Не підлягають розгляду скарги, надіслані Уповноваженому Верховної Ради з прав людини, на діяльність Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також суддів Конституційного Суду України та суддів інших судів. Таку новелу пропонується прописати в законопроекті щодо удосконалення правових засад діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 5019 (зміни до статті 17).

Що пропонується

Отже, група депутатів з фракції «Слуга народу» та ін. 4 лютого зареєстрували в парламенті законопроект № 5019.

Законопроектом пропонується передбачити перелік державних органів, діяльність яких не може бути предметом індивідуальної скарги до Уповноваженого.

Зокрема, законопроект передбачає, що дія Закону не поширюється на діяльність Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також суддів Конституційного Суду України та судів інших судів.

«Таке виключення є необхідним з огляду на статус вказаних державних органів. Однак, виключення діяльності таких органів з-під сфери дії Закону не означає, що Уповноважений не зможе впливати на діяльність цих органів шляхом надання експертизи проектів актів, здійснення публічних заяв та виступів, надання оцінки їх діяльності з точки зору ризиків для дотримання прав людини і основоположних свобод», – зазначають автори.

Також пропонується змінити вимоги до кандидата на посаду Уповноваженого, знизивши його вік до 35 років, а також передбачити, що кандидат на посаду повинен мати високі моральні якості та досвід правозахисної діяльності не менше 5 років. Серед іншого, пропонується передбачити, що особа, яка  протягом останніх п’яти років працювала (проходила службу) в органах прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, інших правоохоронних органах (органах правопорядку), не може бути кандидатом на посаду Уповноваженого.

Задля посилення ролі громадянського суспільства у висуненні кандидатів на посаду та перевірки їх відповідності вимогам доброчесності законопроектом пропонується змінити сам порядок висунення кандидатів на посаду Уповноваженого. Проект Закону передбачає, що висунення кандидатів можливе не тільки Головою Верховної Ради України та народними депутатами України, але й громадськими об’єднаннями, які здійснюють правозахисну діяльність. Таке висунення має відбуватись шляхом звернення до Верховної Ради з електронною петицією в порядку, визначеному Законом «Про звернення громадян» з урахуванням особливостей, передбачених Законом.

Також законопроектом пропонується передбачити у положенні статті 208 Регламенту ВР, що голосування за обрання Уповноваженого проводиться під час пленарних засідань Верховної Ради бюлетенями для таємного голосування.

Передбачається, що за результатами провадження, відкритого за скаргою, Уповноважений або представник Уповноваженого можуть внести припис про усунення порушення прав і свобод, який має обов’язковий характер тощо.

Як зазначають автори, у 1997 році було прийнято Закон «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Водночас досвід функціонування інституту Уповноваженого засвідчив, що передбачений механізм захисту прав людини має низку недоліків і потребує вдосконалення.

«Протягом 2017-2019 років в рамках проекту Twinning, який фінансувався ЄС у рамках Європейського інструменту сусідства (ЄІС), групою міжнародних експертів було розроблено низку рекомендацій щодо змін, які необхідно внести до Закону з метою посилення ефективності роботи Уповноваженого та його Секретаріату. Такі рекомендації стосуються:

– порядку висунення та призначення Уповноваженого;

– встановлення чітких меж повноважень Уповноваженого;

– порядку реагування Уповноваженого на виявлені порушення;

– порядку розгляду Уповноваженим скарг;

– встановлення запобіжників щодо зловживання правом на звернення до Уповноваженого;

– посилення використання засобів медіації в діяльності Уповноваженого.

Також з 2014 року Україна зіткнулась з новими викликами, пов’язаними з тимчасовою втратою контролю над частиною територій нашої держави. Це обумовило необхідність консолідації зусиль всіх державних органів з метою подолання негативних наслідків збройного конфлікту. У контексті захисту прав людини і основоположних свобод в такій ситуації визначальною є ефективна діяльність Уповноваженого.

При цьому слід враховувати, що у конфліктних і постконфліктних ситуаціях дії, які вимагаються від Уповноваженого, відрізняються від звичайної діяльності щодо заохочення та захисту прав людини у мирний час.

Крім того, недосконалість Закону щодо порядку висунення кандидатів на посаду Уповноваженого з прав людини мала негативний вплив на порядок обрання Уповноваженого у 2018 році. Зокрема, тоді процедура обрання Уповноваженого викликала значну критику з боку громадянського суспільства з огляду на не врахування позиції провідних правозахисних громадських об’єднань щодо висунутих кандидатів на посаду Уповноваженого.

З часу прийняття Закону у 1997 році голосування за кандидата на посаду Уповноваженого відбувалось шляхом таємного голосування відповідно до Регламенту Верховної Ради України та Закону.

Передбачена вказаними Законами процедура таємного голосування за призначення на посаду та звільнення Уповноваженого унеможливлювала політичний тиск на народних депутатів за прийняте ними рішення на користь одного з кандидатів, мінімізувала ймовірність обрання Уповноваженого в результаті домовленості політичних сил, що підривало б незалежність обраної особи від політиків та посадових осіб органів державної влади.

Проте у 2017 році Законом України «Про Конституційний Суд України» відповідне положення статті 208 Регламенту Верховної Ради України було змінено. Зокрема, було передбачено, що рішення про призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого приймається Верховною Радою України відкритим голосуванням більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. 

При цьому об’єктивних причин зміни способу голосування за призначення на посаду Уповноваженого на той час не було. Враховуючи, що станом на час прийняття цих змін була розпочата процедура обрання Уповноваженого, зміна процедури голосування мала на меті чинення політичного тиску (впливу), оскільки відкрите голосування надає можливість відслідкувати результати голосування та здійснювати тиск (впливати) на народних депутатів України, які віддали свій голос за того чи іншого кандидата на посаду. Такі зміни створили підґрунтя для реалізації політичних домовленостей щодо посади Уповноваженого.

Прийняті до статті 208 Регламенту Верховної Ради України зміни щодо порядку голосування за кандидатів на посаду Уповноваженого суперечили положенням статті 6 Закону, відповідно до яких голосування проводиться під час пленарних засідань Верховної Ради України бюлетенями для таємного голосування. Таким чином, виникла пряма суперечність двох норм однакової сили.

Відтак, законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правових засад діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» розроблено з метою врегулювання вищезазначених суперечностей і недоліків у правовому регулюванні діяльності Уповноваженого», – вказують автори.