Ніщо у світі не стоїть на місці, а разом з усім світом розвиваються і правові системи різних країн світу. За час свого існування людство було свідком становлення та розвитку не одного покоління прав людини та пройшло великий шлях від систем, де правами були наділені Обрані чи Призначені Богом керівники, до світу, де кожна людина (принаймні у рамках однієї держави) може користуватися рівними правами з іншими.

Оглядаючись у минуле людства, може здатися, що ми знаходимося на фінальній стадії розвитку і далі рухатися вже немає куди. Втім, рух у майбутнє продовжується, і те, що раніше здавалося абсолютним, зараз може втрачати свою вагу. Так, наприклад, суддя ЄСПЛ Ганна Юдківська в одному зі своїх виступів зазначила: «Якщо ми з вами спробуємо зазирнути в майбутнє, то зрозуміло, що, скоріше за все, баланс між [правом на приватне життя та свободою висловлювань] буде все більше і більше схилятися на користь [права на приватне життя]. Нове покоління суддів, … менш чутливе до питань приватності, але те саме покоління, котре виросло в епоху політкоректності, дискусії про фемінітиви, об’єктивізацію, менш схильне вважати право на свободу слова об’єктивною цінністю, як це було для батьків-засновників Конвенції».

На фоні цього перед правниками та законодавцями постає питання – а чи наділений правами хтось, крім людини? Першими «кандидатами» на набуття прав є тварини. Дискусії про це точаться вже не один рік. Так, ще у 2010 році Девід Фавр – американський юрист, який зокрема займається захистом прав тварин – у своїй статті запропонував надати тваринам новий правовий статус – жива власність (living property). Автор зазначає, що виділивши тварин в окремий вид власності у рамках законодавства США, принаймні частина тварин зможе володіти та здійснювати права.

Крім того, є ряд судових прецедентів, які свідчать про те, що ставлення до тварин вже стає більш гуманним. Якщо проводити аналогії з правами людини, то найбільш гарантованим правом тварини зараз є «заборона катувань». А точніше – поводження, що змушує тварин страждати. Одним із показових у цьому плані можна назвати рішення Кримінальної палати Верховного суду Польщі 13 грудня 2016 року та вирок, який був ухвалений унаслідок цього рішення.

Судді ухвалили, що живу рибу необхідно перевозити, переносити та тримати у воді, все інше суд прирівняв до знущання. Prawo.pl повідомляє, що суд зазначив, що діяння є знущанням із тварини не лише тоді, коли у людини є прямий намір завдати істоті страждань чи болю, але й прямий намір вчинити певні дії, наслідком яких будуть ці страждання чи біль. Тобто, людина, яка перевозить рибу для подальшого продажу не у воді, не обов’язково має прямий намір завдати рибі страждань, але такі дії все одно є знущанням.

У підсумку, Кримінальна палата повернула цю справу на повторний розгляд, і буквально нещодавно – 2 грудня – суд першої інстанції ухвалив відповідний вирок. Суд засудив двох працівників, які займалися транспортуванням риби, до 10 місяців ув’язнення із випробувальним терміном на 2 роки, а керівника – до одного року ув’язнення із таким самим випробувальним терміном.

У свою чергу, навіть Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях час від часу стає на сторону права тварин не страждати. Так, нещодавно Ганна Юдківська у своєму фейсбуці розповіла про справу, в якій релігійні громади вимагали визнати рішення місцевої влади про заборону забою тварин без оглушення таким, що порушує їхні права. Заявники стверджували, що це рішення є втручанням у їхню свободу сповідування релігії, адже їхні вірування вимагають специфічного вбивства тварин перед вживанням у їжу.

Суд погодився, що факт втручання мав місце, але відзначив, що це рішення відповідало меті загального інтересу. Адже заборона була спрямована на «усунення всіх страждань тварин, яких можна уникнути». Тобто право тварини не страждати для ЄСПЛ стоїть у цих обставинах вище за свободу віросповідання людини. І коли рішення польського Верховного суду має наслідки лише для Польщі, то рішення Європейського суду може стати тим дзвіночком, який спричинить принаймні дискусії про те, як і куди буде розвиватися правовий статус тварин у європейських країнах.

Якщо ж вам здається, що наділення тварин правами – це занадто, то варто зазначити, що це далеко не межа. Майже два роки тому мешканці міста Толедо прийняли так званий Біль про права озера Ері, яким закріпили «безповоротні права екосистеми озера Ері на існування, процвітання та природний розвиток». І озеро Ері є не першим природним об’єктом із подібними правами.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ЄСПЛ постановив, де проходить межа між припустимою критикою та неповагою до суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.