу відсутності у ній.

Постановою Черкаського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ті обставини, що відповідач була відсутня у квартирі за місцем своєї реєстрації з 2012 року, не свідчать про її відмову від права власності на нерухоме майно та не є підставою для припинення права власності на нього, положення частини другої статті 405 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини, які врегульовані нормами статей 319, 321 ЦК України.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що у частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Окрім цього, ВС зауважив, що боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов’язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов’язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Позивач у період з квітня 2014 року до березня 2019 року сплатив 1 335,31 грн, за спожитий природний газ (опалення квартири), 168,30 грн, за послуги водопостачання, 1 571, 87 грн за використану електроенергію, 166, 98 грн, за послуги вивезення відходів, 7 302 грн за використану електроенергію для обігріву квартири в опалювальний період, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями.

Отже, позивач сплатив замість відповідача грошові кошти у розмірі 5 272, 33 грн, за надані комунальні послуги, а тому вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи порушує новий закон про комунальні послуги право на недоторканність житла.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.