До Верховної Ради внесено проект закону № 4530 «Про парламентську службу». Авторами є група народних депутатів на чолі з Дмитром Разумковим. Метою ухвалення законопроекту є визначення особливостей правового регулювання парламентської служби та правового статусу парламентських службовців для дієвої та ефективної роботи Апарату із забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів.

Новації

Проект містить ряд принципових новел, головними серед яких є: запровадження нового інституту – парламентської служби як служби особливого характеру; введення поняття парламентських службовців, до яких належатимуть парламентські державні службовці, працівники парламентської патронатної служби, парламентські працівники, які виконують функції з обслуговування; вимоги до політичної неупередженості парламентських державних службовців; визначення системи управління парламентською службою; створення Комісії з питань добору парламентських державних службовців категорії «А» та конкурсної комісії, яка проводитиме конкурс на зайняття посад державної служби категорії «Б» або «В» тощо.

Законопроект складається із десяти розділів.

Розділ І визначає загальні засади діяльності парламентської служби. Зокрема, наведено поняття парламентської служби; сфера дії Закону, що включає парламентських державних службовців,  працівників парламентської патронатної служби, парламентських працівників, які виконують функції з обслуговування; принципи діяльності парламентських службовців; посади парламентської служби тощо.

Зокрема, цікавим є те, що для виконання окремих завдань з розроблення, проведення експертизи законопроектів можуть залучатися на умовах строкового трудового договору або цивільно-правового договору на виконання робіт  науковці та інші фахівці, які мають досвід роботи, до якої залучаються, не менше трьох років. Кількість залучених осіб не може бути більше 30 осіб на рік.

Розділ ІІ присвячений управлінню парламентською службою. Пропонується визначити такі складові системи управління парламентською службою: Верховну Раду України, Голову Верховної Ради України, комітети Верховної Ради України, голів комітетів Верховної Ради України, Керівника Апарату, Комісію з питань добору парламентських державних службовців категорії «А», Комісію з питань добору парламентських державних службовців категорій «Б» і «В», службу управління персоналом Апарату. У розділі визначаються повноваження кожного суб’єкта управління парламентською службою.

Розділ ІІІ стосується вступу на парламентську службу. Вимогами до осіб, які претендують на зайняття посад парламентської державної служби, складаються із загальних та спеціальних вимог. У цьому контексті характерною особливістю парламентської служби є коло суб’єктів, які визначають спеціальні вимоги: на посаду Керівника Апарату (призначається безстроково) – Головою Верховної Ради України; на посади першого заступника (перших заступників), заступників Керівника Апарату – Керівником Апарату за погодженням з Головою Верховної Ради України; на посади керівників структурних підрозділів (крім керівників секретаріатів комітетів) – Керівником Апарату; на посади керівників секретаріатів комітетів – Керівником Апарату за погодженням з головою відповідного комітету; на інші посади парламентської служби – Керівником Апарату за поданням керівників відповідних структурних підрозділів. Описані норми розвивають конституційні приписи щодо ролі Голови Верховної Ради України в організації роботи Верховної Ради України, а також ролі комітетів Верховної Ради України.

Аби стати Керівником Апарату треба:

а) мати ступінь вищої освіти не нижче магістра;

б) загальний стаж роботи не менше семи років;

в) загальний досвід роботи не менше п’яти років:

на посадах державної служби категорій «А» чи «Б»; 

на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування;

на посадах народного депутата України, члена Кабінету Міністрів України, голови або члена державного колегіального органу; 

на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності;

г) володіти іноземною мовою – однією з офіційних мов Ради Європи.

Цікавою є норма, яка вказує, що Керівник Апарату у виняткових випадках за погодженням з Головою Верховної Ради України може прийняти рішення про залишення строком до одного року на парламентській державній службі  парламентського державного службовця, який досяг 65-річного віку, за його згодою, але не старшого за 70 років.

