Постановою Верховного суду від 26.11.2020 у справі №320/2646/19, з цього питання встановлено наступне.
Правове обґрунтування (витяг).
Наказом на підставі підпунктів призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» за взаємовідносинами з ТОВ «ФЕРРЕТЕ», ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ» та ТОВ «ФАЙЛЕКОМП».
Під час виходу на перевірку було встановлено, що на підставі ухвал слідчих суддів були вилучені оригінали фінансово-господарських документів ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» за взаємовідносинами з вказаними вище контрагентами.
У зв`язку з цим, на підставі пункту 85.9 статті 85 ПК України наказом від 22 березня 2018 року №1324 було перенесено терміни проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» до моменту надання копій документів або доступу до них.
Листами ГУ ДФС у Київській області зверталось до Генеральної прокуратури України, у яких просило надати належним чином засвідчені копії документів за фінансово-господарськими взаємовідносинами ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» з ТОВ «ФЕРРЕТЕ» або забезпечити доступ до них.
Листом слідчий Генеральної прокуратури України, повідомив відповідача про можливість отримати доступ до документів.
24 травня 2019 року ГУ ДФС у Київській області прийнято наказ №1107 «Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД», який було вручено позивачеві 29 травня 2019 року.
Не погоджуючись із вказаним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що необхідною передумовою для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України є ненадання пояснень та документального підтвердження платником податків на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби.
Як встановив суд, позивач надавав відповідь податковому органу на всі його запити, та пояснив причини неможливості надання копій витребуваних документів, оскільки такі були вилучені органом досудового розслідування. Судом також було враховано, що ухвалою слідчого судді призначалася перевірка взаємовідносин між ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» та ТОВ «ФЕРРЕТЕ», однак контролюючий орган вийшов за межі вказаного судового рішення, та самовільно, не маючи на те фактичних та правових підстав, призначив перевірку позивача також за взаємовідносинами з ТОВ «ТЕХСТАНДАРТ» та ТОВ «ФАЙЛЕКОМП».
Приймаючи протилежне рішення та відмовляючи в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що усі аргументи позивача, які слугували підставою позову, стосуються виключно питання призначення перевірки та законності наказу відповідача №1314 від 20 червня 2018 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД», однак це питання виходить за межі заявлених позовних вимог, оскільки не є предметом спору у цій справі. При цьому суд урахував, що жодних обґрунтувань того, у чому полягає незаконність саме оскаржуваного в цій справі наказу відповідача про поновлення перевірки, позивачем не наведено.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 85.2 та 85.9 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом 3 робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Практичне застосування зазначеної норми було закріплено в пункті 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року №22 (в редакції наказу ДФС від 23 червня 2018 року №398), в якому зазначено наступне:
У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який здійснює (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу ДФС копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.
У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 Кодексу щодо обов`язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу ДФС копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.
Новий наказ про проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються. У разі якщо терміни, визначені пунктом 44.5 статті 44 Кодексу, достроково скорочуються – видається наказ про поновлення перевірки не пізніше наступного робочого дня, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.
Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
На переконання колегії суддів, оскаржуваний наказ про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства не можна розцінювати як наказ про призначення нової перевірки й надавати йому правову оцінку на предмет відповідності такого акта вимогам ПК України щодо порядку призначення й проведення перевірки, яку помилково здійснив суд першої інстанції.
Приймаючий спірний наказ податковий орган мав на меті завершити призначену згідно з наказом №1314 від 20 червня 2018 року, однак не завершив в силу об`єктивних причин документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД».
Як правильно вказав суд апеляційної, аргументів, які б ґрунтувались на вимогах закону, щодо протиправності поновлення контролюючим органом розпочатої податкової перевірки та незаконності саме спірного наказу, позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій не наводилось.
Враховуючи зміст наведених вище положень законодавства та наявність обставин, які унеможливили проведення перевірки ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД», колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав до визнання протиправним і скасування наказу відповідача №1107 від 24 травня 2019 року про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства.
Таким чином, доводи касаційної скарги ТОВ «ТЕХПРОМСЕРВІС ЛТД» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року зводяться виключно до переоцінки встановлених судом обставин справи, такі не спростовують правильності висновків, якими мотивовано рішення суду апеляційної інстанції, та не дають підстав вважати висновки цього суду помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права – неправильним.
