Неповний робочий час не з’явився в КЗпП під час карантину COVID19, як це було з гнучким робочим часом та дистанційною роботою.
Цікаво, що зміни в ст. 56 КЗпП «Неповний робочий час» востаннє вносились у 1991році.
Тож, що потрібно знати про неповий робочий час?
Він має дві форми:
- неповний робочий день – працівник зайнятий на підприємстві менше часу протягом дня, ніж встановлено;
- неповний робочий тиждень – кількість робочих днів 5-денного робочого тижня зменшується і, отже, зменшується кількість робочих годин на тиждень.
При цьому, неповний робочий час працівника може складатися одночасно із зменшених робочого дня і робочого тижня.
ВАЖЛИВО!
Запровадження неповного робочого часу з ініціативи роботодавця є зміною істотних умов праці (навіть в карантин) і потребує завчасного попередження працівників (не менше ніж за 2 місяці).
Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника – попередження не вимагається. Його можна запровадити в будь-який момент.
В заяві працівник зазначає:
- вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи тиждень);
- режим роботи (робочі дні, кількість годин, час початку та закінчення роботи тощо);
- період, на який встановлюється неповний робочий час (н-д: до завершення дії карантину).
Неповний робочий час є виходом, якщо завантаженість працівників значно зменшилася через карантин. До того ж, його можна поєднувати з гнучким робочим часом та дистанційною роботою.
