Верховна Рада 3 лютого ухвалила законопроект про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі № 3908-1 від 03.08.2020, поданий народним депутатом України Бардіною М.О. та іншими.

Зазначений законопроект має на меті удосконалення правового регулювання притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, а також практичної реалізації права постраждалої особи на відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, завданих внаслідок домашнього насильства.

Для досягнення мети пропонується внести такі зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення (КУпАП):

• встановити, що за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (ст. 173-2 КУпАП) суб’єкти, визначені у ст. 15 КУпАП (військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, працівники правоохоронних органів), несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах;
• збільшити строки притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування до 6 місяців з дня виявлення правопорушення (на сьогодні – 3 міс.) (ст. 38 КУпАП);
• передбачити застосування нового альтернативного виду адміністративного стягнення за вчинення зазначених правопорушень – суспільно корисних робіт (від 120 до 240 год. – при першому порушенні протягом року та від 240 до 360 год. – при повторному порушенні протягом року), а так само збільшити строк адміністративного арешту до 10 діб (зараз 7 діб);
• в примітці до ст. 172-3 КУпАП закріпити положення, що нарахована заробітна плата, за виконання кривдником суспільно-корисних робіт, перераховується постраждалій особі;
• внести техніко-юридичні зміни до ст. 262 КУпАП щодо права Національної поліції України застосовувати адміністративне затримання особи у випадку вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування;
• виключити обов’язкову присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису (ст. 173-2 КУпАП) під час розгляду справи судом.

Під час обговорення народні депутати України – члени Комітету звернули увагу на те, що прийняття цього законопроекту сприятиме реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству (далі – Конвенції) та боротьбу із цими явищами, якою визначено, що сторони вживають необхідні законодавчі або інші заходи для забезпечення покарання ефективними, пропорційними та переконливими санкціями за вчинення правопорушень, установлених відповідно до ст. 45 Конвенції, при цьому вживаються необхідні законодавчі або інші заходи для забезпечення того, щоб у разі винесення рішення про сплату штрафу належним чином ураховувалася здатність правопорушника виконати свої фінансові зобов’язання перед постраждалою особою (ст. 47 Конвенції).

Разом з тим, було наголошено, що такий вид адміністративних стягнень, як суспільно корисні роботи було запроваджено в Україні з метою посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів. До того такого виду адміністративних стягнень взагалі не існувало, а отже, доволі сумнівним є доповнення санкції статті 173-2 КУпАП суспільного корисними роботами.

Окремо було зазначено, що штраф як вид адміністративного стягнення за вчинення діяння, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не сприяє захисту прав потерпілого, а часто навіть є шкідливим для його майнових прав, оскільки правопорушник може перебувати у сімейних відносинах та вести спільний побут із потерпілим.

Головне науково-експертне управління ВР висловило до законопроекту ряд зауважень.

1. На думку Головного управління, недоцільною є пропозиція проекту щодо встановлення суспільно корисних робіт як одного з видів адміністративних стягнень за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (зміни до ст. 173-2 КУпАП).

По-перше, суспільно корисні роботи як вид адміністративного стягнення було введено в якості санкції тільки за несплату аліментів (див. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII). Такі зміни в законодавстві мали на меті посилення прав захисту дітей та підвищення відповідальності платників аліментів, а також недопущення виникнення заборгованості з аліментів та її часткове погашення.

Оскільки адміністративне правопорушення з несплати аліментів має фінансовий аспект та завдає безпосередньо матеріальної шкоди потерпілій особі, то стягнення у вигляді суспільно корисних робіт полягає у частковому відновленні прав потерпілої особи, які виявились у нестачі коштів, та частковому погашенні заборгованості. Натомість в адміністративному правопорушенні, передбаченому ст. 173-2 КУпАП, відсутній фінансовий аспект, оскільки його об’єктивна сторона більше характеризується завданням фізичної та моральної шкоди потерпілій особі. Зазначимо, що завдання моральної шкоди іншій особі є цивільно-правовими відносинами, спірні питання яких вирішуються в порядку цивільного судочинства. Тому дещо нелогічною є пропозиція щодо встановлення суспільного корисних робіт в якості санкції ст. 173-2 КУпАП та направлення коштів за виконані роботи потерпілій особі.

По-друге, звертаємо увагу на те, що нині вкрай утрудненим є виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт. Адже визначення виду таких робіт поставлено КУпАП в обов’язок органів місцевого самоврядування (ч. 2  ст. 325-1), і при його здійсненні виникають проблеми організаційного та фінансового характеру. Так, при проживанні порушника в селі, селищі або невеликому місті, міській, сільській (селищній) раді важко знайти необхідну роботу для її виконання порушником. При цьому, оплата виконаної порушником роботи здійснюється за рахунок бюджету такої ради, і необхідна сума може не передбачатись в бюджеті на відповідний фінансовий рік. З огляду на це не вбачається обґрунтованим збільшення складів адміністративних правопорушень, за які передбачатиметься стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

По-третє, звертаємо увагу на положення КУпАП, якими регулюється порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт (гл. 31-А КУпАП). Зокрема, ст. 325-3 КУпАП встановлюється, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладається: нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів. Тобто, встановлення стягнення у вигляді суспільно корисних робіт для іншого виду правопорушення, ніж несплата аліментів, повинно супроводжуватися відповідними змінами до ст. 325-3 КУпАП. Адже без внесення таких змін пропозиція проекту щодо доповнення ст. 173-2 КУпАП приміткою, згідно з якою «у разі накладення на кривдника адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, нарахована плата за виконання таких робіт перераховується постраждалій особі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України», створює суттєву законодавчу колізію.