Розділ ІV законопроекту регламентує питання службової кар’єри парламентських державних службовців. Новелою цього розділу у порівнянні з діючим законодавством про державну службу є можливість просування парламентського державного службовця по службі, шляхом зайняття вищої посади парламентської державної служби наступної підкатегорії в межах однієї категорії «Б» або «В», а також шляхом зайняття парламентським державним службовцем, який займає посаду найвищої підкатегорії категорії «В», посади найнижчої підкатегорії  категорії «Б».

Також визначаються особливості підвищення рівня професійної компетентності парламентських державних службовців. Крім того, відкритість парламентської служби та зацікавлення молодих кадрів до роботи в Апараті здійснюється через стажування молоді, якому присвячена стаття 24 законопроекту.

Парламентському державному службовцю може надаватися службове житло та допомога на влаштування соціально-побутових умов.

Розділ V регулює питання фінансового забезпечення діяльності парламентської служби. Зокрема, видатки на функціонування у поточному бюджетному році не може бути зменшене. За результатами роботи парламентським державним службовцям може встановлюватися Керівником Апарату місячна або квартальна премія.

Особливостям дисциплінарної відповідальності парламентських державних службовців присвячений розділ VI. На розвиток положень про систему управління парламентською службою у цьому розділі також відображено роль Голови Верховної Ради України, комітетів Верховної Ради України, а також Комісії з розгляду дисциплінарних справ стосовно парламентських державних службовців, які займають посади парламентської державної служби категорії «А».

Розділ VII стосується припинення парламентської державної служби та гарантій прав парламентських державних службовців у зв’язку  з припиненням парламентської служби.

Особливості парламентської патронатної служби окреслені у розділі VIII, а службової діяльності парламентських працівників, які виконують функції з обслуговування, – у розділі ІХ законопроекту. Зокрема, працівником парламентської  патронатної служби  може бути громадянин України, який має ступінь вищої освіти не нижче молодшого бакалавра і вільно володіє державною мовою.

Заключний розділ Х законопроекту вміщує прикінцеві та перехідні положення, необхідні для якісної реалізації законодавчої ініціативи.

Головне науково-експертне управління (ГНЕУ) розглянуло поданий проект. І зокрема відзначило такі недоліки:

Відповідно до ст. 1 законопроекту парламентська служба визначається  як служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності парламентських службовців, пов’язаній з правовим, науково-експертним, дослідницько-аналітичним, документальним, організаційним, інформаційним, фінансовим, матеріально-технічним та іншим забезпеченням діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні та її органів, народних депутатів України та депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.

У свою чергу, ст. 2 даного проекту Закону передбачено,  що парламентський службовець – громадянин України, який займає посаду державної служби, патронатної служби або виконує функції з обслуговування в Апараті Верховної Ради України, одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та виконує встановлені для цієї посади функції, пов’язані із забезпеченням діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів України та депутатських фракцій (депутатських груп). Таким чином, сферу дії відповідного Закону, у разі його прийняття, пропонується поширити як на державних службовців, так і на працівників патронатної служби та працівників, які виконують функції з обслуговування (ст. 3 проекту).

Разом з тим, вказують експерти, аналіз положень законопроекту свідчить, що визначені в ньому особливості правового регулювання парламентської служби та правового статусу парламентських службовців у своїй переважній більшості стосуються державних службовців. З огляду на зазначене, виникає концептуальне питання доцільності поширення статусу парламентських службовців на інші категорії працівників (патронатної служби та працівників, які виконують функції з обслуговування).

Крім того, зауважують експерти, про створення відокремленої парламентської державної служби йдеться також у п. 41 Рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, затверджених постановою Верховної Ради України від 17 березня 2016 року № 1035-VIII, в якому передбачено, що «Верховна Рада України у довгостроковій перспективі може розглянути можливість переходу до створення системи відокремленої парламентської державної служби», а також викладені у «Доповіді та Дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України».

Тому на думку експертів, запропонований у проекті підхід є дискусійним.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховна Рада ухвалила Постанову про заходи, спрямовані на соціальний захист населення, у зв’язку з підвищенням цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги (реєстр. 4650 від 27.01.2021). 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.