2. Навряд чи можна погодитись з пропозицією законопроекту щодо встановлення більш тривалих строків накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП (зміни до ст. 38 КУпАП).

За загальним правилом, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді) (див. ч. 1 ст. 38 КУпАП). Із цього правила законодавець зробив винятки для правопорушень, пов’язаних із корупцією, та правопорушень, передбачених ст. ст. 164-14 «Порушення законодавства про закупівлі», 212-15 «Порушення порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, порушення порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації або агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму», 212-21 «Порушення порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру» КУпАП (ч. ч. 3, 4 чинної ст. 38 КУпАП), а також ст. ст. 204-1 «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України» та 204-2 «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» (ч. 5 чинної ст. 38 КУпАП).

Фактично більш тривалі строки накладення адміністративних стягнень у чинних ч. ч. 3 – 5 ст. 38 КУпАП передбачені для: правопорушень, пов’язаних з корупцією (діяння, які хоча й не містять ознак корупції, але порушують встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження); правопорушень, вчинення яких створює реальні можливості для подальших корупційних діянь з боку осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також прирівняних до них осіб, передбачених у ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»; окремих правопорушень, вчинених іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України.

Саме з огляду на підвищений рівень суспільної шкідливості зазначених вище адміністративних правопорушень, а також складність їх виявлення, у ч. ч. 3 – 5 ст. 38 КУпАП були встановлені більш тривалі строки для накладення відповідних адміністративних стягнень за їх вчинення.

Крім того, на наш погляд, внесення відповідних змін до ст. 38 КУпАП може започаткувати небезпечний прецедент постійного розширення переліку правопорушень, строк накладення стягнень за які буде значно збільшуватися без належних підстав.

3. Викликає зауваження термінологічний апарат, що використовується у проекті. Термінологія законодавства повинна бути узгодженою, а при формулюванні юридичних понять слід уникати їх двозначності. Натомість у новій примітці до ст. 173-2 КУпАП використовуються поняття «кривдник» та «постраждала особа», які непритаманні для законодавства про адміністративні правопорушення. Більш прийнятним у даному випадку є поняття «порушник» та «потерпіла особа».

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом, розглянувши на своєму засіданні зазначений законопроект, визнав його положення такими, що регулюються національним законодавством країн-членів Європейського Союзу та не підпадають під дію міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.

Міністерство внутрішніх справ України висловило ряд застережень до проекту Закону у частині встановлення стягнення у вигляді суспільно корисних робіт для іншого виду правопорушення, аніж несплата аліментів. Відомство зазначило, що такі зміни повинні супроводжуватися відповідними змінами до ст. 325-3 КУпАП (Обов’язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт). Положення саме цієї статті регулюють порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, оскільки такий вид адміністративного стягнення було введено тільки за несплату аліментів з метою посилення прав захисту дітей та підвищення відповідальності платників аліментів.

Національна академія правових наук України, опрацювавши законопроект, зазначає про його беззаперечну актуальність та своєчасність.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України, розглянувши законопроект, висловило до нього низку зауважень та пропозицій. Зокрема, зазначається, що недоцільною є пропозиція проекту щодо встановлення суспільно корисних робіт як одного з видів адміністративних стягнень за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (зміни до ст. 173-2 КУпАП).

Також ГНЕУ звернуло увагу на те, що нині вкрай утрудненим є виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, адже визначення виду таких робіт поставлено КУпАП в обов’язок органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 325-1) і при його здійсненні виникають проблеми організаційного та фінансового характеру. Так, при проживанні порушника в селі, селищі або невеликому місті місцевій раді важко знайти необхідну роботу для її виконання порушником. При цьому оплата виконаної порушником роботи здійснюється за рахунок бюджету такої ради і необхідна сума може не передбачатись в бюджеті на відповідний фінансовий рік.

З огляду на це, не вбачається обґрунтованим збільшення складів адміністративних правопорушень, за які передбачатиметься стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Заслухавши інформацію підкомітету, врахувавши висновки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, комітетів з питань бюджету, з питань інтеграції України з Європейським Союзом, Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії правових наук України, з’ясувавши позицію народних депутатів України – членів Комітету, запрошених на засідання осіб та всебічно обговоривши питання, Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендує Верховній Раді України відповідно до частини другої та третьої статті 110, пункту 1 частини першої статті 111, пункту 1 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі» (реєстр. № 3908-1), за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.